Хай твоїми цигарками стануть мої губи

Amber Run –  I Found
Ruelle – War of hearts
SYML – Clean Eyes
Ruelle – Madness
Ruelle – The other side

Вихідний день, тепер вже для всіх.
Юнґі розплющує очі, тихенько встає,  оминає сплячого тонсена на ліжку. Сьогодні холодніше, ніж вчора, омега  без сорому одягає на себе світер Чіміна, тому що пахне коханим ароматом, безпекою, яка так потрібна навіть у приміщенні. Одяг зігріває, не від теплої тканини, а від значення того що належить молодшому.
Належить
Юнґі не хотів би належить йому як цей світер, тому що не річ, не тканина.
Він прекрасно розуміє, що колишні стосунки зіпсували весь сенс, котрий справді несе в собі це слово в голові Чіміна.
Бо альфа не здатен, Цей альфа не здатен присвоїти собі насильно. Він міг зробити це ще вчора.
Голова розривається від думок про мітку і від того шрам болить ще більше.
Можливо Чімін позбавить його цього уявлення про знак, мітка, що беручи початок з ключиці, розквітає трояндою на шиї. Принаймі вона повинна бути такою, якщо доля співпадає, кохання справді є, якщо стародавні вовчі інстинкти не підводять.
Руки вже звикли робити звичні речі кожного дня – готують каву. Все як завжди, трішки еспресо, вершки і ванільний цукор.

Чімін прокидається від звуків, що доносяться з кухні. Вікна хоч і зачинені, та все одно холодно. Стукання крапель об скло вікон натякає на дощ і ця погода по справжньому – осіння.  Альфа вже збирається одягнути домашній світер, але усвідомлює, що на місці його нема.
Прямує до джерела звуку, вже знаючи кого зустріне. І молодший не помиляється, відчуває запах чаю, свого улюбленого, смачного і достатньо “зеленого”, а вже потім кави і радіє як та дитина.
Замість доброго ранку, легенький поклін головою – з хьоном все таки вітається, хоч і коханим.
Очі знаходять рідний світер, та альфа нічого не каже, бо Мін занадто привабливий в його речах, це занадто правильно, щоб було ось так, як є.
Зараз ніхто не промовить ані слова, тому що не потрібно, і справді нікому це не треба. Пак спокійно п’є “витвір мистецтва”, насолоджується ранком, дивлячись на митця.
Юнґі вже встиг поїсти, заповнюючи шлунок раменом. Чімін зараз сніданку не потребує.
Вони сидять у тиші, ще декілька хвилин.
Молодший вже стоїть біля відкритого крану, миючи посуд. Мило розтікається по брудній тарілці, разом з водою – очищає залишки їжі, руки обережно змивають все губкою, продовжують далі, прагнучі відмити весь бруд.
Альфа здається таким “домашнім”, що за наступні дії, Юнґі звинувачує його.
Омега не набагато вище нього, тому губи в змозі торкнутися потилиці, відчути шкіру спини далі, через футболку, пройтися по хребту, порахувавши кожну кісточку.
– Може помиєш потім ?
Ніс відчуває свою рідну карамель, та Чіміну все таки необхідно прийняти душ, який вчора не встиг.
– Тобі слід прийняти душ, Чімін-а, – губи все ще продовжують смакувати шкіру, хоч і через тканину.
Закривши воду,  молодший зазирає в очі, в ті колись сумні очі, в яких зараз на щастя грає вогник.
Тепер руки проходять по талії, не сильно стискають, трохи общупують м’яке тіло під пальцями.
Губи омеги знаходять свої – чужі, трішки зминають при першому поцілунку, потім зубами “дратують”  ранки, котрі вчора майже загоїлися, роздирають до крові, язиком зализуючи свою “провину” та рухаючи далі в піднебіння, викликаючи майже чутний стогін.
Чіміну подобається ця сміливість,  він не проти, та має внести свої корективи. Руки опускаються трохи нижче, застигають. Альфа відривається від поцілунків, знову роздивляючись кохані очі, вогник в яких не перестає горіти.
– Все добре, Чімін-а, я впевнений, зараз мені краще, – це правда, він хоче бути чесним зі своєю парою, Юнґі вчора зніс з себе тягар, прямо на балконі, коли благав холодне повітря прибрати запах клятих цигарок.
Пак з впевненістю кладе руки зверху на те ніжне м’яке місце, зтискає, приносячи  кожному з них задоволення.
Чімін підіймає омегу, мовчки просячи охопити його ногами, старший слухається навіть не почувши прохання. Пак ніжно опускає Юнґі на стіл, щоб було зручно.
