Угода

День ритуалу ставав все ближче. Всі ці дні Ліна, як і всі її друзі, намагалися проводити разом з Елейною. Бонні так і не знайшла спосіб врятувати Гілберт і, здається, все, що вони могли – просто провести останні дні з нею якомога краще і отримати теплі спогади. Часто Ліна плакала вечорами, коли залишалася одна в кімнаті. Елейна була її подругою. Не дивлячись на те, що останнім часом вони мало спілкувалися, вона все ще дорожила Елейною і вважала страшенно несправедливим те, що вона мала померти.

Також з’ясувалося, що Джон не лише дядько Елейни, а і її батько, а мати дівчини – колишня дружина історика Аларика Зальцмана. Елейні вдалося лише з’ясувати, що Ізабель стала вампіршею і вона теж мала приїхати у Містик Фоллс за дорученням Кетрін, але, як тільки остання зустріла Елайджу, то вона обірвала всі зв’язки з Ізабель. Тож, свою біологічну матір Елейна бачила лише на фото та і їй не дуже хотілося зустрічатися з цією жінкою. Елейна зовсім не знала її і батьками все життя для неї були Міранда та Грейсон Гілберти і вона хотіла, щоб так і було надалі. Дженна знала, що Елейну удочерили, а Джеремі Елейна розповіла про це. Вона думала, що це погіршить її стосунки з братом, але він спокійно це сприйняв і сказав, що для нього не має значення, ким були її біологічні батьки.

Більше Ліна з Деймоном не поверталися до розмови про ритуал. Ліна припускала, що Деймон вирішив, що вона до нього прислухалася і не планує брати участі в ритуалі. Сама ж Ліна серйозно розглядала для себе такий варіант, хоч і боялася, що Сибіл могла помилятися.

Сьогодні Ліна провела день у школі. Коли вона вийшла зі школи після уроків, то Сибіл чекала на неї біля воріт. Вони не бачилися вже майже два тижні і Ліні вже почало здаватися, що Сибіл кудись поїхала і більше вони не зустрінуться.

Зараз Сибіл виглядала бездоганно, як і в першу їх зустріч. Темно-синя сукня вдало підкреслювала її фігуру, на високих підборах вона рухалася з неймовірною грацією, а макіяж її хоч і був неяскравим, але все одно вигідно підкреслював риси її обличчя. Коли Сибіл побачила Ліну, то посміхнулася їй і неквапливо пішла їй назустріч.

– Привіт, Ліно, – привіталася Сибіл.

– Привіт, я думала ти вже зовсім поїхала з міста, – поділилася своїми думками Ліна.

– Та ні, саме тут ми укладемо угоду з Кадом, – Сибіл виглядала впевненою і, здається, точно знала, про що каже. – Я знайшла вихід.

– Що ми маємо зробити? – одразу спитала Ліна.

– Спочатку сьогодні вночі я викличу Када і ми запропонуємо йому угоду, а потім виконаємо її, – наче малій дитині пояснила Сибіл те, що Ліна і так розуміла.

– Що це буде за угода? – уточнила Ліна.

– Я слідкувала за Елайджею, вибрала вдалий момент, коли він був сам, без тієї нестерпної брюнетки, – Сибіл мала на увазі Кетрін, як зрозуміла Ліна. – І в мене вийшло пограти трохи з його розумом. Він не вб’є Клауса, бо він цього не хоче насправді. Він вагається, в ньому ще є надія зібрати всю родину разом, а ми, завдяки нашим вмінням, під час ритуалу проникнемо в його розум і змусимо вбити Клауса і він це зробить. Ми запропонуємо Каду Клауса і вампірів з його родоводу.

– Думаєш, він погодиться? – засумнівалася Ліна.

– Ліно, – цокнула Сибіл, – такого грішника як Клаус ще треба пошукати. Один він буде цінним екземпляром для Када. Те, що на додачу до нього, в Пекло потраплять ще сотні, а то і тисячі вампірів буде приємним бонусом, – чарівно посміхнулася Сибіл. Було враження, що вона говорить про щось звичайне для неї і неймовірно приємне. – Вони і так мають померти. Яка різниця, що вони дістануться Каду?

Ліна задумалася. Так, Клаус і його вампіри мали померти, але Ліна не була готова, що вона зіграє пряму роль в цьому.

– Якщо Елайджа не хоче його вбивати і якщо він дізнається, що ми змусили його, – Ліна зробила паузу і продовжила: – Він нас вб’є.

– А як він дізнається, якщо ми майстерно все підкоригуємо в його голові? – роздратовано спитала Сибіл. – Ти забуваєш, хто ти така. Немає істоти, яка може протистояти вмінням сирени, якщо тільки він або вона не закохані в нас. Я знаю, що кохання всього життя для Елайджі – Кетрін, але він все ще чіпляється за ідею щасливої родини. З нашою допомогою він позбудеться Клауса і щасливо собі житиме з Кетрін, а ми з тобою теж житимемо так, як захочемо. Всім буде добре.

– Добре, – врешті кивнула Ліна і втомлено зітхнула. Їй хотілося швидше завершити всю цю історію і забути. – Де і о котрій ти викликатимеш Када?

