хелловін

Хелловін. Свято, що користується особливою популярністю в нашій рідній Америці. Всі ці дітлахи одягають костюми і бігають від одного будинку до іншого в пошуках солодощів, найчастіше засуджуючи «солодкості чи життя». Дорослі ж напередодні 31 жовтня скуповують цукерки у величезних кількостях. І скрізь, у кожному будинку, у кожному закладі цієї ночі з’являються примари, павуки, вампіри та інша погань, на вікнах різко утворюється павутиння, а гарбузи, здавалося б, стоять чи не на кожному кроці. Як же людей приваблює цей жах!

Діппер Пайнс, власник одного з найвідоміших магазинчиків під назвою «Хатина Тайн», ніколи не розумів сенсу цього свята, не розумів, навіщо ж потрібно прикрашати, і тим самим псувати, кривавими слідами дзеркала, простирадла та рушники, для чого потрібно витрачати стільки грошей і не менш дорогоцінного часу на дурну розвагу, яка триватиме лише кілька годин. На жаль, у Пайнса була невгамовна сестра-близнючка, яка всіма способами катувала шатена, намагаючись змусити його прикрасити Хатину. Тепер відвідувачі загадкового закладу могли бачити опудала різноманітних монстрів і багато хеллоуїнських дрібничок, що так дратували Діппера.

Сам же Пайнс вважав, що краще проводити вільний час, якого і без цього майже не було, за читанням пізнавальної книги або ж за вивченням лісу Гравіті Фолз, що манив підлітка з моменту його приїзду до цього чудового містечка. П’ять років тому – саме в той час близнюки Пайнс з’явилися в Хатину Тайн до свого прадіда Стена – Діппер виявив у дуплі дерева в лісі незвичайну книжечку, в якій описувалися різноманітні аномалії міста. З того часу підліток майже не відривався від написаного, проводячи майже весь час серед хвойних дерев.

Через рік після переїзду близнюків у Хатину шатен вперше зустрів Його. Він — найсильніша і найнебезпечніша істота, можна сказати, навіть на всій планеті, демон розуму, король думок та спогадів. Діппер же був тоді лише тринадцятирічним підлітком, який досі не виріс, який не мав фізичної підготовки, зате мав великі знання, про які лише мріяли вчені з усього світу. Вже тоді Білл Сайфер завдав сім’ї Пайнсів дуже багато неприємностей, починаючи зі звичайних жартів над ними і закінчуючи володінням тіла Діппера проти його волі. Якось шатену вдалося приборкати запал демона, готового поневолити людство і змусити його не з’являтися найближчим часом.

А потім, ще через рік Смерть прийшла за Стеном Пайнсом. Як же тужили за прадядьком близнюки! Мейбл – сама Мейбл! — не могла знайти собі місця, постійно сидячи в кімнаті, не виходячи на вулицю. Тоді Діпперу пощастило знайти для сестри втіху — маленьку свинку, яку дівчинка назвала Пухлею. Шатен так само, як і сестра, дуже сумував за жадібним старим, але намагався не показувати цього, щоб не засмучувати Мейбл. Близнюки цілий місяць не могли оговтатися після жахливої ​​події і їх шкодували всі, без винятку, жителі Гравіті Фолз, намагаючисьдопомагати та підтримувати підлітків. Тоді Сайфер, цей мерзенний жовтий трикутник, з’явився знову, заявивши своє одвічне «Сумував за мною, Сосна?». Саме на той момент Діпперу вперше захотілося когось вбити. Ні, ну серйозно, хто б захотів розмовляти з демоном після смерті рідної людини, та ще й тоді, коли вищезгаданий демон усіляко намагається пожартувати з цього приводу? Дивним Діпперу здалося, що Сайфер з’явився тільки перед ним, не показавшись більше нікому. Шатен не звернув на це особливої ​​уваги і ця незвичайна нотатка незабаром забулася. Цього разу Пайнсу не випала удача відгородити Білла від себе, тому він просто терпляче чекав моменту, коли повелитель розуму піде геть.

