Хто не гей, я не винен!
від shoookoyaВсі сиділи за столом і пили чай, але кожен підозріло дивився на інших. Вони домовилися про те, що той, хто трапиться, той обріже собі волосся, і всі погодилися, але ніхто не скасовував путівку Хосока до Сибіру.
– Хлопці… Ніхто не хоче подивитися зі мною фільм? — запропонував Чімін, дивлячись на всіх спідлоба
.
– І який же? — запитливо підняв брови Чон, озвучуючи думку хьонів.
– “Назви мене своїм ім’ям”… – Чімін спрямував погляд на Техена, і всі теж повільно обернулися.
– Так! Це було для Армі! Я хотів лише підтримати наших ЛГБТ фанатів.
— Ага, чи просто на геїв дрочиш! — єхидно показав язик Чімін.
— А сам! З усіма хлопцями поспіль обіймаєшся, — хмикнув Юнгі й закотив очі.
– Це не так! Просто я дуже доброзичливий і обіймаю всіх підряд… Джин-хьон, дай обійму!
— Дякую, але я не хочу підніматися на ступінь вище у списку Юнгі, — замотав головою Джин.
– Теж мені Хьон! — Чімін схрестив руки і ображено надув губи.
Техьон непомітно очима показав Чонгуку у бік кімнати, але той відвів погляд. Тоді Кім закусив губи і ногою дотягся до стегна Чонгука, і той поперхнувся чаєм так, що аж із носа бризнуло.
– Чонгук! Що з тобою? – Намджун почав трохи погладжувати спину Чонгука, але той відмахнувся рукою.
— Все… Добре… Хьон, — він серветкою витер рота і спрямував погляд на Техьона, який кокетливо посміхався. — Мені треба в кімнату, — з цими словами Чонгук підвівся з-за столу.
– Ага, знову дрочити, – заржав Чімін.
– Мені дзвонять, я відійду. — Техьон типу відповів на дзвінок і пішов у свою кімнату з Чонгуком.
– Вам не здається це занадто під… Юнгі, що ти робиш? – спитав Джин.
— Чіміна ставлю на третє місце, — не відриваючись від справи, відповів Мін. — Вітаю, Пак Чімін, тепер ти третій у списку підорів.
– Блять, як ви заїбали! Я натурал! Ясно? Я люблю дівчат! Мін Юнгі, дівчат!
– Ага-ага, з тебе натурал, як з мене спортсмен, – Намджун не стримався і засміявся з жарту старшого чим зловив погляд Чіміна,
– Ну, Хьон! Хоч ти підтримай мене!
— Пробач, Чімін, тут кожен сам за себе, — Намджун взяв свій кухоль і кухоль Джина і відніс до раковини.
— А що це ти тільки чашку Джин-хьона взяв? — Чімін вигнув брову і розплився у чеширській посмішці.
— Ну… Джин-хьон найстарший, от і…
— Юнгі теж старший за тебе! Чому тоді його чашку не взяв?
– А чому це ти так переживаєш за Юнгі? Можеш взяти і помити його чашку. Юнмінів тут ніхто не скасовував, — Джин підморгнув і підвівся з-за столу.
– Я що зовсім один? — Чимін був розчарований, але не здивований. — І чому одразу Юнгі-хьон? — він глянув на Юнгі і зморщився, уявляючи, про що багато Армі думають. — Знаєш, Хьон… Думаю, нам краще не перетинатися на камерах.
– Чому? – Юнгі відірвався від свого заняття і повернув голову в бік Чиміна.
— Отож… Ащ! Окей! Війна така війна! Думаю, Мін Юнгі, ти тут найблакитніший із усіх блакитних, і я це доведу.
– Ха, подивимося, рожева плюшка Пак Чімін, хто тут ще гей!
– Надалі не дивись на мене довго, а то подумають щось не те, – Чімін оголив свої білі зуби і поправив рожеву толстовку.
— Що означає «не дивись на мене довго»? — Юнгі був здивований.
— Введи в Ютуб «15 наймиліших моментів з Юнмінами» і побачиш, як ти там витріщаєшся на мене, — з цими словами Чімін пішов, помахавши рукою, і зачинився у своїй кімнаті.
– В сенсі? — Мін одразу ввів у Ютуб, і вийшло аж штук шість тисяч точно. Він увімкнув перше, що трапилося, і охрінів. Невже з боку його дружнє ставлення до Чіміна виглядає так, наче вони зустрічаються, і вони мають цукерково-букетний період?
З кімнати Чонгука з Техеном почали долинати дивні звуки, наче щось падало. Юнгі потер руки і смикнув за ручку, але двері були замкнені.
