Фаталізм

Ліна прийшла до тями наступного дня. Коли вона розплющила очі, то відчула неймовірну слабкість і їй знадобилося кілька секунд, щоб сфокусувати зір, адже все перед очима розпливалося і вона не могла зрозуміти, де знаходиться.

Коли, зрештою, Ліна змогла нормально бачити, то зрозуміла, що знаходиться в лікарняній палаті. Біля її ліжка сиділи батько з мамою, а в кутку кімнати на стільчику спала Керолайн.

– Боже, Ліно, ти отямилася! – почула вона зойк своєї мами.

Ліна перевела погляд і побачила, як мама з батьком міцно і обійнялися і Емілія розридалася.

– Не можу повірити, – прошепотів тато Ліни. – Ти вчора нас так налякала.

Ліна не встигла нічого сказати, як почула шурхотіння в кутку і Керолайн повільно відкрила очі.

– Невже ти прокинулася? – кинулася вона до подруги. – Ти не уявляєш, що це була за ніч.

– Що? Що зі мною? – вимовила Ліна. Вона відчувала слабкість, але разом з тим в неї не було відчуття, що в неї є якісь травми, в неї нічого не боліло, хоча вигляд її рідних говорив про те, що сталося щось серйозне. До того ж, біля неї блимало кілька моніторів, які, скоріше за все, слідкували за її життєвими показниками.

– Ми потрапили в аварію вчора ввечері, – сказала Керолайн.

– Так, я пам’ятаю, що тобі стало погано і ти не змогла керувати авто, але я не розумію, – схопилася за голову Ліна. – Що з Тайлером і Меттом? І ти виглядаєш здоровою. То аварія була несерйозною?

– Ліно, давай зараз покличемо лікаря, нехай він тебе огляне, а потім ви з Керолайн поговорите, – втрутилися у розмову батьки Ліни.

Через кілька хвилин прийшов лікар і він був дуже здивований станом Ліни. Він не знайшов ніяких серйозних ушкоджень і аби переконатися, що з нею дійсно все добре він призначив зробити зараз кілька процедур. Тому одразу після огляду Ліна поговорити з Керолайн не змогла, оскільки її забрали на додаткові дослідження, після проходження яких, лікар підтвердив, що серйозних травм немає, а слабкість швидко пройде, тому і затримуватися в лікарні сенсу немає.

Коли це почули її батьки, то спочатку вони, здається, не могли повірити, але через кілька митей зітхнули з полегшенням і обійняли Ліну.

– Сьогодні в мене ввечері презентація нової книги у Річмонді, – почала мама Ліни, – але, мабуть, мені доведеться все скасувати. У тата сьогодні багато справ у клініці і він не зможе тебе забрати.

– Та ні, не треба, ти ж чула лікарів. Все добре, тому не потрібно зі мною носитися, – посміхнулася Ліна. – Готуйся до презентації, а мені допоможе Керолайн.

– Ти впевнена? – з сумнівом подивилася на доньку Емілія. – Вчора Керолайн стало погано в машині.

– Тоді я зателефоную Елейні, щоб тобі було спокійніше, – швидко випалила Ліна.

Насправді вона не збиралася телефонувати Гілберт. Просто Ліна хотіла заспокоїти батьків. На її думку, вони робили з мухи слона. Ліна себе добре почувала. Вона змогла поснідати і слабкість майже відступила і тепер їй здавалося, що нічого і не було або, принаймні, аварія була несерйозною. Вона була певна, що вони і з Керолайн вдвох чудово впораються.

– Добре, – після роздумів погодилася мама Ліни.

Батько вже поспішив у клініку і мама також покинула палату, аби підготуватися до презентації книги.

– Вони занадто переживають, – зітхнула Ліна, посміхаючись Керолайн.

– Та ні, – Керолайн дивилася дивним поглядом на Ліну. Так, ніби не вірила, що вона перед нею.

– Що сталося? – Ліна подивилася на подругу з нерозумінням в очах.

– Ми потрапили у серйозну аварію, – почала Керолайн. – Лікарі думали, що ти, – Кер замовкла, а потім продовжила: – Лікарі не давали втішних прогнозів вчора. Вони думали, ти не виживеш.

