у полоні очей.

нетронуте серце взято у полон,

і наче вільне воно, від темних очей..

а в той час за горло беруть й душать,

і нема чим дихати, наче поряд палає свинце.

“рятуйте мене!”, “рятуй!” .. безглуздо надіюсь на допомогу людей,

а люди ходять далі дивлячись в телефон,

і ігноруючи реальний стан речей.

відчуваю що втрачаю свідомість я,

і перед моїми очами видніється тунель,

але не тунель це, а сутінки очей,

що спостерігали мою смерть.