Фотографія

В той день було особливо тривожно. Гаррі пройшов уже напевно пару кілометрів, крокуючи цією маленькою кімнаткою. Тепер, коли перший етап позаду, а ти не знаєш чого очікувати, тепер хочеться померти, лиш би не провалитись. Він вже показав себе у танцях, і хоч це виглядало не так ідеально, як у деяких хлопців, проте коли намагався відтворити всі ті рухи, то було весело і він знав, що старався. Після того вони провели багато репетицій, Гаррі мав би бути готовим, але те підле відчуття тривоги у всьому тілі, воно змушувало труситись весь час.

– Вдих, – Гаррі вдихав повітря – а тепер, повільний видих. Вдих, видих..

Він продовжував робити свій маленький ритуал й не зважав на так само стривожених людей навколо. Ще декілька вдихів й видихів, але це не дуже допомагало. Його чекав фінальний виступ перед відбором у команди «Х-фактору», а це до біса важливо. Через шалене хвилювання Гаррі не відразу зрозумів, що хтось говорить до нього, але згодом відчув чиюсь руку на плечі. Він розвернувся й побачив захоплені голубі очі, які чогось хотіли від нього.

– Хей, хочу зробити фото з тобою, ти не проти? – сказав хлопець, що стояв навпроти Гаррі й не отримавши відповіді додав:

– Переконаний, що ти станеш зіркою після цього всього і хочу мати фото з тобою. То що думаєш, ми можемо це зробити? – і він досі тримав свою руку на плечі не відриваючи погляд.
Гаррі не зміг стримати трохи сором’язливу посмішку, йому ніколи такого не казали. І хоч він був у групі, то не отримував ще жодного прохання сфотографуватись. Тому майже без паузи сказав:

– Так, звісно. Ми точно можемо це зробити – Гаррі досі був трохи розгублений, але все було приємним в той момент.

Вони обійняли один одного за талію й дівчина, яка чекала разом з тим хлопцем зробила швидке фото. Він трохи відійшов та розвернувся назад до Гаррі промовивши:

– Дякую, до речі, мене звати Луї. Щасти тобі з виступом, переконаний ти будеш сяяти на сцені.

– Я.. я Гаррі, дякую, тобі теж.

– Ще побачимось! – він підморгнув одним оком, або Гаррі це просто здалось.

Луї пішов так само швидко, як і прийшов. Він був такий сонячний, а сам наче взагалі не хвилювався. Ця зустріч була короткою, але дуже справляла враження. Щодо Гаррі, то він вже теж забув про тривогу, адже зараз почував себе досить впевнено, а також намагався пригадати, де ж бачив цього Луї. Він погано пам’ятав, але це, здається, якраз той хлопець з туалету..