– Гей! Ви нахрена там замкнулися? Відкрили швидко! – З кімнати почулися тихі мати і тупіт, – Я кому сказав відкрити?! — через секунд п’ять двері відчинив Чонгук, і Юнгі просто вбіг у кімнату. — Що ви тут робили?
– Ми… Ми читали! — почав виправдовуватися захеканий Чонгук.
– Так, хьон, ось навіть книга! – Техон підняв перегорнуту книгу, і Юнгі, посміхнувшись, схрестив руки.
— А чому з тумбочки все скинуто? — троє повернули голови до місця погрому.
– Книгу шукали!
– Так! Книжка просто дуже цікава була!
— Ммм… По-перше, переверни її, а по-друге, відколи ви читаєте книги англійською мовою?
– Ну … – Протяг Ві.
— Цю книгу я з бібліотеки взяв, щоби повчитися!
– А Техьон тобі, значить, допомагав … – все не вгавав Мін все ще уявляючи, як отримає гроші і відправить всіх мемберів в Сибір.
– Ну, взагалі-то, я тут ніби живу і маю право робити все, що хочу, – Техьон підняв голову і поправив чуб.
— Хлопці, та гаразд, вам… У мене є пропозиція… Я вас упіймаю, а бабки ми розділимо? Мені 94%, а вам 3%?
— Двері там, Хьон, — вказав на вихід Чонгук із милою усмішкою.
— Ну окей… Нарікайте на себе, якщо я вас зловлю, — з цими словами й поглядом стервочки Юнгі вийшов із кімнати, і Чонгук замкнув двері.
– Трохи не спалилися, – Техьон підвівся і, підійшовши до Чонгука, впився в його губи, – Мені це навіть подобається.
– Оу, та ти в нас екстремал, – Чонгук усміхнувся через поцілунок і знову посадив Техьона на тумбочку, умістившись між його ніг, – Давай тільки тихіше, – пошепки промовив Чонгук.
– Добре, – також пошепки відповів Техьон і обвив ногами його талію, затягуючи в черговий поцілунок.
***
– Давай я помию посуд, – Намджун злегка торкнувся руки Джина, щоб забрати рукавички, і той трохи здригнувся.
– Добре, тільки не розбий знову тарілки, – усміхнувся Джин і, знявши рукавички, віддав Намджуну.
— Щоправда, у мене погано виходить сковорідку мити, допоможеш? — Намджун знав, що Джин не відмовить, адже Кім Сокджин дуже милий і добрий.
— Ти знову спокушатимеш мене своїми ямочками? — Джин гордо підняв голову, — Ворлдвайд хендсом так легко не здається, — він схрестив руки і через пару секунд відпустив їх, стримуючи посмішку, адже Намджун знову скористався головною зброєю «Мила усмішка і карколомні ямочки». впритул підійшов до Намджуна і розставив руки по обидва боки.
– Думаю, ми неправильно стоїмо, – з цими словами Джун помінявся з Джином місцями, і вже старший був притиснутий до стільниці. – Тепер правильно, – він торкнувся його руки і почав повільно наближатися.
— Одні підори навколо! Що це в біса таке?! — вони почули голос Юнгі, що прямував на кухню, і одразу відійшли один від одного, тільки Намджун невдало спіткнувся і впав.
— Намджуне, знову ти їбанувся? Скільки можна? – Юнгі підійшов до холодильника і, відкривши його, дістав пляшку з водою. – Ви тут посуд миєте? Дивіться, я стежу і за Намджинами, — з цими словами він сів за стіл і врубив телевізор, — Можете мити, а я тут посиджу.
Намджун заскрипів зубами від злості, і Джин тихенько хитнув головою, показуючи, що нічого не треба робити.
– Добре, хьон, – він підвівся поруч із Джином, і вони продовжили мити посуд, проклинаючи цього водохльоба, якому закортіло попити!
***
— Пані, пані, я весь ваш, тільки дайте мені секунду, щоб відповісти на дзвінок, — з цими словами Хосок вийшов з кімнати і подивився, хто йому дзвонить, — Пак Чімін! Брате! Як справи?
– Їбаний мудак! Коли приїдеш, я тобі покажу, де мудаки зимують! Жертва п’яної акушерки! Коли згадую тебе, розумію, що природа теж має почуття гумору!
— Ч…Чі… Чімін! Заспокойся та скажи, що трапилося? — Хосок перевірив вуха і з жахом скрикнув, бо від Чимінового голосу аж кров пішла.
— Сталося те, що тепер тобі пизда! Через тебе у гуртожитку хер знає що відбувається! Усі шукають підора! Дебіла ти шматок! Приїдеш, і я тобі ці гроші засуну куди глибше, – а далі гудки.
— Але… Це ж… Це ж був жарт…
0 Коментарів