– Що? – вигукнула Ліна. – Але ж тоді і ти, і Тайлер з Меттом теж мали постраждати.

– Так, і це дивно, – погодилася Керолайн. – Я втратила свідомість, але отямилася, коли лікарі швидкої мене почали оглядати і я себе почувала добре і навіть не було ніяких скарг. Лікар, який оглядав мене, був такий наляканий. Він говорив щось про те, що в мене були янтарні очі, коли я отямилася. Поняття не маю, що це означає, – розвела руками Керолайн. – Тайлер теж не постраждав. У Метта були забиття, але досить легкі і його відпустили додому. З тобою сталося диво.

Ліна задумалася. Вона не могла повірити у цю розповідь. Навіть якщо б якимось дивом постраждала тільки вона, то все одно вона не могла прокинутися вже вранці і відчувати себе так бадьоро. Що в цій історії було дивним.

– То ти зателефонуєш Елейні? – вирвала подругу з роздумів Кер.

– Та ні, я довіряю тобі і думаю ми доберемося додому вдвох, – зітхнула Ліна. – Я лише хотіла заспокоїти батьків.

– Добре, – посміхнулася їй Кер, а потім задумалася, ніби пригадувала щось. – Ледь не забула тобі розповісти! Вчора твої батьки вночі відходили випити кави і я теж вирішила трохи пройтися. Я бачила як до тебе в палату приходила Елейна і вона була не сама.

– Зі Стефаном? – без особливої цікавості спитала Ліна.

– Ні, з нею був незнайомець. Вона була з якимось чоловіком. Він явно старший за нас і він був у чорному брючному костюмі, такий елегантний, – описала незнайомця Кер.

В пам’яті Ліни одразу сплив образ чоловіка, якого вона бачила з Елейною вдень на святкуванні Дня Засновників. Він теж був у брючному костюмі, дуже стриманий і впевнений у собі. Але чому вона приходила до Ліни з ним? Це було таємницею. Можливо, вона спитає про це у Елейни пізніше. Зараз їй хотілося швидше потрапити додому і відпочити у своїй кімнаті.

– Коли ти зможеш відвезти мене додому? – спитали Ліна у Керолайн.

– Лікарі сказали, що відпустять тебе ввечері, – посміхнулася їй Кер. – Я така рада, що ти отямилася. Не уявляєш як я за тебе хвилювалася, – після цих слів Керолайн розплакалася.

– Перестань, все ж добре, – обійняла Ліна подругу.

Решту часу вони провели за переглядом фільму та розмовами про все на світі. Керолайн поділилася з Ліною тим, що Тайлер їй подобається ще більше після часу, що вони провели разом на святкових заходах. Ліна наполягала на тому, що Кер має йому зізнатися, але та навідріз відмовилася. Мовляв, він чоловік і має першим зробити крок. Між цими двома іскри літали і Ліна не могла зрозуміти, чому вони не скажуть про це один одному.

За розмовами час пролетів непомітно і нарешті Ліні лікарі дозволили покинути лікарняну палату. Вони ще раз її оглянули і переконалися, що з нею все добре. Хоча на обличчях лікарів був шок і вони сказала, що це диво.

– Нарешті скоро я буду вдома. Тато буде до ранку в лікарні, а презентація мами у Річмонді, тому вночі вона навряд їхатиме додому. Можеш залишитися в мене з ночівлею, – запропонувала Ліна подрузі.

– Чому б і ні? Мама на чергуванні, як завжди, – Керолайн завжди переживала через те, що її мама так багато працює. Здавалося б, Містик Фоллс – маленьке і тихе містечко, а у Ліз Форбс як у шерифа було завжди повно справ.

Дівчата сіли в машину і зрушили з місця. Зараз вони проїжджали повз невеликий парк і мали вже бути через кілька хвилин біля дому Ліни. Вони собі безтурботно балакали та слухали музику. Все було добре, аж несподівано посеред дороги з’явилася фігура людини. Керолайн з Ліною занадто пізно її помітили, щоб зробити хоч щось. Керолайн крутонула кермо в бік, машино почало заносити і зрештою авто перевернулося і вилетіло в кювет. Перед тим як втратити свідомість Ліна встигла роздивитися людину на дорозі і вона не могла повірити своїм очам.