Оговтавшись і взявши себе в руки, близнюки через довгий час вирішили привести Хатину в порядок, оскільки тепер вони були її повноцінними власниками. Ох, скільки ж нервів та часу було витрачено на прибирання закладу, на виготовлення нових фальшивих опудал монстрів та, нарешті, на пошук працівників! Мейбл змогла знайти двох, як їй здалося, відповідальних людей, які підходять на цю роль. Ними виявилися повнуватий працьовитий хлопець на ім’я Зус Рамірез і неймовірно красива дівчина Венді Кордрой. Вона відразу ж запала в душу Діпера і той усіма способами намагався привернути її увагу. На жаль, Венді сприймала Пайнса тільки як друга, тому шатену довелося відмовитися від своєї любові до дівчини, точніше, не показувати її, чого б це не коштувало. Поки Білл Сайфер підготував чергове зло для Діпера. Підліток чудово пам’ятає той момент, коли двері Хатини відчинилися і в приміщення зайшов високий блондин у фраку, що так привертає увагу. Чесно кажучи, шатен не відразу впізнав демона в цьому образі, адже він ніколи не показувався в такому вигляді. Яким було здивування та обурення хлопця, коли Сайфер швидкими кроками підійшов до каси і завів невимушену розмову з Венді і, мабуть, всіляко намагався зацікавити її. На жаль Діппера, дівчина майже одразу стала виявляти до Білла симпатію і незабаром вже запропонувала йому прогулятися десь у парку. Пайнсу лише залишалося спостерігати за черговими зустрічами трикутного бовдура і дівчини його мрії, поки Сайфер сам не прийшов до нього, нахабно посміхаючись і блискаючи своїм єдиним оком кольору золота.

— Що, Сосна, тебе турбують тривожні думки? Міркуєш про призначення почуттів у природі та взагалі про сенс життя?

Тієї секунди Діппер просто не зміг стримати емоції і, звичайно, довгий час жалкував про свій вчинок – він вдарив демона. З яким ж жахом він спостерігав за тим, як струмки крові стікають по прекрасному обличчю Сайфера! Звичайно, шатен очікував спалаху гніву з боку короля розуму, його страшного покарання. Тоді Білл голосно засміявся своїм моторошним металевим голосом, спостерігаючи за виразом обличчя Пайнса, і просто зник, кинувши на прощання «Ще побачимося, Сосна», залишивши шокованого підлітка наодинці зі своїми страхами. Тієї ж ночі Діппера мучили найжахливіші кошмари, і, вже прокинувшись, підліток зарікся більше не торкатися демона, після чого в його голові пролунав задоволений і такий знайомий сміх.

З того дня минуло два роки, які не відрізнялися жодними визначними подіями. Життя близнюків Пайнс плинулозвичайнісіньким струмом. Нічого нового не відбувалося: щодня четверо підлітків обслуговували відвідувачів Хатини, отримуючи за це непогані гроші, щодня Діппер намагався знайти хоч хвилину для походу до лісу, а Мейбл – для чергової вечірки з подругами. За ці два роки шатен так і не зміг позбутися закоханості у Венді, що дуже засмучувало його, адже він не міг нормально зосередитися, думаючи про рудоволосу красуню. Як зауважила сама Кордрой, Пайнс подорослішав і виріс за цей час і, до того ж, став набагато симпатичнішим, ніж був у тринадцять років, так що він тішив себе надією на стосунки з касиркою. Як не дивно, Сайфер майже не з’являвся перед Пайнсами, що було дуже зручно для близнюків, адже у свою відсутність демон не завдавав стільки шкоди, скільки міг би вчинити.

