у наступному житті

написано на #серпис2022

слово: сон

– він такий милий, коли спить.

– а ще неймовірно вразливий.

камера зробила фото.

Камера клацнула, і фотографія була зроблена, від чого почувся здавлений сміх. Світловолосий хлопець перевернувся на ліжку та тихо захропів. Дійсно велика помилка, не треба було так робити.

Але що зроблено, то зроблено, і Ейджі навіть прикрив рота, щоб не видавати забагато шуму. Еш має бути смертельно втомленим, якщо він не чує і не підривається з пістолетом в руці. Звісно, причиною могло бути те, що він спав не у звичному положенні, а з Ейджі. Попри всі свої спроби здаватися гнівним і кам’яним бандитом, Еш був просто травмованою дитиною, яка потребувала захисту.

– Хіба він не милий, коли не розмахує зброєю? – Ейджі питає це більше у самого себе і переносить камеру з одної руки в іншу, щоб почухати собі потилицю.

Сонце, яке тільки-но почало вставати, світить якраз на його світле волосся, від чого воно, здається, горить полум’ям.

– А ще неймовірно вразливий, – сміється Макс, підносить маркер до його обличчя знов та робить кілька надзвичайно легких рухів, щоб не сполохати цього дикого звіра. – Занадто вразливий.

Питання, як Еш не прокинувся від одного тільки руху біля себе, залишається у повітрі, але ось Макс вже малює маленькі окуляри навколо його очей, і Ейджі випускає вдавлений сміх. Після цього Лінкс не буде навіть дивитися в їхній бік ще кілька годин, замість цього ходитиме надутим та бурчатиме про це на світі, але воно того буде варте. Зважаючи на те, що Макс з самого початку пропонував прикрасити всю кімнату в гарбузи, варіант з простим макіяжем посіпаки не може бути надто жорстоким.

– Фотографуй.

Ейджі підносить камеру ближче та кілька секунд дивиться на хлопця в об’єктиві. Він лежить спокійно, з рукою під щокою; слина трохи стікає з рота, поки він голосно сопить та навіть хмуриться уві сні. Мабуть, йому сниться щось, що змушує руку час від часу сіпатися, а очі бігати під повіками. Зараз хлопець вже не має такого ж спокійного вигляду, адже обабіч очей у нього чорним намальовано окуляри, які йдуть далеко під світлі пасма волосся. Вони хотіли ще шкіру пофарбувати жовтим, але в такому випадку він дійсно міг прокинутися та зіпсувати всю фотосесію.

Натискає на камеру, і фото зроблено.

– Покажи.

Макс підходить ближче, закриваючи маркер у руці. Дійсно гарна світлина вийшла, але чоловік на це хмуриться та кидає погляди на хлопця на ліжку.

– Ти його спеціально таким гарним робиш навіть з помальованим обличчям.

Окумура сміється, прикриваючи рота, та відставляє камеру на стіл біля стіни. Нічого він особливого не робить, тільки на кнопку натискає. Краса в очах того, хто дивиться, правильно? Ейджі дійсно бачить в Еші тільки красу. Не його це провина, що Лінкс гарний та приваблює око (і самого Окумуру).

– Не розумію, про що ти.

– Та звичайно, не знаєш ти, голубок.

Хлопець кидає ще один погляд на Еша, який рухом одної руки прикрив обличчя, щоб сонце не світило, нагріваючи шкіру. Волосся розкидало по подушці, і воно як сніг виглядає з-під ковдри.

Небо гарне цього ранку, воно переливається всіма кольорами жовтого і синього, де-не-де переходить у рожевий. Ейджі завжди здавалось, що воно його заворожує, немов кличе до себе, і хлопець не міг встояти перед красою небесного полотна над собою. Поміж фото Лінкса, які займають вагому частину всього його доробку, загубились десятки світлин неба; то з даху будинку, де вони з Ешом ходили їсти хотдоги, то з поля, де вони вчились стріляти, а потім просто валялись на траві та сміялись з дурних жартів, то з закинутої дороги, де Ейджі, схопивши хлопця за руку, танцював з ним під світлом ліхтаря. Неважливо де, головне що це було їхнє небо, одне на двох.

Окумура вихоплює маркер з рук чоловіка та йде до хлопця сам. Він не боїться його торкатися, а навіть навпаки, сам прибирає ковдру, бере підборіддя у руки та нахиляє голову в той бік, який йому треба. Йому не треба цього боятися, Еш йому дозволяє себе торкатися так, як хочеться самому Ейджі. Біля Ейджі Еш вже більше не безстрашна рись, а лише усміхнене кошеня. Ой не варто було так сліпо вірити у невинність свого хлопця.

На щоці виростає гарбуз. Дійсно не варто так вірити в людей, воно вкусить за жопу одного сонячного ранку.

– А мені заборонив малювати таке! – Макс ображено шипить, але тактовно відвертається до камери на столі, коли Ейджі схиляється над хлопцем знов.

