Усім матусям присвячується

Я виріс там, де небо ясно-синє,
Де золоті від соняхів поля,
Я пам’ятаю річки теплі бризки,
Коли малий упав у неї я.
Я їздив по Землі шукати долі,
Багато бачив, щось забрав собі
В країні кожній є у мене друзі,
Та щось, покою не дає мені.
У кожній мові, що я чув в дорозі
Є слово, ніжне ніби квітки пелюстки
Mum, Mutter(муте), Mā mī(мами), навіть просто Мама –
Від них іде тепло по всій Землі.
І в голові враз спогади постали,
Як я малий від річки мокрий йшов,
А дома мати, ніби то сварила,
Але в очах її я злості не знайшов.
“Щоб я робила, коли б ти втопився?!”
Кричала поки штані я сушив…
Згадав я це й подумав:
“Ну а справді?
Я народився, виріс, добре жив…
Це все для мене матінко зробила,
Її любов й безмежна доброта…”
Зібрав я речі, сів в останній потяг
І ось я вдома у своїх хатах.
Я виріс там, де небо ясно-синє,
Де золоті від соняхів поля
І де тепло від маминих обіймів,
Говорить мені: “Тут щасливий я!”