Фартушок

Анотація: Білий фартушок. Накрохмалений, без жодної плямочки, з рюшиками.
А також професор Снейп.

Білий фартушок. Накрохмалений, без жодної плямочки, з рюшиками.
Коли Гаррі вперше побачив, як Снейп його одягає, то почервонів, надувся і зрештою прожогом вискочив із кухні, аби ще дві години несамовито реготати в подушку в своїй новій кімнаті. Опісля ще тиждень м’язи живота нагадували йому про ці несподівані вправи.
Професор Снейп у своїй строгій чорній мантії та фартушок. Так могла б виглядати потворна вікторіанська покоївка. Вона б лякала хазяйських дітей, обіцяючи відшмагати їх різками, якщо тільки вони, малі поганці, ступлять своїми брудними черевиками на помиту підлогу.
Утім Снейп не надто переймався чистотою в своєму домі, окрім, звісно, лабораторії. І фартушок він не вдягав би, якби панічно не боявся, що олія потрапить йому на одяг. Деякі зілля кепсько реагували на такі речовини.
Гаррі кілька разів пропонував самому готувати їжу, але Снейп, схоже, страшився підпускати його до вогню.
— Тільки під моїм наглядом, Поттере! — гримав щоразу.
І Гаррі навіть трохи ображало таке ставлення. Йому вже 13 років! (Майже.) Він знає, як поводитися з плитою. Ба більше, для Дурслів він готував з восьми. Снейп був гірше від місис Візлі, яка теж всіляко відмовлялася від його допомоги. Але в неї він був гостем менше місяця, а Снейпові його підкинули на ціле літо.
Та все ж, Гаррі цінував той фартушок. Він цінував те, що Снейп, як за розкладом, готував сніданок, обід та вечерю або залишав щось під чарами, коли виходив у справах. Хлопець підозрював, що професор це робить тільки для нього, бо сам той їв мало, і якби не Гаррі, то харчувався б один раз на день бутербродом із чаєм.
Сміх перейшов у зачудування, а згодом і в почуття вдячності. Одна лише загадка не давала йому спокою.
У кінці серпня Гаррі нарешті зважився спитати, чому той фартушок завжди такий чистий. Снейп на нього так зиркнув, наче на сумнозвісному першому уроці. А потім скривився і розповів.
Виявляється, один із гоґвортських ельфів взяв собі в голову дбати про одяг професора. Саме тому всі мантії Снейпа аж скреготіли від чистоти, загрозливо надимаючись, коли він ходив коридорами. Навіть влітку ельф не покидав свого підопічного і старанно прав і накрохмалював усе вбрання, до якого тільки міг дістатися.
У Снейпа колись був фартух — звичайна сіра шмата з дірками та масними плямами. Її вигляд настільки скривдив бідолашного ельфа, що наступного дня на тому місці з’явилася гідна, на думку створіння, білосніжна заміна. Снейп знайшов іншу непримітну тканину, однак і та згодом зникла з будинку.
Він уже й грозився впертюху розправою, і ставив магічний захист — нічого не діяло проти клятого ельфа! Зрештою йому довелося визнати свою поразку й носити нав’язаний фартушок.
— Але якщо хоч комусь про це розкажеш, Поттере… — багатозначно протягнув Снейп.
— То матиму покарання до кінця року?
— О ні, — гмикнув професор. — Я розповім тому ельфові про дірки в твоєму одязі.
Гаррі помізкував, що одного пришелепкуватого ельфа йому в житті досить, а тому швидко погодився зберігати таємницю до кінця життя.
Якщо тільки Снейп дозволить йому побачити його у фартушку наступного літа.