– У тебе до цього був…
– Секс ? Вибач, можу засмутити тебе, але я не невинний, – трохи з глузуванням мовить омега, тому що хочеться, тому що перший раз почуває себе справжнім коханим, по справжньому захищеним, не кинутим. Глузує, граючи з Чіміном, тому що бачить у цьому романтику, бачить у цьому романтику, тому що став занадто сміливим, став занадто сміливим, тому що до біса кохає.
Пак вже не згоден на правила гри, які йому представляє старший, він язиком оминає чужий, “обстежує” рот, переходячи на піднебіння і прибирає його знову, використовуючи тільки подерті до крові губи, та йому все одно, вилікує потім, а зараз хай омега грається, якщо це так подобається.
Альфа руками розводить стегна, проводячи ними по животу, котрий такий пухкий, та власник втягує його одразу відчувши дотик чужих пальців, спині, кісточки якої трохи випирають і знову по сідницям, відчувають змазку, яка повільно витікає, від того нижня частина одягу стає вологою – незручно, але коли вся квартира пахне зеленим чаєм, всім все одно, тому що задихнутися  ніхто не проти.
– Будь ласка, ходімо до ліжка, – скиглить омега, благаючи про більш комфортні умови. Він би і не відмовився прямо на столі, але все таки до біса  тендітна душа Юнґі не цього жадає.
Чімін турботливо підіймає Міна зі столу, швидко орієнтується, доносячи свою “ношу” на місце прибуття.
Альфа просить сісти на коліна, притискаючи до себе ближче за талію . Тепер червоні від рідини губи торкаються ніжної шиї, боячись принести біль, яку все одно приносять через кляту недомітку.
Юнґі рвано цілує, ще раз і ще, поцілунок за поцілунком, заривається руками в блондинисте волосся, трішки відтягує і знову розслабляє пальці – повторює знову. Може це не правильно ? Ні, Міну так не здається, тому що душі не боляче, камінь вже впав, залишивши лише знак, який можна прибрати, як тільки омега цього захоче.
– Давай знімемо, добре ? – мовить Чімін підіймаючи края футболки разом зі світером.
Шкіра покривається мурашками, це не чесно, на думку Юнґі, тому пальці швидко знімають чужий одяг з тіла альфи також, щоб зрівняти позиції.
Пак проходить долонею по спині, лопатках, знову переходить до живота, трішки щупає суху  шкіру – ділить з ним тепло. У Міна низ живота приємно тягне і шорти вже зовсім мокрі від особистої змазки. Чімін спокійний зараз, від повиву чаю, хоч і все в середині горить, та все одно нічого окрім спокою не застилає очі, нічого окрім коханого тіла, коханої душі, яка перед ним буквально гола, лежить і дає вдихнути запах  молочної шкіри, лежить, довіряє і від того радісно.
Молодший проходить губами по ключицях, вдихаючи свій улюблений запах, ніжно торкається носом шрама і викликає ледве гучний стогін від болі.
– Юнґі, я можу зупинитися.
– Не треба, – омега втомився приділяти колишнім стосункам так багато, він би з радістю послав би їх до дупи, якщо б не клята “мітка”.
Альфа тепер зупиняється на впадині між ключицями і залишає поцілунок там, опускається нижче, трохи зачеплюючи язиком соски, та після більш гнучного стогону, посилює рухи, дратуючи Юнґі, який зараз маленькими відросшими нігтиками, встигне розцарапати всю спину. Це кляте маля, полюбляє дратувати хьона, а Мін не хоче відставати, ще більше вгризається в улюблені вуста – змушує страждати у відповідь, щоб задихатися було не так жалісно.
– Чімін-а, будь ласка, – Мін благає покінчити з його муками, розуміє сам, що і молодший цього бажає.
Пах омеги упирається в помітний збуджений орган, у відповідь на ці “катування” Юнґі сильніше притискається до члена, викликаючи реакцію у Чіміна, котрий тепер руки на сідницях міцніше притискає і носом в грудну клітку утикається. Що ж у нього виходить, у цих маленьких вогників, що в очах оселилися, виходить його “карати”.
Альфа в мить кладе свій скарб на ліжко, знявши і свій і чужий одяг, щоб не заважав.
У вухах обох лише звук дощу, він пробивається у стінки голови і це єдине, що зараз тримає їх у цьому світі.
У Юнґі від сорому щоки червоніють, та вогник в очах не полишає. Юнґі очі заплющює, знову від того самого клятого сорому.