Повернімося ж у наш час. Цей рік був першим, коли в Хатині святкувався Хелловін, бо ані Діппер, ані покійний Стен не любили цей вечір жахів. Нарешті, коли з прибиранням та прикрасою магазину було покінчено, шатен зі спокійною душею і втомленим тілом піднявся до своєї кімнати на горищі. Зрештою, він зможе продовжити читання чудової філософської книги, від якої просто неможливо відірватися! Здавалося, минуло вже кілька годин з моменту відкриття повісті, але насправді пройшло лише декілька десятків хвилин. Саме це й цінував у книгах Пайнс — відчуття вічності і перебігу часу в моменти читання. За законом підлості, за кілька хвилин вікно горища рипнуло і в кімнату пробралася тінь. Істота, ким чи чим вона не була, безшумно підібралася до підлітка і опустила худі руки на його плечі. Як і слід було очікувати, шатен злякано смикнувся і спробував обернутися, але не зміг, бо нічний гість міцно тримав Пайнса на місці.

— Вгадай, хто завітав, дитино, — прошепотів незнайомець. Здавалося, його зуби блиснули в посмішці. Струнка фігура гостя відображалася в дзеркалі навпроти, але, на превеликий жаль, обличчя його не було видно. Істота нахилилася до обличчя Діпера, не звертаючи уваги на звисаючі пасма золотистого волосся, і провела великим пальцем по щоці власника кімнати. — Можу навіть дати тобі мотивацію: вгадаєш із першого разу — отримаєш нагороду, програєш — доведеться виконувати моє бажання. Все по-чесному, ніякого шахрайства.

Пайнс хотів покрутитися на місці, в надії хоч краєчком ока розглянути обличчя незнайомця, але спроби не увінчалися успіхом і, розуміючи, що просто так не викрутиться, шатен все ж таки погодився «пограти» з нічним гостем. Звісно, ​​істота заплющила очі підлітка, як же без цього? Без зору Діппер спробував звернути увагу до інші почуття, прислухавшись до стилю промови незнайомця, його голосу. Щось віддалено миготіло в стомленому мозку шатена, але він ніяк не міг уловити цю думку. Раптом у голову Пайнса спала абсолютно абсурдна і дурна ідея, але він не міг позбутися її, адже вона знову і знову виринала назовні.

— Поцілуй мене, — тихо сказав хлопчина. Здавалося, повітря не могло потрапляти в легені, змушуючи його задихатися, а серце почало битися з такою швидкістю, що підлітку стало страшно. Раптом до покусаних від нервової лихоманки губ доторкнулися сухі вуста незнайомця. Гість не намагався зробити поцілунок глибоким, а лише чекав, чекав на реакцію підлітка. Щоки Пайнса негайно вкрилися яскравим рум’янцем і незабаром він притулився до спинки ліжка, на якому сидів, намагаючись завершити це несподіване непорозуміння. Дивна істота ж лише, облизнувши наостанок губу Діппера, відсунулася від хлопця на кілька сантиметрів, так само продовжуючи дихати на його червоні щоки.

– Білл Сайфер, – крізь зуби промовив Пайнс, тремтячи всім тілом. Як же він міг припуститися такої помилки?! Чому ця ідіотська думка взагалі змогла змусити його зробити цей вчинок? Нині ж, на жаль, було вже пізно щось міняти. Ви запитаєте, як шатен визначив особистість демона тільки після того, як він поцілував його? Діппера самого турбувала ця думка, адже він ну ніяким чином не міг точно впізнати Сайфера по його губах.

Король розуму задоволенно хмикнув. Адже він і не сумнівався в здібностях Сосни, з найпершого їхнього знайомства відчував його величезний потенціал. Звісно, ​​ця дивна думка, що миготіла в голові підлітка, була випадковою. Звичайно, вона не була надісланою самим демоном. Все-таки ці демони не можуть жити без брехні. Але, навіть будучи обізнаним про розумові здібності шатена, Білл був приємно здивований тим фактом, що його маріонетка майже відразу дізналася його дотик. А цей план із «грою» дозрівав у неосяжному мозку повелителя розуму вже кілька років. Сайферу потрібно було лише почекати того моменту, коли Сосна виросте, і тоді всі його плани щодо цього чарівного підлітка справдяться.

