Фанфіки українською мовою

    Том Редлл і Гаррі Поттер вчаться разом в школі є однолітками, вони на останньому курсі навчання.
    І по збігу обставин, між ними стається дещо, воно ніби й не міняє їх стосунків, але все таки це запускає певні події. Що з цього вийде дізнаєтеся під час прочитання)

    Попередження є моменти 18+

    Приємного вам читання)
    ______________________________________

    Том Редл

    Я патрулював коридори школи, як староста факультету. Я спеціально, влаштував все так аби мені попала сьогоднішня ніч.
    Сьогодні ніч Хелловіну з 31 жовтня на 1 листопада. Крім того, що це свято яке святкують всі, але по різному, це ще прекрасна можливість зловити когось поза межа своєю вітальні, і попросити про послугу в майбутньому якщо я закрию очі на порушення ними правил і не зніму бали з факультету. Я мав намір сьогодні скористатись цією можливістю, не те щоб це буде хтось з чистокровних, але ж маглонародження теж можуть стати у пригоді в майбутньому. А мені потрібні зв’язки, а правильніше можливість. Тому, я оглядав поверх за поверхом і нішу, за нішею.
    І ось на шостому, я помітив декого, здається Ґрифіндор, прекрасно, якщо не домовлюсь, то зніму балів з двадцять. Я зайшов, в клас який як я помітив хтось забіг. Я освітив кабінет з допомогою палички, і пішов до перших парт, я оглядав все уважно. Але нікого, я зупинився коли учительського столу обернувся, що за дементорське лайно? Я ж бачив як хтось сюди заходив. Я не міг помилитись! Я почув якийсь шорох, обернувся нікого, я обійшов учительський стіл, і посміхнувся, я знайшов! Я відсунув крісло, й присів на карточки.
    — Редл, що б тебе… Не світи в очі! — По голосу, я впізнав Гаррі Поттер, вона підняла руки й закрили обличчя, але мені було достатньо, я спіймав її.
    Я піднявся й подав руку для Поттер. Вона взялась за мою руку, й вибралась з під столу.
    — Поттер, чи то мені здається, чи ти ледь на ногах тримаєшся?
    — Будь ми маглами я б сказала: “Що коли здається хреститись треба”, але ми не магли так що… — Вона приклала руку до скроні, й почала падати я підхватив її. Та вона здається добре напилась, тому я її спіймав. Вперше за всі роки навчання, між іншим, я посміхнувся, але швидко її сховав. Що ж мені явно пощастило. Крім того, вона явно перебрала, й добре. Ще мені не вистачало тащити її в мед.крило посеред ночі.
    — Ну ти й напилась, це чого тебе так… Ти мало того що знаходишся тут вночі на рушаючи правила, так ти щей п’яна, знаєш що…. — Вона, дивилась на мої руки, й поглянула на мене. Щось в її очах, мені не сподобалось, але я не встиг про це подумати, тому, що і не встиг договорити те що говорив, оскільки вона поклала руки мені на плечі, я прослідкував за цим. Оскільки для мене таке було дивним, раз. Два це ж Ґрифіндор, це не з проста і мав слушність, вона штовхнула мене до вчительського столу, від неочікуваність я впав на нього.
    — Поттер, якого дракла ти робиш? Я за це з факультету… — Я піднявся на локтях.
    — А сам ти тут просто так ходиш? — Вона оцінюючи мене оглядала, щось з нею не то.
    — Що ти пила? — Поттер поглянула мені в очі, зловив її погляд я побачив її зрачки, що були досить такі великі, майже на всю зіницю, Мерлін що вона таке випила?
    — Тебе це так хвилює? — Вона облизала губи, й поклала руку мені груди.