Окумура посміхається та вимальовує очі та рота тому гарбузу, щоб точно було видно. Коли на нього дивиться готовий малюнок, він тільки хмуриться – чогось не вистачає. Ну звісно, як він міг про таке одразу ж не подумати. На іншій щоці з’являються слова, для написання яких голову Еша треба було повернути на інший бік, підтримуючи рукою. Проте результат того вартий.

– Макс, дивись.

Якби чоловік міг побачити чортенят в очах Окумури, він зрозумів би намір одразу ж. На щоці кривувато написано «від татка». Очі Макса в страху розширюються.

– Що ти зробив, Ейджі. Ти … Він же мене вб’є.

Окумура знає. А ще він знає, що його самого Еш і пальцем не торкнувся б, навіть якби він його повністю побрив та зробив татуювання. От тільки Макс – не Ейджі.

Проте відповісти хлопець не встигає, адже Лінкс під ним тихо стогне та поступово відкриває очі. Він не встигає подумати, що робити, тому кидає маркер в подушки та торкається обличчя Еша з обох боків.

– Ейджі? Чи чого не спиш?

Малюю на тобі, щоб зробити фото.

– Не спиться.

Блондин мугикає чомусь своєму, прикриває очі та хапає Ейджі за шию, щоб притягнути до себе. І хлопець, не маючи стільки ж сил, падає безсило зверху. Волосся у нього пахне свіжістю, адже Лінкс тільки вчора його помив.

– Спи.

Та як тут спати, коли Макс стоїть над душею та ледь не валиться від сміху? Сам Еш присутність іншої людини не помічає, що ще дивніше.

На кнопку натискають, і камера робить фото. Зелені очі відкриваються, і японця ледь не кидають силою на ліжко, ховаючи під собою. Рука Еша знаходить пістолет, і він заспано наводить його на невідомого в кімнаті. Макс від переляку ледь не роняє камеру, але за час з хлопцем він звик до таких реакцій.

– Макс? Що ти тут робиш?

Усвідомлення досягає Еша, коли він дивиться на камеру в руках чоловіка. Іншою рукою, якою він тримає себе над Ейджі, він знаходить маркер, який так необережно кинув сам Окумура. От дідько.

Макс ставить камеру та робить кілька кроків до виходу, коли Лінкс встає та йде повільно до дзеркала з пістолетом в руці. Окумура голосно сміється зі свого місця, де його кинули, особливо коли зелені очі розширюються від подиву того, що намальовано на обличчі. Еш, кинувши погляд на свого хлопця, на мить застигає від того, як він сміється, а потім повертається до чоловіка біля виходу.

– Еше, пробач, це був жарт, хах …

Замість відповіді Еш підіймає пістолет, і Макс злякано вибігає в коридор. Ейджі знає, що Лінкс не влучить, навіть коли чує постріл у стелю старого будинку, де вони зупинились. Коли Макс біжить на вулицю, то він сміється на всю хату від вигляду Еша, який намагається йому погрожувати з окулярами посіпаки. На мить здається, що він навіть чує сміх самого Еша, коли Макс падає в калюжу, не припиняючи регіт.

– Ейджі?

В кімнату заходить Сін з кількома хлопцями зі своєї банди.

– Не хвилюйтесь. Ми з Максом вирішили помалювати на обличчі Еша, і він прокинувся …

– Ейджі?

Питання повторюється, тільки цього разу воно немов гучніший. Коли хлопець дивиться на двері, то там ніхто не стоїть. Хто його кликав, якщо Еш бігає з Максом надворі?

– Ейджі?

Знов, наче голос звучить з голови, і Окумура злякано хапається за голову.

– Ейджі? Прокидайся.

Ейджі різко відкриває очі, ледь не підстрибуючи на своєму місці. Його серце б’ється в грудях з шаленою швидкістю, а очі болять від яскравого світла. Хтось тримає руку на плечі, не даючи зробити зайвих рухів. Пан Ібе.

За кілька секунд пелена перед очима зникає, і хлопець хворим поглядом дивиться навколо. Він … в кабінеті пана Ібе, а Еш не бігає з Максом за вікном. За вікном бігають тисячі японців, які поспішають на роботу, на таксі, на метро, додому до рідних.

– Ти задрімав на кріслі.

Картинка розмивається, і Ейджі пізно розуміє, що карі очі, які так само болять від сонячних променів, наливаються гіркими сльозами.

Еш не бігає за вікном. Еша нема в Японії. Еша просто нема. Час, який було виділено за них, вже сплинув, його не можна позичити чи взяти у борг. В цьому житті вони вже закінчились.

– Все нормально.

Фото неба дійсно ховались в пам’яті хлопця. На них завжди був Еш; він посміхався та тільки чекав на наступне життя, щоб у ньому вони могли знов зустрітися. Тільки того разу у них буде більше часу разом.

«їхні душі пов’язані»

від авторки

скляна промисловість України в питанні рибки бананки працює і процвітає