Хороший вечір

Потім чоловік рушив до ванної кімнати,змити обличчя і подивитись на свою укладену зачіску.Хто б що не казав,а доглядати за кучерявим волоссям це окрема тема.Хоча в цьому є і свої плюси.Наприклад Спартак сказав,що його каламбур на голові ідеально показує характер самого Жені.Чоловік вирішив сприйняти це за комплімент,адже це звучало дуже близько до цього,а почути щось хороше від психолога можна не дуже часто.Євген не жаліється,Спартак не емпатична людина,він не любить проявляти емоції на такому рівні,але він показує їх через свої дії.Заплатити за вечерю,зробити невеличкий подарунок,який насправді виявляється практичним і доречним,підтримати в тій чи іншій ситуації,провести цілий день разом – це все показує його як хорошу людину,хоча на перший погляд Женя би ніколи так не подумав.

Але найбільше Євген цінує саме якісно проведений час з чоловіком,чи то присутність на його лекціях,чи похід в спортзал,який Женя ненавидить,але з Спартаком це здалось не так складко і навіть цікаво.Теж саме можна сказати про похід в ресторани,чи то з компанією Антона,чи просто вдвох.Це нібито хобі,приходити в нові місця,замовляти нові для себе страви,напії,відчути нову атмосферу місця.Звісно Спартак може ворчати як старий дідуган,нібито йому це не подобається,занадто жирно,занадто солодко,занадто дибільна атмосфера і так далі.Але Женя збреше якщо скаже що йому не подобається.Йому здається кумедною така поведінка.

Проте інколи це лякає.Лякає,що Спартак занадто сильно виділяється серед інших друзів Євгена,він зовсім інший.

Годинник на кухні показував 10-ту вечора,а Спартака досі немає.За цю цілу годину Женя встиг багато чого,наприклад напитись солодким,і до речі,смачнющим вином.Він чесно кажучи не признає такі напої,адже вони занадто приторні,але наразі і це підійде.Правда,в його планах не входило налакатись прямо перед приходом Субботи,він же його з щент забулить.

Взагалі-то він колись обіцяв не пити в обмін на перехід Спартака на українську.Щось не вийшло з цією обіцянкою.

Друга досі не було,і Женя врешті-решт подумав,що Спартак його наламав і просто пішов займатись своїми супер важливими справами,які набагато важливі,ніж його “товариш”.Тому було вирішено дістати скляночку конячка і налакатись вже як потрібно і обов’язково саме під улюблений плейлист для подібних самотніх вечорів.

Перша пісня була,напевно,від Скрябіна.

Відчинивши вікно,і спираючись на кухонний стіл,Янович відкупорив все таки коняк і налив собі менше половини склянки.Хоча який сенс було брати оцей стакан,якщо в кінці-кінців він буде лакати це пійло прямо з горла.

З вулиці чутно життя цілого міста,як сотні машин проїжають по трасі,як насправді гучно зараз там,внизу.А ось в квартирі Яновича мертва тиша,лише гарячі страви втратили свою температуру у вітальні,а холодний Джек Деніелз грів десь всередині.Тиха мелодія так і продовжувала лунати,змінюючись іншою піснею,і відчувши прилив неабиякої енергії,чи то було запаморочення від алкоголю,Янович в своєму ритмі почав підспівувати.

Так продовжувалось до тих пір поки десь в квартирі не почулись дивні звуки.

Але Євген поставив на те,що це його мозок сподівається на прихід Спартака,і забив,наливаючи вже третій стакан алкоголю.

Адже Спартак наврядчи прийде,йому завжди було начхати на нього.Він ніколи його не називав другом,він здається ніколи не перестрибне ланку простого “товариша”,і якщо чесно,то навіть ланка “друг” буде здаватись занадто малою.Женя відчував,що ніякі приятельські відносини чи навіть товариські не зможуть втамувати його незрозумілі почуття.Йому цього завжди буде мало.

–Опа,оце вже серйозно. – раптом почулось за два метри від Жені.Невже він прийшов?

