Хвороба

Настав вечір. Тео був змушений піти по справах. Клів сиділа за письмовим столом та намагалася прочитати “Першу Оповідь”. Вона зрозуміла, що її автором була фертайе на ім’я Даяна. Її батьків Ветус створив першими і ніхто неочікував, що їх дитина буде так розумово розвинута. Даяна вважається матір’ю дічере – найпопулярнішої мови Верталу та Телпи. Звісно, з роками вона вдосконалювалася та змінювалася, але алфавіт і тридцять відсотків слів залишились у первозданному виді. Двері кімнати майже без шуму зачинились.

Клів здригнулася від несподіванки. На вході стояла поблідніла Кессі.

– Кессі, ти мене налякала. Ти занадто безшумно заходиш.Хранителька притулилася до дверей та втомлено заплющила очі.

– Що з тобою?– Клів захвилювалася.– Ти втомилася чи тебе поранили?– вона підійшла до сусідки.– Матінко, з тебе ж холодний піт ллється.

– Нічого страшного. Звичайна подряпина.– Кессі всміхнулася, наче з нею нічого і не було. Впізнавалося виховання при королівському дворі.– Як день пройшов? Чим займалася, поки я працювала?– вона відійшла від дверей та попрямувала в сторону стільця, де нещодавно сиділа Клів.

– Нормально. До вечора просиділа з Тео, потім він пішов, я вирішила трохи почитати.

Кессі пройшла декілька кроків і мало не впала. Клів підхопила сусідку та провела до ліжка.

– Приляж краще. На тобі взагалі лиця немає. Тобі потрібен лікар чи хто у вас тут виконує його функції. Шамани, цілителі, відьми, маги?

– У нас є і майже звичайні лікарі.

– Де його можна знайти? В масокуті точно має бути.

– Не потрібно, мила, зі мною все добре. Просто треба трохи поспати і все пройде.– Кессі заплющила очі.

– Що? Ні. Не засинай. Що ж робити?– Клів запанікувала.

Вона не знала куди їй іти, до кого звернутися. Перше, що спало на думку: “Тео”. Він точно допоможе. Тео ще ніколи не полишав її на одиниці з проблемами. Клів вже панічно постукала в лвері сусідньої кімнати та вилетіла в неї, мов ураган. Вона озирнулась навколо, в приміщенні знаходився тільки сусід друга.

– Де Тео?– сповненим надії голосом, запитала Клів.

– Його на завдання відправили. Думаю, він не скоро повернеться. У тебе щось термінове?

– Зрозуміла, дякую.– Клів розчаровано вийшла з кімнати.

Її переповнював відчай. Клів не знала скільки протримається Кессі, хранителька вже поблідла до неможливого. Клів спробувала знайти пульс, сподіваючись, що тіла тахів і людей не значно відрізняються. Знайшла ледве відчутні імпульси. Вона трохи заспокоїлася, але зволікати не можна. Залишався єдиний вихід — саеліс Ліпронум. Клів побігла до його кабінету. Здавалося, саеліс Ліпронум навіть не здивувався.

– Що сталося?– спокійно запитав він.

– Там…Кессі…я…не…знаю…— намагалася пояснити Клів, жадібно хапаючи ротом повітря.

– Ходімо.– Хевард піднявся з місця.– Вона в кімнаті?

– Так.– тільки і змогла вимовити Клів.

Саеліс Ліпронум швидким кроком попрямував на третій поверх, Клів намагалася не відставати від нього. Він зайшов у кімнату і тут же почав оглядати Кессі.

– Неси аптечку. Швидше.

Клів заметалась по кімнаті у пошуках медикаментів. Через декілька хвилин вона вже стояла і, затамувавши подих, споглядала як Хевард вміло обробляє рвану рану від кігтів на попереку Кессі.

– Ви так майстерно справляєтесь з пораненням. Мене теж навчать так?

– Навчать, а життя натренує. – Хевард взяв з аптечки бинт.– дай ножиці.– він змахнув рукою, Кессі, мов лялька на мотузках прийняла сидяче положення.