    — Що ти Мордор тебе… — Я підняв палочку, щоб кинути “Стуфай” але вона повалила мене назад на стіл, й поцілувала. Святий Мерлін, вона що випила афродизіак? Я не реагував на її поцілунок, просто завмер від шоку, і їй цього вистачило, щоб забрати палочку у мене з рук. Після вона піднялась з підступною посмішкою на губах.
    — Раз ти тут, давай ми розважимось, це ж наш останній рік. Розважишся сам і не помішаєш іншим, всі в плюсі. — Не встиг я відповісти, як вона з допомогою моєї палички, прив’язала мої руки до столу.
    — Поттер, тобі від випитого останні мізки відмовили? Ти хоч розумієш що робиш? — Я попробував висвободити руки, але марно, тим часом як вона продовжила говорити:
    — Тобі б теж не помішало їх відключити, а то ти такий правильний… — З цими словами вона почала розстібати мою сорочку.
    — Що ти робиш?
    — Тшшш, ти багато говориш, мовчи.
    — Поттер, дракла лисого, відпусти мене негайно, я 100 балів з тебе зніму…
    — Краще б щось інше. — Після цього вона, закінчила з сорочкою, і почала руками спускатись все нижче. І я зрозумів, що вона робить.
    — Ти… — Вона знову мене поцілувала, через те що я говорив, вона змогла поглибити поцілунок, провівши своїм язиком по моєму піднебінню й не тільки.
    Сама вона притиснулась до мене всім своїм, тілом й потерлась. Моє тіло, швидку відреагувало, вона перервала поцілунок, провела губами по горлу донизу, а руки опустились до ременя мої штани.
    — Поки не пізно…. — Вона підняла ліву руку й накрила нею мій рот, я простогнав.
    — Ти куди миліший поки мовчиш, знаєш? Просто сама милота. — Вільною рукою вона вивела палочкою закляття, і її блузка з галстуком зникла, мене відкрилась по істині прекрасний вид її груді. Хоч і соски прикривали краї мантії, але й те що було видно, однозначно говорило про те що розмір груді у неї точно більше того як оцінював її Забіні, на станції біля Гоґвортс-експресу, внизу живота стало ще важче, це помітив не лише я.
    — Ми здається не такі уже й святі? — Я хотів відповісти, але її рука все ж була на моїх губах, і я не став пробувати, вона розсміялась, ще один змах палички і я без штанів. Я ще раз попробував звільнити руки, в той час, як Поттер не марнувала час…
    Мій стон протесту, заглушив її стон задоволення, оскільки вона почала опускатись на мій член. У мене ще промайнула думка, а вона не незаймана напевно? Ось як мене тут… Я поглянув на неї але, не бачив обличчя оскільки вона закинула голову догори, й мій погляд знову зачепився за її груди, де тепер було видно правий сосок, опустив погляд нижче я побачив що спідницю вона таки не зняла. Але далі мені було не до цього, оскільки вона почала рухатись, й через декілька хвилин забрала руку від моїх губ, подарував ще один поцілунок, але на цей раз я відповів на нього. Оскільки це єдине, що я міг в такій ситуації, далі мене поглинув процес, що приніс задоволенням нам обом, після якого я майже одразу вирубився, або може це через те що я відчув остання це здається був ляпас, й прокльон Поттер.
    Коли я прокинувсь то була уже шоста ранку, я все ще був на тому самому столі, уже з вільними руками Слава Мерліну, я сів потер руки де було видно багряні синці, після такої ночі то не дивно. Моя паличка лежала на кріслі, дяка Мерліну, одяг був розкинутий в округ столу.