Спартак виглядав на диво як зазвичай.Завжди в чорному,в більшості випадків класичному стилі.Наразі його вирізняло тільки закатані рукави чорної рубашки.Виглядав він.. як завжди ефектно.Тільки погляд його був наче у змученого собаки,чи то він такий від змученого Жені.

–Спартачок,ти все таки прийшов! – вимучено посміхнувся Євген,хоча насправді він був дуже радий його тут бачити.Він був впевнений,що Спартак не прийде,але ось він тут.

–Та до тебе тут хто хоче може зайти.Тебе в дитинстві замикати двері не навчили?Наче прохідний двір якиїсь. – цього Євген і очікував,а ось того,що шуршить в руках у Спартака не дуже. –Це твій улюблений десерт і коктейль,вибач,що запізнився,але бачу ти вже почав без мене. – сів напроти Жені чоловік,впираючи руками в підборіддя.

Женя подивився на той десерт,і чесно хотів заплакати.Він себе накрутив вже який раз,а Спартак просто скоріше за все стояв в черзі за улюбленим десертом свого товариша.

–З персиком і полуницею? – перепитав з радістю в очах Євген,допиваючи четверту склянку.

–З персиком і полуницею. – продовжував буравити поглядом Спартак,спостерігаючи за рухами і діями друга.

–Ну,я чекаю коли ти почнеш свої нотації. – хитаючись промовив Євген,забравши свій десерт і пошкиндиняв до вітальні,кидаючи: –Ходімо,і в мене є чим тебе пригостити. – холодна вечеря вже не така і смачна,але було мягко кажучи ліньки це все розігрівати.

–Я навіть не буду починати,це все одно що в стіну головою битись. – Спартак все ще уважно спостерігаючи за манерою Євгена пройшов до вітальні,де не зміг не перевести погляд.Вся вітальня була в приємно напівтемному освічені,в куточках і на самому столі були запалені пахучі свічки,також був маленький букет квітів.

–Ти вирішив мені зробити романтичну вечерю? – стримуватись від гейських жартів було нереально для Спартака.Навіть в такому випадку,коли як йому здалось, Женя був в депресивному стані саме через ще одну дівчину,яка ранила його ніжні почуття.

–Так,сам своїми руцями приготував,проте моє сонечко запізнилось і страви охололи,тому їсти будем яке є,Спартачок.

–Добре,я потім обов’язкого відпрацюю своє запізнення,любий. – підняв руки в гору Спартак,сідаючи біля Женьки.

–Ловлю на слові.

Спартак дивився на Женю і розумів,що щось не так,але не міг ніяк наважитись запитати причину запрошення до себе додому.Скоріше за все,то амурні справи,дівчина його кинула,і бідненький вирішив покликати саме його.

–Може ти скажеш,що стряслось?Де та дівчина про яку ти розказував ще годину тому?

–В неї якісь проблеми,вона відписала мол “вибач,в мене справи,зустрінемось в інший раз”,проте мені все одно.

–Навіть так.. – Спартак був здивований чханням свого приятеля.Смачна вечеря,така інтимна атмосфера і все на смарку,і він навіть не засмучений.Аж дивно. –Тоді що сталось,що ти налакався як мій сусід з першого поверху на Іван день?

Женя не відповів ні через секунду,ні через хвилину.Він продовжував пити ту отруту,заїдаючи це цукровою смертю,яку йому купив Спартак.Здається він був десь не тут,і навіть не звертав увагу на оточуючий світ.Спартак почав переживати,він ніколи за все їхнє спілкування не бачив Яновича в такому задумливому стані,наче він обдумовує дуже складну математичну теорію.Тому психолог вирішив дати йому час на думки,а сам почав роздивлятись його зовнішній вигляд.

Женя виглядав як завжди.. дуже гарно.Він зараз був дуже домашнім,теплим,наче рідним.Кучері,які колись були укладені,зараз стирчали в різні боки,і насправді йому так більше пасувало,на скромну думку самого Спартака.Білий гольф повністю охоплював його худощавий торс,і міцну шию, а губи були в,здавалось,смачному кремі.