– Це що таке?– Клів подивилася на обличчі сусідки, її очі все ще були заплючені.

– Маріонетка. Я з’єднав лір Кессі зі своїм.

– Що таке лір?

– Ти ж знаєш, що наш організм відрізняється від людського?

– Я знаю, що в нас з народження немає апендиксу.

– Ще у нас шестикамерне серце. Додаткове передсердя і шлуночок контролюють обіг ліру в організмі. А він в свою чергу дає нам змогу створювати магію.

– Тобто я теж можуйого використовувати?

– Звісно, можеш спробувати. Але не в приміщені. Спершу в тебе будуть виходити лиш хаотичні сплески ліру, звісно згодом ти навчишся їх контролювати. Але до того часу бажано залишити масокут цілим. Ця будівля і так вже настраждалася від Тео.

– Я навіть не здивована.

– Потрібно взяти ліки у Екандейо.

– Ви зараз підете?

– Так, у нас мало часу. Залишайся біля неї.

– Добре.– понуро відповіла Клів.

Хевард дістав кам’яну ручку з блакитним каменем на кінці, намалював якийсь символ в повітрі, перед ним відкрився вир, в кімнаті стало холодніше.

– Я скоро буду.– Хевард зник у вирі, який зачинився за саелісом.

Клів окинула поглядом Кессі, вона майже не дихала, на її обличчі не було жодних емоцій. Клів опустилась на коліна біля ліжка, вона взяла сусідку за тендітну, холодну, бліду руку.

– Ти не можеш померти. Тільки не зараз. Ми стільки ще не встигли.– Клів схилила чоло до руки.

Через декілька хвилин, вона відчула легкий вітерець за спиною, в кімнаті знову похолодало.Клів підняла голову. Позаду неї стояв Хевард разом з темношкірою, пишною жінкою. Вона була в строкатій довгій сукні, на голові жовтий тюрбан. Клів дивилась на них відкривши рота.

– Ой, леле, це ж Мітка бога.

– І Вам добрий день.– Клів піднялася.

– Ой так, добрий. Я Екандейо.– жінка яскраво посміхнулась, від неї йшла неймовірно тепла енергія, Клів сама хотіла посміхатися поруч з нею.– Я б взагалі не приходила сама, але вмене тут є декілька справ.– вона підійшла до Кессі, поклала руку на сонячне сплетіння та заплющала очі.– Дивно, її диттю нічого не загрожує. Рана майже ніяк їй не зашкодила, лір впорядку. Вона не повинна бути в такому тяжкому стані. Треба пошукати, десь було.– Екандейо відкрила свою валізу.– А так,чому я сюди прийшла. Мені потрібна вода з вашого джерела. Хевард, будь таким люб’язним.– відьма простягнула саелісу порожній слоїк та посміхнулась.

Хевард без жодних слів взяв його і покинув кімнату. Клів здивувалася такій поведінці. Хевард не схожий на людину яка буде виконувати подібні поручення.

– Ти знала, що при правильній обробці вода з вашого джерела може сцілювати?

– Вперше чую. Ви так вмієте.

– Не бути мені відьмою, якщо я не зможу цього зробити. Твоя мітка вже якось проявляла себе?– Екандейо підійшла ближче до Клів і подивилась їй в очі.

Клів наче втратила опору, задавалося, вона висить над прірвою, чиїсь могутні руки стискали її шию, дихати було майже не можливо, перед очима темно. Нарешті вона змогла розплющити очі, вона побачила чорну істуту з повністю білими очима, довгим чорним волоссям та двома парами ріг, вона дуже неприємно усміхнувся і щось проговорила, але Клів цього вде не почула.

Вона знову була в своїй кімнаті, Екандейо притримувала її за плечі. Відьма дивилась на неї злякано та співчутливо.

– Що за чортівня?– проговорила Клів собі під носа.

– Прояв Мітки бога.