Фото, квіти, почуття

За ідею знову цілую руки прекрасному чатику)! Ви мої сонечка.

І окрема присвята для Аліни з її шикарними фото, що надихають чат! Я не знаю де ви їх берете, але то прекрасно. Дякую)

Цілую всіх і кожного.

Гарного читання, сонечки<3

Женя Янович модель. Знаний в світі моди. Не всесвітньо відомий, але доволі популярний. Особливо в фотографії в стилі ню. Він має прекрасне тіло, не менш прекрасне обличчя, природну грацію і гнучкість, тож заслуговує всіє уваги, яку йому приділяють фотографи. А ще він обожнює квіти і людей, тому рік назад відкрив свою квіткову крамницю. Тепер він говорить, що це його улюблене місце у Всесвіті, серед квітів, їх ароматів і живого спілкування з людьми.

А Спартак Суббота його друг. Найкращий друг. Він психолог, автор статей і фешн фотограф, що крутиться в моделінгу навіть довше ніж сам Янович. А ще він давно підписаний на Женін ОнліФанс. І що приховувати, на ті фото він не тільки дивиться, а й мастурбує. Бо його приваблює Женіне тіло, його обличчя, те як він говорить, сміється, вигинається під прицілом камер. Він приваблює його як чоловік. І можливо він навіть готовий зізнатися Жені в своїх почуттях, але чи прийме той їх?

Женя зателефонував Спартаку близько дев’ятої ранку, аби домовитися про фотосесію, яку вони обговорювали нещодавно. Янович хотів зробити рекламу для свого магазину квітів і плюс отримати ще трохи контенту для свого ОнліФанс, бо саме фото з квітами відігравали там ключову роль.

Хлопці домовилися зустрітися на студії Спартака о п’ятій, аби зловити теплі помаранчеві промені заходу сонця. Женя привезе квіти і все що потрібно для зйомки, а Суббота відповідальний за локацію і каву з фініками.

Спартак добре знає реакцію свого організму на оголеного Женю, тому подрочити перед зустріччю на його ж фото – найкращий варіант. Закінчивши, він одягається нашвидкуруч і взявши всю необхідну техніку вибігає до таксі, що вже стояло під під’їздом.

Спартак бачить друга ще здалеку. Хлопець плететься з величезним букетом різноманітних квітів. Суббота усміхається і йде назустріч. Вислуховує бурчання про таксиста, який спочатку відмовлявся везти квіти в салоні, а потім про те, як той ідіот висадив Женю за двісті метрів від потрібного місця. Фотограф бере половину квітів на себе, по дорозі вони заходять в кафе, замовляють каву і Женя дарує дівчині за стійкою невеличкий букет троянд.

Спартак просто не може припинити усміхатися, коли бачить, як емоційно Женя щось розповідає. Вони піднімаються до просторої студії, під нескінченні розповіді хлопця. Спартак відчиняє двері, вони опиняються всередині. Тут набагато тепліше аніж на вулиці, тому Женя одразу знімає кофту, показуючи прекрасний торс. Він почуває себе апсолютно комфортно, адже це буквально його робота. А от Спартак, який тільки раз працював з таким стилем зйомки відчуває скоріше розгубленість. Особливо від розуміння, що модель – Женя. Страшно подумати, що буде, коли хлопець роздягнеться повністю.

Вони продовжують невимушену розмову, доки Женя ходить по студії, попиваючи каву, а Спартак виносить з іншої кімнати так званий реквізит і змінює фон.

І ось коли все готово й кава випита, Женя йде в сусідню кімнату, знімає з себе весь одяг, по тілу пробігають мурахи від прохолодного повітря, що залітає крізь прочинене вікно. Хлопець затягує на поясі рушник і виходить назад до фотографа. Той налаштовує камеру і світло. Женя бере до рук квіти, торкається ніжних пелюсток подушечками пальців, вдихає ледь вловимий аромат і говорить, що готовий починати. Спартак ковтає в’язку слину і каже, що також.

Женя бере декілька піон в руку, тримає їх за довге стебло, стає на фон ніжно рожевого кольору, з яким майже зливаються квіти. Знімає зі стегон рушник, кладе його на стілець за кадром і дивиться прямо в очі Спартаку.

Суббота споглядає цю картину наче в гіпнозі. Дивиться, як з під тканини показується молочна шкіра красивих ніг. Він роздивляється кожну родимку, споглядає, як тонкі пальці переплітаються зі стеблами, підіймає погляд вгору на торс і шию, ловить кожен сантиметр тіла… Женя міняє позицію, стає так аби сонце падало на обличчя і шию, а квіти прикривали лише найінтимніше. Суббота робить декілька знімків, ходить зі сторони в сторону, шукаючи де краще падає світло, грається з налаштуваннями камери і спостерігає за плавними рухами Жені. Той позує, ледь вигинаючи спину, обертається сідницями до камери, показуючи апетитні стегна у всій красі. Компонує рухи і квіти в кадрі, аби все гармонійно виглядало.