    ***

    Я сидів на захисті від темних мистецтв, і поглядав на Поттер, що поводитися як завжди, якщо не брати до уваги, що вона уникала мого погляду. Я ж згадував те що було минулої ночі і думав, що то за дементорове лайно було? Те що Поттер була під чимось, то факт, крім того, що її зрачки були великі, очі здається ніби трохи світили золотистим. Й так я таки отримав ляпас, сліди пальців на моїй лівій щоці, що я приховав заклятям були тому доказ. І я ось думав що мені з цим всім робити?
    Якщо так подумати це змахує на зґвалтування, ну спочатку, потім… Просто інстинкт, правильно просто інстинкт. Не дуже вчасно згадався її сміх, в процесі й стогін в кінці.
    Кхе…так зґвалтування, проте той факт, Джеймс Поттер, глава Авротату, член старовинного й благородного роду, має не аби які зв’язки. Хрещений – Сіріус Блек, Лорд старовинного й благородного роду, має зв’язки ого які, то раз, темний род то два, вони то можуть провернути що то я її зґвалтував, а не вона мене. Мордерове лайно, це ж просто сміх тай хоті.
    Всі зараз в Гоґвортсі, сміятись будуть, Тома Редла зґвалтувала Гаррі Поттер, та щей з допомогою його ж палички. Позор то який, вся в школі сміятись будуть й не тільки тут. Взагалі якого Дементора, я переймаюсь цим?
    Я що благородна дівчина, що бережи невинність до шлюбу?
    Ні, звісно.
    Я її не ґвалтував, навіть пальцем не торкнувся, можу поклястись магією.
    Те що було, то було, просто інстинкт, підлітки, гормони, вік такий. Те що Поттер у мене перша, то взагалі збіг обставин. Я звісно, не монах, дівчата з радістю, погодяться провести зі мною ніч, але я ж не ідіот. Я спілкуюсь з чистокровними, й читав багато книжок з бібліотеки. Я знаю, що деякі дівчата можуть без проблем погодитись на все що завгодно, але після не факт що зможеш бути вільним, й багатим як до цього. Грошей у мене немає, але ось дівчата вважають мене вродливим, тому приворотні зілля в напої, час від часу отримую. А мені уж вибачте одружуватись з ними, не хотілося від слова зовсім.
    Попри всю красу й гроші, дівчата була, дурненькі або не в моєму смаку, тому я уникав будь-що що могло б призвести мене до шлюбу з ними. Оскільки мені не пощастить так як Забіні, що майже з усім Гоґвортс переспав.
    Подумаєш, проблема, сама захотіла, моя совість чиста. Тим паче чим не борг? Раптом що можна буде запитати чи хоче зберегти в таємниці цю ніч, і отримати дещо взамін за збереження секрету.
    Все ідеально, мій план вдався, щодо того як, то це просто приємний бонус, тому я вирішив поводився як раніше. Ніби нічого не було.
    А якщо так подумати, я сумніваюся, що все було заплановано. Ні для кого не секрет, що Гаррі Поттер, попри своє навчання на такому добропорядному факультеті, як Ґрифіндор, така ж само правильна. Вона часто порушує, правила, не виконує домашнє завдання вчасно. Водить дружбу з Візлі, й бруднокровкою Ґрейнджер.
    Драко Мелфой, її родич якомусь там поколінні по якійсь там стороні, в цьому їхньому родстві можна вбитись якщо чесно, якось говорив що вона пішла у свого батька, Джеймса Поттера, що в школі теж був той ще шалапаєм, в порівнянні з ним Гаррі ще янголятко. Й вона на відміну від батьків не цураєтьсь своєї рідні. Так Джеймс і Лілі Поттер, скоріше відправлять свою дочку до маглів сестри Лілі, Петунії ніж до тих же Мелфоїв, або Лестранж.
    Як казав Драко до дев’яти років, так і було, після мати Сіріуса Блека, Вальбурга Блек, дізналась про це й закатала скандал, й Гаррі стали забарити на деякий час до себе Мелфої, або ж Лестранж, по згоді Лорда Поттера. Кажуть навіть що Джеймса навіть позбавили звання спадкоємця роду, що для багатьох тут все одно що померти.
    Взагалі якщо так послухати чистокровних, то про Лілі й Джеймсом, не дуже добре відгукуються.
    Зі слів того ж Драко, Гаррі краще за батька, вона знає все що необхідно, й робить все як вимагають порядки, він каже що його мати Нарциса Мелфой, вроджена Блек, говорить що Гаррі: “Пішла в Белатрису Лестранж вроджену Блек”, зовнішністю й бунтарським характером. До початку цього навчального року я не мав підстав погоджуватись чи то оспорювати ці слова. В день відправки Гоґвортсі-експресу, на станції я побачив Гаррі Поттер, її матір Лілі Поттер, хресного Сіріуса Блека, в якого на руках був молодший брат Гаррі Поттер, Чарльз, і як сказав мені Забіні, поруч стояла Белатриса Лестранж, й так після побаченого я міг погодитись з Леді Мелфой, Гаррі й Белатриса були схожі зовнішнє так точно, чи то Поттер спеціально вдяглася в чорний топ зі смужкою кружева знизу, й чорною спідницею в пол з розрізом з боку по правій нозі, де було видно блискучий аксесуар на бедрі.

