Уночі

– Як думаєш, де ми будемо через 10 років? Кім Техьон не спав цієї ночі. Думки не лишали йому вибору. Він ніколи всерйоз не задумувався про майбутнє. Поки група популярна, він буде тут, з хлопцями. Грошей всі вони заробили достатньо, щоб більше ніколи не працювати після того, як їх слава згасне. Звичайно, було очевидно, що вони не будуть разом все життя. Вони лишаться друзями, але в кожного буде своя сім’я, свої турботи. В кращому випадку, вони іноді збиратимуться всі разом, щоб провести вечір. Але такі зустрічі неминуче ставатимуть все рідшими. Від цієї думки у хлопця стиснулось серце. Їх усіх уже не можна було назвати друзями. Вони були сім’єю, були частиною одне одного. Були одним цілим. Ві не уявляв життя без своєї команди. Він згадав кожного з мемберів, з пам’яті виринали теплі спогади. Вони всі були до болю близькими. Та тим не менш, Чімін та Чонгук були на мізер ближчими ніж інші. Від самого початку вони тримались разом, як найменші. Вони разом росли і переростали себе. Чімін був поруч ще до дебюту. Техьон бачив у ньому брата, те ж відчував і Чімін. А Чонгук.. Ві просто відчував з ним міцний зв’язок. Він бачив, як макне ріс. І мова не тільки про вік. Він розквітав, але не як квітка. Він був садом, який зараз досяг апогею свого цвітіння. У ньому було стільки прекрасного, що Ві відчував захоплення. Хіба може людина бути такою? Раптово Техьон відчув біль глибоко в душі. Це захопило його зненацька і його очі налились слізьми. Він усвідомив, що найбільше за все боїться, що Чонгука більше не буде у його житті так, як він є зараз. ”Він мій найкращий друг?”- запитав він сам себе. – Найкращий друг. Він сказав це вголос, щоб осягнути значення цих слів. І зрозумів, що цих слів замало, щоб описати його прив’язаність до Чонгука. Їх було мізерно мало. Він підвівся і попрямував до студії. —— – Чому ти не спиш?- Чонгук підійшов непомітно.- Майже 5-та ранку. Хлопець не міг дозволити собі не займатись зовсім, тому “геніальна” ідея вставати, поки всі ще сплять, і йти в спортзал, його задовольнила. Та сьогодні він помітив світло в коридорі та виявив ще одного мембера,- у студії. – Пишу. Правда, я вже закінчую. Послухаєш? Серце Техьона забилось швидше. Він хотів і не хотів, щоб Чонгук чув цю пісню. Бо вона була для його. Але хто знає, що буде завтра? Техьон не хотів лишати цю пісню в тиші. Заграла тиха музика. Чонгук підійшов до столу і став збоку хьона. I’m wondering, are you my best friend? Я гадаю, ти мій найкращий друг? Feels like a river’s rushing through my mind Відчуваю, ніби крізь мій розум тече річка I wanna ask you if this is all just in my head Я хочу запитати тебе, це все лише у моїй голові? My heart is pounding tonight, I wonder Моє серце так сильно б’ється цієї ночі, я гадаю If you are too good to be true Чи не надто ти чудовий, щоб бути правдою? And would it be alright if I Чи буде все в порядку, якщо я Pulled you closer Притисну тебе ближче How could I know Звідки мені було знати One day, I’d wake up feeling more Що одного дня я прокинусь і відчую щось більше? But I had already reached the shore Але я вже дістався до берега Guess we were ships in the night, night, night Мені здається, ми були кораблями у ночі, ночі, ночі Музика продовжувала литись кімнатою. Тьмяне світло монітора ховало усе, окрім двох хлопців. Техьон сидів за столом і думки роїлись у його голові. Він уже пошкодував, що написав так багато, що відкрив так багато. Він боявся реакції Чонгука на це все. Якщо він зрозуміє щось не так? Якщо він не зрозуміє взагалі? Чонгук стояв мовчки над своїм хьоном і не чув нічого, окрім свого серцебиття. Він почувався так, ніби усі системи організму його зараз підведуть і він просто так помре. Він забув як дихати, його трохи похитнуло і запаморочилось в голові. Усе відчувалось як сон. Здавалось, що він стояв там вічність з тих пір, як прозвучало останнє слово в пісні, але минуло лише кілька секунд. У голові його не було жодної думки, але відчував він кожну клітину свого тіла. Техьон несподівано підвівся. – Я мабуть.. Чонгук швидко та легко взяв його обличчя в свої руки та поцілував. Душа покинула його тіло та дивилась на них збоку. Від тепла губ серце забилось ще швидше. Ноги уже ледь його тримали і він боявся того, що буде далі. Він боявся, що цей момент закінчиться. Тоді він опустив свої руки і відсторонився. Техьон ступив крок назад і випадково штовхнув стілець ногою. Він був шокований і не міг відновити зв’язок з реальністю. Серце виривалось з грудей, а крізь розум думки пролітали так швидко, що він не міг піймати ні одної. Він швидко дихав і почав говорити: – Я.. – Пробач. Чонгук не дочекався закінчення фрази і швидко вийшов зі студії. Техьон сів на стілець і подивився в монітор. ”Я гадаю, ти мій найкращий друг?”. Він почув, як закрились вхідні двері будинку. Чонгук пішов.