Спартак підходить щоб показати які вийшли фото, і доки Женя дивиться, хлопець дихає цим запахом. Приємним ароматом квітів і гелю для душу з цитрусовими нотками, а ще Женіними парфумами, запах яких застряг у його волоссі.

Женя хвалить фото, дякує Спартаку і просить допомогти вилаштувати композицію. Янович знову закручує рушник навколо стегон, доки Спартак старається вирівняти дихання і трохи заспокоїтися, бо це занадто близько, занадто гарно, занадто ніжно. Він весь час дивиться на ті стегна, апетитні сідниці. Погляд ніби прикутий до ромок на спині, гуляє по тілу, вишукуючи уявні сузір’я.

Янович відламує бутони від стебла, складає їх на столі акуратною купкою, а коли бачить, що вже достатньо, закладає одну квіточку Спартаку за вухо і усміхається. Йде назад до локації, кладе квіти біля себе, лягає на землю й просить Спартака виставити на ньому бутони, бо сам не може побачити в такій позі, як то виглядає. Зазвичай з ним працює ціла команда, а тут тільки Спартак.

Суббота слухається, підходить і стає на коліна над Женею. Руки майже трясуться, він викладає квіти одну за одною, стараючись викласти композицію, доки Янович спостерігає за ним. Він дивиться на зосереджене обличчя і блакитні очі, на руки, що ледь торкаються шкіри. У Спартака холодні долоні, тож кожен дотик відчувається дуже добре і викликає пілоерекцію.

Суббота тягнеться до останньої квітки і так само закладає її за вухо, як це зробив Женя для нього. Торкається пальцями волосся, пестить кучері, торкається плеча. Але відходить, знову занурюється в роботу, робить знімки, ловлячи через об’єктив погляд горіхових очей.

Ще година роботи, безкінечних ковзань поглядом по оголеному тілу і майже ерекція в штанах. Чесно – Спартак радий, що вони закінчили, бо йому потрібно отримати розрядку.

Женя стоїть біля столу, п’є вже холодну каву від якої відмовився Спартак і дивиться на екран комп’ютера. Фото справді вийшли гарними. Дуже гарними.

Спартак тре очі пальцями, бо це знову занадто для нього. І Женя так близько, все ще голий. Для Яновича схоже нічого нового в цьому немає, але Спартак сходить з розуму.

Фотограф підіймається з крісла, підіймає погляд трохи вгору, аби заглянути в горіхові очі.

– Ти гарний, – Женя усміхається і трохи червоніє, коли чує це від Спартака.

– Дякую, – ніяково відповідає хлопець. – Кадри супер. Мені дуже подобається. Тепер буду тільки з тобою працювати, – і сміється.

– Ні, я не про кадри, – перебиває Спартак. Янович зводить брови, відчуває, як чужа рука торкається вуха і поправляє квітку, що досі знаходить там. – Я про тебе. Ти… ти просто красивий.

– Дякую. Приємно.

Мить мовчання здається вічністю. Спартак опускає погляд вниз, на підлогу між їх ногами, ступає крок вперед, залишаючи для них декілька сантиметрів простору і підносить голову догори, аби бачити чуже обличчя. Кожен знає, що зараз буде. Вистачає секунди, аби вони злилися в поцілунку. Спочатку зовсім цнотливому, поверхневому, а потім Женя відкриває рот, пускаючи Спартака туди, дозволяючи вивчати його. Янович впирається в стіл, відчуває чужі руки на спині, холодні пальці пестять шкіру, змушуючи мурахи бігати табунами по тілу. Женя відчуває, що рушник от-от спаде зі стегон, тож сам тягнеться до нього рукою, але Спартак відсторонюється.

– Ти… Впевнений? – блакитні очі блищать вогнями пристрасті, проте він всерівно знаходить в собі сили запити.

– Так, Спартак, так! Я хочу… Хотів цього давно.

– Давно? – перепитує здивовано Суббота.

– Так, дідько. Але давай розберемося з цим потім. Після того, як ми спочатку дамо один одному кінчити, а потім поїдемо до мене і ти візьмеш мене, як тільки захочеш… І як тільки захочеш.