– Юнґі, не закривайся від мене, чуєш, не треба, милий? – Пак лагідно шепоче на вушко омезі. Кладе руки на низ живота, повільно опускає, приносить ласки там, де потрібно зараз його щастю. Мін себе не контролює, стогін за стогоном, знову роздирає рідні губи, пробивши нові маленькі струмочки крові, роздирає рідну спину, нігтями натискає, проходить і знову.
Вони закохуються знову, продовжують кохати, з кожним поштовхом, котрі то прискорюються то уповільнюються, приносячи творцям блаженне задоволення.
І кожен з них задихається, тонучи в ароматах. Кімната вже вся пропахла чаєм, карамеллю і ваніллю. Ще довго цей запах не полишить, ні ліжко, ні якусь полицю в приміщенні.
Їм добре, добре так як не було ніколи.
Чімін смакує, в перше в житті, смакує зелений чай, з кожним поштовхом вибиває звук коханого голосу.
Юнґі насолоджується, з витікшим потом на чолі, мокрим волоссям, тремтячи всим тілом від задоволення, від приємної болі у сідницях.
Сьогодні вони втопились в річці “Закоханість”, яка впадає у море “Кохання”.
Сьогодні вони дарують один одному щастя, радість і силу.
Вони щасливі, вони люблять.
– Чімін-а…– Юнґі дихає глибоко, намаючись одночасно прийти до тями і вдихнути якомога більше улюбленого аромату
– Так, життя моє ?– Пак хоч і втомився, та його губи продовжують рахувати кількість кісточок на молодому тілі.
– Я кохаю тебе, – мовить омега, який от тот заплющить очі від втоми, не зважаючи на біль у плечі.
– Я тебе теж, – промовляє альфа цілуючи старшого у скроню.
Чімін зачекає поки Мін точно не засне, прийме довгоочікуваний душ, та намочить великий рушник, протре улюблену спину, спустиця до талії, до сідниць, промиваючи від своєї сперми і чужої змазки. Він протре його знову тільки вже іншим – сухим, накриє чистою ковдрою і залишить відпочивати – він так і не поснідав.
Юнґі вкотрий раз за день прокидається, усвідомлюючи що відбулося, розуміючи, що не жалкує і навіть шрам та біль не погіршують настрій. Двері відчиняються і очі помічають молодшого, в ніс знову заходить знайомий запах.
– Чімін, можна тебе попросити про допомогу ? – маленький натяк, тому що не має бажання сказати так як є.
Мін не маленький, розуміє, що назавжди, але почуття всередині не обдурюють, відчувають біля себе “долю” істинного.
– Ти впевнений ?
У відповідь кивок.
– Тоді я маю попросити про таку ж саму допомогу, якщо ти не проти, – він і так людина, якого за альфу не вважають, тому якщо Чімін теж попросить мітку, ніхто новими “компліментами”відрізнятися не буде.
Вони сідають ближче до один одного, Юнґі прикриваючись ковдрою, демонстративно показує “хворе” плече.
Альфа випускає ікла, та трохи заглиблює прямо в той шрам.
Омега кричить, тремтить, тримається за чужі руки, щоб тримали. Це остання біль, яку хотів би принести альфа, бо на іншу не вистачить сил.  Очі наливаються слізьми, згадуючи ту ніч, але Чімін не прибирає, знає що так треба, подумки вибачається, але розуміє, що по іншому не можна, його щастя повинно потерпіти. Біль сильна спочатку – змінюється на повільний розтік задоволення по венах, яке швидко заспокоює. Тому Юнґі приходить до тями, трішки розтягує воріт чужої кофти, впиває свої ікла в рідне плече. Маленька помста, за цигарки при першій зустрічі, за сварку і за дратівливі кохані губи, що бачити тепер буде кожного дня – помста на майбутнє.
Паку теж боляче,  він заглиблюється сильніше зубами, розуміючи, що старшому вже добре – така собі гра, яка от от закінчиться перемогою  ніким. Альфа відчуває як чай розливається по всьому тілі, нагадуючи про своє кохання. Паку теж приносить задоволення, наступні секунди. Вони закінчуть – відірвашись від один одного. Дихають разом, тепер вже одним повітрям, чують вже знайомі аромати, бачать гарні терни троянд, що “ростуть” з плеча прямо до шиї.
Юнґі не стримується  цілує Чіміна, жадібно, розв’язано І відривається, смішно  кривлячи  обличчям, відчуває у роті присмак сигарет.
– Можна ще одне прохання? – у відповідь впевнений кивок головою.
– Хай твоїми цигарками стануть мої губи.
Знову поцілунок, тільки зі сторони Пака.
– Я б відчув твій запах раніше, якби ти не курив це лайно.