– Сьогодні о восьмій приходь у маєток Брауна на Кросбі-стріт. Думаю, ти чула це прізвище.

Ліна кивнула. Роберт Браун був відомими у містечку бізнесменом. Йому належало чимало нерухомості в місті. Він був досить гарним чоловіком, але чомусь самотнім.

– От і чудово, – посміхнулася Сибіл. – Роберт трохи нуднуватий, але маєток мені подобається. До того ж, обожнюю плавати в басейні, а у нього він величезний.

– Ти причарувала його? – з цікавістю подивилася Ліна на співрозмовницю.

– Я ж не буду жити у єдиному готелі в цьому містечку. Це навіть готелем не назвеш. Я люблю комфорт.

Сибіл наостанок посміхнулася Ліні, розвернулася і пішла до білого Рендж Роверу. Ліна спостерігала, як машина зірвалася з місця і зникла з її очей. Що ж, здається, вечір сьогодні в неї буде цікавим. Взагалі сьогодні Ліна, Керолайн, Елейна та Бонні планували разом провести вечір у будинку Елейни і влаштувати таку собі невелику вечірку. Вона так давно не збиралися разом і, до того ж, Бонні почала себе поводити більш дружелюбно і вже не була так вороже налаштована до всіх надприродних істот. Ліна вирішила сказати дівчатам, що вона або недобре себе почуває, або батьки вирішили влаштувати сімейну вечерю і вона проведе вечір з родиною. Можливо, після зустрічі із Сибіл вона приєднається до них, хоча це навряд чи. Розмова з Кадом не буде приємною, а розповідати про все це Ліна не хотіла, аби не змушувати дівчат хвилюватися. У всіх них зараз був непростий період і додавати ще труднощів Ліні не хотілося.

Вона навіть не знала, чи наважиться сказати про цю угоду Деймону. Зараз було ясно, що Ліна має зіграти свою роль під час ритуалу і бути там разом з Бонні і Елейною. Деймон буде проти цього і, скоріше за все, їй доведеться застосувати до нього пісню сирени і таки змусити його відпустити її.

***

Ліна прибула ввечері до вказаного маєтку без запізнень. Її зустріла Сибіл і разом вона зайшли до будинку. Містера Брауна ніде не було видно. Певно, Сибіл кудись спровадила його, щоб не заважав.

Поки вони йшли будинком, Сибіл звернулася до Ліни:

– Говорити буду я. Не хочу, щоб ти все зіпсувала.

Ліна нічого не відповіла, але вона відчула полегшення. Вони пройшли у кімнату з величезним басейном. Сибіл заплющила очі, і Ліна почула слабку мелодію. Деякий час нічого не відбувалося і Ліні здалося, що Кад не відгукнеться на заклик Сибіл.

– О, мої творіння, я вже думав сам навідатися до вас, – в кімнаті з’явився чоловік.

Він подивився на Сибіл та Ліну і широко посміхнувся. Від його посмішки Ліні стало моторошно. Навіть завжди впевнена Сибіл зараз виглядала маленькою наляканою дівчинкою.

– Ти, Сибіл, зробила помилку і за це потрібно платити, – вів далі чоловік. – Ну а ти, Ліно, тепер маєш служити мені. Я створив сирен. Ви мої творіння і існуєте ви завдяки мені і поки я вам дозволяю.

Кад був високим чоловіком, мав грубі риси обличчя та яскраво-зелені очі. Його волосся було темним, а на обличчі також була щетина. Одягнений він був у чорну сорочку з розстебнутим ґудзиком та чорні штани.

– Ми можемо запропонувати угоду, – голос Сибіл трохи тремтів. – Я служитиму тобі, як і раніше, а Ліна житиме своє життя.

– І що ж такого ви можете запропонувати мені, щоб я на це погодився? – глузливо посміхнувся Кад.

– Ніклуса Майклсона та його родовід, – на цей раз Сибіл відважно подивилася в очі Каду. – Думаю, ти чув про першонародженого гібрида, а його родовід найбільший серед всіх перших вампірів. Стільки грішників, тим паче таких, ми б з Ліною ніколи тобі не дали. За один вечір Пекло поповнить величезна кількість темних душ.

– Клаус Майклсон, – замислено протягнув Кад. – Так, це гідна угода, – врешті сказав він.

Ліна навіть не помітила як міцно вона стиснула руки в кулаки так, що нігті боляче впилися в долоні. Здається, Сибіл не знала або не надавала уваги тому, що серед цих вампірів не буде Деймона, Стефана і Кетрін, якщо Бонні зможе розірвати зв’язок. Ліна зараз лише сподівалася на те, що Кад просто не помітить відсутності трьох вампірів у своєму пристанищі. Тим паче, навряд чи ця трійця були гіршими з гірших з усього родоводу Клауса.

– Але якщо у вас не вийде, ти, – Кад указав на Сибіл, – втратиш всі свої здібності, і я заберу твою душу, а ти, Ліно, заміниш Сибіл і служитимеш мені.

Після цих слів він зник так само швидко, як і з’явився. Сибіл шумно видихнула і заплющила очі, намагаючись привести себе до тями, а потім звернулася до Ліни:

– Що ж, тепер справа за малим.