–Ні,я так не можу. – все таки дочекався відповідь Спартак.Наступні дії Яновича були вихлистати пів склянки коняку,і спостерігати за цим було занадто складно.

–Бовдур,хочеш злягти за 5 хвилин?В ньому більше градусів ніж у звичайній воді. – Спартак дивився на Євгена з широко розплющеними очима,тримаючи в руках віддерту з силою склянку жахливої отрути.Женя видав емоцію,наче мала дитина в якої забрали улюблену іграшку. –Жень. – Психолог вирішив що досить гратись,ситуація набирає обертів і потрібно щось робити. –Подивись на мене.Я бачу,що тебе щось гризе,і я хочу тобі допомогти.Не як психолог,а як твій товариш,я не буду копатись в твоїй поведінці чи поведінці твоєї дівчини.Ти для мене дуже важливий,тому я тебе вислухаю,чуєш?

–Ти мені не допоможеш з цим.

–Що за маячня,немає безвихідних ситуації,давай,розказуй. – і Спартак зрозумів по погляду,що йому вдалось.

–Добре.Тільки давай ти виконаєш моє побажання,і тільки тоді я розкажу тобі. – погляд Жені був благаючим,і це пахло жареним.

–Домовились,я зроблю все,що Женька забажає.

Женя набрався сміливості і вихопив з рук Спартака склянку,закінчуючи її на одному подиху,і перевівши погляд на здивованого Спартака,різко наблизився,зупиняючись прямо на декілька сантиметрів від нього.

Спартак не очікувавши такого оберту,вперся ліктями на спинку дивану.

Женя спостерігав за Спартаком,за його подивом у очах,за його напруженими скулами,і розумів,що хоче наблизитись ще ближче.Насправді він цього бажає.І він це робить,поставивши обидві руки біля тіла чоловіка,стикаючись з ним носами.

Євген розуміє,що він загнано дихає,і він не в стані контролювати своє тіло і свій подих,в його голові все так легко і зрозуміло,кров гаряча,розум в тривозі від реакції організму на ці дії і емоції.

Спартак виглядає,наче як завжди,але Євген помітив як його очі бігають,то по очах напроти,то спускаються нижче,на рівень вуст.

–Жень..Ти не в стані..

–Будь ласка,Спартак,я в тверезому стані не наважусь на це.

–Ти ж просто п’яний,вже завтра ти будеш ховатись від мене і від сорому. –

–Спартак,я вже давно не можу зрозуміти своїх почуттів,і ніяк не зможу,адже ти мене не підпускаєш ближче,ти мене навіть як друга не сприймаєш.Я не розумію.. – Женя не зміг договорити,точніше йому не дали договорити.На шиї з’явилась холодна рука,яка наче зняла весь запал в тілі чоловіка.

–Як ти не розумієш.. – Спартак сам наблизився до лиця Жені ще ближче,при цьому ніжно тримаючи його за шию.

–Спартак,ти дозволиш мені це зробити? – Жені здавалось що все занадто легко.Він ніколи не цілувався з чоловіком,а зараз все настільки просто і легко,що аж не віриться.Але це Спартак,з ним завжди так,тому можна не хвилюватись.

Спартак не зміг продовжувати цю гру,і перший зробив крок у забуття.Женя вже достатньо зробив на сьогодні,і навіть якщо він буде жаліти про це завтра,то хоча б Спартак його першим поцілує.Тим паче,що жалкувати про це він точно не збирається.

Спартак скоротив відстань між ними,і здавалось вони злились в єдине ціле.Губи Яновича віддавали міцним алкоголем,але цілувати його було саме найкраще,що можна було придумати.Його губи були настільки мягкими і ніжними,пухкими і гірькими.Тільки торкнувшись їх Спартак зрозумів від чого вони тікали весь час,чого вони боялись.І накінець вони зробили те,чого не вистачало так давно.