Хочу…

Тепло..

Останнє що відчув Кайл після того, як Ромео пішов. Його посмішка залишила дуже приємний слід у спогадах мага.

“Хочеться, щоб він посміхався частіше..”

Слова крадія відбивались ехом в голові змушуючи задуматись над тим що було.

Одного сірий не міг ігнорувати. Йому дуже комфортно з ним.

Не зважаючи на те що він робить та те про що розказують інші.

Ніхто.

Взагалі ніхто не зможе зрозуміти що та усмішка особлива.

За довгий час знайомства та партнерства це найгарніша посмішка Ромео яку бачив Кайл.

“Дякую..”

“…приємно”

“Завдяки тобі…”
Давно маг не чув такої теплоти у свою адресу.

Під час квесту Кайл думав про те, щоб запросити Ромео на новий рік випити.

Щоб крадій не був самотній. Щоб він знову посміхнувся.

Але як про це сказати? Це ж не на чай на годинку чи менше, а на Новий рік.

До того ж маг навіть не може уявити що буде після того, як він його запросить.

Ні він не відмовить. Але що далі?
“Побачимо..”

– Слухай. Ти нічого не плануєш на Новорічну ніч?

– Ні, а що ти плануєш? – крадій вже знав що маг хоче запросити його до себе, в останній час це частенько.

– Ну.. – сірий посміхнувся. – Не проти зустріти новий рік разом? Посидимо та вип’ємо.

– Не проти, але я ще зі своїми можу бути, думаю тебе приймуть – крадій теж мав як завжди свою самовпевнену посмішку.

– Не впевнений, але якщо ти так думаєш, то можливо. – він відвернувся від обличчя Ромео та дивився в небо.