Спартаку вистачає цих слів. Дуже довго він терпів, аби зараз, отримавши позитивну відповідь, просто відмовитися від такого. Вони знову цілуються, тепер з вологими непристойними звуками, смакуючи один одним. Спартак відчуває присмак кави і віддалено сигарет, та зараз це не так важливо. Він тягнеться до ґудзика на штанах, справляється з ним і ширінкою, тягне одяг вниз. Чужі руки пролазять під кофту, тягнуть ту вверх. Спартак стягує з себе штани разом з боксерами, залишає їх десь на рівні литок і відчуває руку на власному члені. Фотограф тулиться лобом в плече до Жені, голосно видихає і відкидає рушник кудись вбік. Вміла рука проходиться знизу вверх по стовбуру, змушуючи Спартака стогнати від задоволення. Він знаходить в собі сили і також торкається до чужої плоті.

Янович відкидає голову назад і здригається від відчуття зубів на власній шиї. Вони ніби інтуїтивно підлаштовуються під один ритм рухів, але не можуть ні на мить відірватися один від одного. Хіть і бажання поглинули їх з головою, а вони і не сильно противилися тому.

Женя спирається руками на стіл, ледь тримаюси себе, доки Спартак пестить його член. Кожен рух супроводжується стогонами з обох сторін. Суббота торкається голівкою до Женіного стегна, штовхається стегнами вперед, шукаючи більшого контакту. Йому приємно відчувати і бачити, як Женя плавиться в його руках.

Янович тулиться лобом до міцного плеча. Відчуває, як важко стає дихати і контролювати себе. Це все так сумбурно й швидко. Кров шумить в вухах, змішуючить з тихими хрипкими стогонами. Женя, ніби отямившись, знову тягнеться до прутня, що інтенсивно шукав уваги між його стегон. Обхоплює його рукою, веде рваними рухами, чуючи задоволене мугикання і хрипкі стогони. З кожним рухом відчуває, як плоть в руці стає важчою і твердішою, а звуки над вухом все голоснішими і хтивішими.

Женя каже, що от-от й відчуває, як Спартак рухається швидше. Підлаштовує руку і власні поштовхи в Женіну долоню. Янович тулиться кудись між шиєю і плечем, залишає вологі сліди на шкірі, скиглить і шепоче на вухо Спартаку, що він вже на межі і те, як йому добре.

Вистачає декілька рухів і він бруднить сім’ям руку Субботи, видихає, голосно і солодко. Відчуває, як Спартак охоплює його руку на власному члені, про який Женя зовсім забув і зараз йому трохи соромно. Тож він дозволяє фотографу закінчити свою справу.

Він стискає долоню, Спартак направляє його, швидко і трохи уривчасто. На довго його не вистачає. І от вони вже відхекується, трохи брудні і втомлені, але задоволені. Спартак торкається губами гарячого лоба, цілує, ніжно, з турботою. Повертає штани назад на стегна, відходить, дістає з шухляди серветки, витягає собі декілька і віддає решту Женя, що розвалився на столі.

Янович посміхається, тягне Спартака до себе за кофту, що знову була на ньому, цілує, пробираючись в гарячий рот. На цей раз сміливіше. У нього все ще є плани на вечір.

– Цікаво, тебе вистачить ще на один раунд? – сміється Женька, йдучи по речі в сусідню кімнату.

– Ти в мені сумніваєшся? Я стільки чекав цього, що готовий далеко не одного раунду.

– Справді? – грайливо перепитує Янович. – І скільки ж ти просто дрочив на мої фото, ховаючи такий талант?

– Талантом мій член ще ніхто не називав. Дякую.

Спартак чекає доки Женя приведе себе в порядок, прибирає бутони і листя, що досі лежали на підлозі. Янович щось розповідає, повертається в студію. Руки самі тягнуться до квітів на столі, яким не знайшлося роботи в сьогоднішній фотосесії і доки Суббота бігає збираючи реквізит і техніку, він складає невеличкий букет. Спартак підходить і обіймає його ззаду, цілує в шию, дихає ще вологим, але приємним запахом. Женя вивертається в обіймах і тикає йому в руки букет.

– Дивись! – захопливо каже він.

– О, гарно, – Спартак бере букет до рук, підносить до обличчя й відчуває ледь помітний аромат квітів. – В тебе дуже гарно виходить. Не дурно ти цим зайнявся.

Хлопці забирають останні речі і виходять зі студії. По дорозі знову беруть каву, бо попереду схоже безсонна, але приємна ніч, що буде наповнена стогонами і задоволенням. Спартак думає, що треба було сказати про свої почуття раніше, бо стільки часу втекло. І цієї ночі явно буде мало, аби дослідити кожен куточок цього прекрасного тіла.