— Яке розумне Дерево! — удавано здивувався демон, поплескавши в долоні. Потім, на превеликий подив підлітка, демон опустився на його ліжко і стягнув ковдру з замерзлого шатена. — Мабуть, ти хочеш отримати свою винагороду, чи не так? — Дочекавшись кивка Пайнса, Білл дістав з кишені фрака чорну пов’язку і зав’язав її на очах шатена, не зважаючи на його протести. — Ти ж дорослий хлопчику, Діпере, тож поводься, як годиться: просто нічого не роби, не заважай мені.

Хлопець шумно проковтнув слину, що накопичилася, і спробував не думати про те, що ж може зробити з ним демон, коли він виглядає таким беззахисним. Незабаром, відчувши мокрий дотик язика демона на своїй шиї, Діппер уперся руками в його груди, намагаючись відштовхнути і позбутися цього дивного відчуття. На щастя, демон все-таки відсторонився, але не встиг підліток зрадіти цьому, як відчув Сайферову руку на своїх піжамних штанах. Якби шатен міг, він би закричав з усіх сил, але голос його ніби зник. У паніці Діппер почав хапати повітря ротом, адже ніс, здається, теж відмовився виконувати свої обов’язки.

– Заспокойся, маленьке Дерево, – муркотнув Білл, насолоджуючись реакцією Пайнса сповна, – ти хочеш отримати щось інше? Може це? — Демон знову схилився до шиї Діпера і, цього разу вже без церемоній, залишив на білій шкірі укус, змусивши підлітка стиснутись і тихо схлипнути. – І це теж не хочеш? Який же ти вибагливий! — Було видно, що король лише лише насміхається з бідного хлопця, але останній все одно переживав за свою подальшу долю. Адже ніхто не знає, що може спасти на думку демона. — Хоча, знаєш, тебе ніхто й не питає, малюку, — пролунав сміх над вухом Діппер і наступної секунди шатен виявився повністю оголеним. — Так навіть краще…

Свідомість юнака ніби оніміла, бо далі він міг згадати лише уламки почуттів, які (на жаль чи на щастя) не можна було описати у негативному руслі.

— Ох, впевнений, моє миле Дерево, ти отримав кращий подарунок, ніж очікував. І не смій сперечатися, — стомлено промовив демон, знімаючи пов’язку з очей підлітка. — Тобі точно сподобалося, не заперечуй.

– Вмовив, бісів трикутний засранець, – позіхнувши, прошепотів Пайнс. — Ненавиджу Хелловін.

– Думаю, цей запам’ятається тобі надовго, – засміявся Сайфер, залишивши поцілунок на лобі хлопця, – навіть назавжди. Хочеш пам’ятати про це вічно? – Демон витяг руку вперед, давши Діпперу бачити обручку небачаної краси, що лежить прямо посеред долоні.

– Ти знущаєшся, Сайфере? — несподівано високим голосом промовив Пайнс. — Ти хочеш сказати, що після нашої п’ятирічної ворожнечі ти пропонуєш мені… навіть не знаю… бути разом? Та ти бовдур повний, серйозно!

— По-перше: ворогував тут лише ти, по-друге: ти маєш щось проти? На мою думку, це дуже вигідна пропозиція. Тим більше, я тебе кохаю.

Здавалося б, ці слова звучали так само повсякденно, як поклик рідних на сніданок, але ця фраза змусила підлітка посміхнутися і знову почервоніти до кінчиків вух. Мабуть, демон вимовляв це вперше за весь час свого існування і саме тому його «я тебе кохаю» звучало дуже незвично, несподівано, дивно. Втім, Діпперу це дуже навіть подобалося.

— Чорт забирай, ні, нічого проти не маю.