Хто я?

(Темна дівчина) Хто я? Я ніби ніщо. Я не маю цікавого характеру, якихось хобі, зацікавлень, мрій у житті… Я спробувала все: співи і танці, читання і писання, малювання і вироблення скульптур, рахування і доведення, екстрім і секс, політику і благодійництво, спорт і медицину… Повірте мені, не має такого заняття, котрим я б ніколи не займалася. Але нічого мені не сподобалось, тому я кидала кожну справу на пів шляху до виконання. Нічого мені не пасує. Нічогісінько. І сама я – ніщо.

(Світла дівчина) Хто ж я така? Мені буквально подобається усе! Від вивчення релігій до вивчення квантової фізики, від готування до шиття власного одягу, від йоги до боксу, від ремонтування нових квартир до проектування великих будівель! Я така багатогранна, що мені не вистачає часу навіть уночі, щоб зайнятись усім, чим воліє серце! У мене є декілька близьких друзів, але це тому, що мені не вистачає часу на глибшу комунікацію з іншими людьми. Я роблю все і роблю це бездоганно! Я ніби усе! Я і є усе!

Одного дня світла дівчина йшла вулицею, водночас продумуючи сюжет наступного фільму. Але її увагу відвернула темна дівчина. Вона ходила дуже смутною, багато мружилася з невдоволення сонячним днем, і виглядала так, ніби їй потрібна емоційна допомога. Саме тому світла дівчина не могла пройти повз.

– Привітики! – підскочила вона до темної дівчини, ще не зовсім знаючи, що говорити далі.

Темна дівчина була дуже здивована. До неї вже давно ніхто не підходив просто так, та й взагалі вона давно ні з ким не спілкувалася…

– Привіт… – невпевнено відповіла вона.

– Ти виглядаєш дуже сумно, може ти потребуєш допомоги? – з ентузіазмом запитала світла.

– Та ні, – збрехала темна, – я у повному порядку. – її захриплий голос звучав невпевнено.

– Подумай ще раз, будь ласка, – лагідно попросила світла, – бо ми можемо ніколи більше не зустрітися, і більше ніхто тобі не допоможе.

Темна дівчина вагалася. Після декількох секунд мовчання, вона все ж погодилась:

– Так. Я думаю, що потребую будь-якої емоційної допомоги. Чи ти можеш її мені надати?

– Звичайно, ходім, у мене тут за поворотом є недороблена квартира. Якщо тобі це не зашкоджує, ми можемо порозмовляти наодинці там.

Темна мовчки кивнула. В грудях запалав вогник надії. Можливо у неї з’явиться подруга? А потім, невдовзі, і якесь хобі?

Вони швидко опинилися в квартирі. Вона й справді була недороблена: підлога вже в дереві, але зі стелі звисає самотньо лампочка, без люстри. Стіни ще просто білі, ще нема підвіконь, але є повністю дороблена кухня, де вже навіть провели воду.

Світла провела темній психотерапевтичний сеанс, і виявила головну її проблему.

– Тобі треба подивитись на все під іншим кутом. – заохотила вона темну, – Станцюй зі мною.

Довго ламаючись, темна боялася засудження світлої. Але потім все ж погодилась.

– Давай вивчимо нескладні рухи, – встала з підлоги світла, – ногу вліво, вправо, вверх і назад. Простий поворот, підскок і хвиля.

Темна обережно повторювала за світлою, але світла казала їй робити рухи амплітудніше. Потроху темна увійшла в смак танців. Може до цього їй просто ніхто не показав, як кайфово це може бути? Вони танцювали, сміялись, а вогник надії все росте і все більш розтоплює серце темної дівчини.