    Хоч і в Поттер, волосся у неї було під каре, вона було таке ж кудряве як і у Белатриси, у якої волосся було довге майже до ліктів. Лестранж теж була в чорному, але такому відкритому як племінниця.
    Дивлячись на них, було добре видно родство, краще ніж з Лілі Поттер.
    В нашому вагоні, в той день всі обговорювали Гаррі Поттер, і її образ, Забіні оцінив, її форми. Я посміхнувся порівняв його слова й те що бачив минулої ночі, він майже нічого не вгадав. Поттер, не потрібно шукати собі чоловіка в такий спосіб, вона напевно просто так розважається, інакше я не знаю що це було. Тому буду удавати що нічого не було.

    Час йшов, своїм ходом, я поринув в навчання, поки не почув у вітальні про нове зілля близнюків Візлі. Його дія, схожа на афродизіак, я не особливо слухав поки не пролунало:
    — …від нього очі золотистим віддають.
    — Ну звісно, ґрифіндорський колір.
    — Всі пирснули сміхом. — Афродизіак? В думках з’явився спогад, Поттер тієї ночі.
    — В як він діє? — Запитав Забіні, взяв в руки флакон розового кольору.
    — Вливаєш, в напиток, чекаєш півтори або годину і все.
    — Чого так довго?
    — А ти що скоростріл? — Хлопці пирхнули сміхом, Поттер, а що ти робила в тому класі? Вона була ніби налякана, чи то мені здається? Чого я про це думаю, Мерлін?
    — Після оргазму, все йде на спад, тільки не факт що дівчина пам’ятає все.
    — Тюхи ти, лайно драклове, так не цікаво. Навіщо, це все якщо вона навіть не згадає з ким була? Я можу її відтрахати, а Мелфой скаже що то він був. Та ну мантикорі в зад таке.— Мордорове лайно, подумав я це ж схоже на те шо у нас… Йосив-босий!

      Наступні декілька днів, я спостерігав за Поттер і тим що відбувається навколо неї. Рон Візлі, їв і нічого не помічав навколо, Ґрейнджер книжки з рук не випускала, решта теж поводилась ніби звично. Поки не помітив як на Поттер, деякі хлопці поглядають так развратно й пошло, що мені аж тошно стало.
    Ще хотілося заїхати кулаком по їх обличчях, й не раз, й не для приколу. Може тоді її підлили те зілля, близнюки теж молодці, продавати таке учням школи, ідіоти. Я не міг нічого зробити, крім того що спостерігати, і все було нормально то матчу по квідичу. На якій я просто мав бути присутнім, якщо я звісно не хворів, що точно не про мене. Поттер теж на ньому була засиділа на свої трибуні, всю гру, без особливої цікавість до гри.
    На першому курсі, її обрали ловцем команди, і як говорять знавці цієї гри, зіграла вона прекрасно, й це те що передалось її від батька, що всі шкільні роки грав у в команді факультету. В той рік кубок квидичу вперше за кілька років перейшов до Ґрифіндору, всі говорили що тепер це на всі роки навчання Поттер в школі. Проте після повернення на другий курс навчання, Поттер відмовилася від місця ловця, й благання Макґонеґел, й всього ґрифіндорського факультету не могло це змінити. Кажуть були ті хто навіть перестав з нею вітатись через це, як на мене, це взагалі якийсь сюр, можна подумати ніхто крім Поттер не може літати на мітлі.
    Попри це все в команду вона не повернулась, й зараз як і я просто сиділа на трибуні явно думаючи про щось своє.
    В тій грі виграв Ґрифіндор, й влаштував гулянку, про яку всі дізналися наступного ранку за сніданком. Але явно там було ще щось, оскільки новоявлений воротар Маклаґен, мав синяк під оком. Виясняти що сталось пішов Драко Мелфой, що попри факультетську неприязнь мав гарні стосунки з Гаррі Поттер. Повернувся він злий, й нічого нікому не говорив.
    Як я дізнався ще через день, синяк воротареві поставила Поттер, чому і як? Невідомо, Мелфой питати, я не збирався, чекав коли Маклаґен проговориться, всі знали що він любить вибовкати все, після випитого.
    Тим часом час йшов, настав грудень, й я записав в список тих хто залишається на зимові канікули в школі.

    ______________________________________
    Якщо бажаєте дізнатися спойлер, або дати виходу нових частин запрошую вас до каналу “Вітер натхнення” в телеграм, там я публікую все що пов’язане з фанфіком і не тільки.
    Став лайк якщо сподобалось, так я буду знати що ви чекаєте нову частину)

     

    0 Коментарів