Хто ти, Іване?

“Високий, вродливий, із заможної родини. Про такого хлопця мріє більшість дівчат”. Катря знала такий типаж хлопців. Такі яй він ніколи не звертали на неї увагу. “Їм подобаються інші дівчата”,- подумала Катря.

Поки вчителька розмовляла зі своїм “улюбленим” 11-В класом, хлопець стояв, обпершись об стінку та гортав стрічку інстаграму. Набагато цікавіше було спостерігати в це час за класом. Більшість дівчат з неприхованою цікавістю розглядали хлопця. Це було не дивно. Іван і справді був красенем.

Коли Валентина Генадівна закінчила говорити з класом, Іван мовчки підняв голову в пошуках вільного місця за партою. В той день таких місць було лише два. Одне – біля вікна. Погода зараз тепла і саме на цю парту було направлено найбільше променей. Сидіти тут було неможливо через спеку. Ну а інше вільне місце було якраз біля Катрі.

***

Тож Іван направився до Катрі. Дівчина звернула увагу на його погляд. Видно було, що таке сусідство не дуже подобалось хлопцю. Він дивився на неї скоріше як на меблі, зовсім не зацікавлено. принаймні так здалось Катерині.

-Привіт, я Катря, – тихо промовила Катруся – а тебе як звати? Дівчинка хотіла почати розмову, але в неї це не дуже виходило. Питання про ім’я було досить дурним, адже вчителька його вже оголосила учням. Але Катря зрозуміла це тільки тоді, коли запитала.

-Я Ваня,- тихо сказав її новий сусід по парті.

Саме в цей момент пролунав дзвоник на перерву. Іван одразу пересів за іншу парту, де йому вже звільнили місце. Навколо нього одразу зібрались дівчата та деякі хлопці. Схоже на цьому їхні з Іванов розмови закінчились.