Тіло — це клинок (ПЕРЕКЛАД)

Мен Яо гарно танцював сьогодні, він знав це з тихих захоплених подихів у бенкетній залі, що лунали, коли він рухався та було чутно тупіт його босих ніг під простий барабанний дріб. У Юньпіні він танцював під складнішу музику, але в Цінхе віддавали перевагу барабанам, тож він пристосувався.

Мен Яо вважав власним досягненням те, що дрібні воєначальники Нє Міндзюе замовкали, варто було йому почати свій виступ. Коли він тільки прибув – вони кепкували та розмовляли доки лунала музика, бо звикли до менш… витончених розваг та були збуджені плітками щодо нього.

Одного разу в Юнпіні Мен Яо танцював з віялими для Нє Міндзюе, підкидав їх та стрімко ловив. Нє Міндзюе трахнув його тієї ночі, а зранку Мадам повідомила що довг Мен Яо сплачено та він відправляється з кортежем клану Нє до Цінхе. Він тоді схилив голову, ховаючи посмішку.

Сьогодні Мен Яо танцював без реквізиту, тільки тіло та ритм барабанів, проте воєначальники Нє Міндзюе замовкли тільки він ступив до зали. Що найважливіше, він приголомшив шановного гостя, вишуканого Дзеву-цзюня. Звичайно ж. Зрештою Мен Яо танцював для нього. Тільки для нього.

Двері розсунулися. Мен Яо схилився нижче, чолом до підлоги, та так й завмер, прислухаючись до кроків тих, хто зайшов до кімнати та влаштувався за столом. Тяжка та як завжди впевнена хода Нє Міндзюе була для нього звичною. Лань Січенева, легша, знайома меньше. Він зупинився у дверях ніби чимось здивований, заскочений зненацька.

— Я помітив як ти дивився на нього, Січеню, – сказав Нє Міндзюе. – Ходи-но сюди, хлопче!

Мен Яо граціозно підвівся й прослизнув до столу, де вони сиділи. Він опустився на коліна й розлив їм напої: спиртне Нє Міндзюе, чай для Лань Січеня. Очі він не підводив, давав роздивлятися себе.

– Січеню, тобі ж сподобався його виступ? – Мен Яо відчув тінь посмішки в тоні Нє Міндзюе.

Голос Лань Січеня був трохи хриплим.

– Так, – відповів він, – було дуже гарно.

Мен Яо знову схилився.

– Цей покірний слуга вдячний, – він випрямився, перечікуючі чітко розраховані миті, та підвів погляд на Лань Січеня: широко розплющені очі, довгі вії.

Він зробив це начебто наївно — наче похибку в етикеті. Наче так сильно бажав подивитися на Лань Січеня, що не міг встояти. Їх погляди зустрілися. Мен Яо утримував свій на мить довше, ніж було належним, та за враженим відкритим виразом очей Лань Січеня зрозумів – він переміг. Він отримає бажане.

Міндзюе чмихнув з-за столу. Січень відвів погляд від Мен Яо, наче тільки-но згадав, що вони не самі.

Міндзюе пробурмотів:

– Йди до ліжка. Та зніми це.

Він смикнув за рукав вбрання Мен Яо, той легко підвівся та пройшов до ліжка. Він розпустив пояс та притримав його, дозволивши впасти на підлогу до того, як знов стати навколішки. Мен Яо впевнився, що його вбрання розкрилося ефектно, сповзло з одного плеча, відкриваючи твердий рожевий сосок.

– Міндзюе..? – почав Січень: відкритий вираз, широко розплющені очі.

– Січеню, – безтурботно заговорив Міндзюе, – сприймай це як дарунок. Бо, якщо лишити це тобі, – з місця не зрушишся до самого ранку, та як я тоді прийду – побачу як ти все ще повністю одягненим цитуватимеш вірші.

Мен Яо з цим би не погодився. Проте він промовчав, тільки трошки посунув одежі вище на стегна, а погляд потупив.

Якби на нього дивився лише Міндзюе, Мен Яо вже б надрочував собі, затиснувши член у кулаці, піднявшись на колінах та тяжко дихаючи. Замість цього він тільки дражнив себе крізь тонкий шовк. Січень романтик, Мен Яо поставив би на це власне життя. Він й так ставив на це кар’єру. Січень мав побачити менш… вправну версію Мен Яо. Вродливого танцюриста, що опинився в полоні обставин власного народження, когось змушеного втілювати чужі примхи. Юнака, розбещеного неотесаністю двору Нє Міндзюе. Не зовсім незайманого. Зрештою, були обмеження у тому, що Мен Яо здатен був зобразити.

– Ну, давай, – сказав Міндзюе та Січень крокнув до ліжка, наче у запамороченні, – трахається він навіть краще, ніж танцює.

Мен Яо був готовий його розцілувати. Міндзюе чудово виконував свою несвідому роль. Січень зупинився в ногах ліжка, де Мен Яо стояв навколішках, розсунувши коліна та водив по напівтвердому члену крізь тонкий шовк. Він припіднявся йому на зустріч. Січень простягнув руку та торкнувся щоки Мен Яо.

Мен Яо повернув голову та втягнув до рота пальці Січеня. Він очікував м’якої шкіри, що підійшла б до тонкого шовку вбрань та витонченого гуаню, але ці пальці були мозолистими та загрубілими. Руки мечника. Він прослідкував язиком вздовш них, ледь торкнувшись зубами. Січень видихнув, проте не відняв руки. Взагалі-то, навпаки, іншою він охопив підборіддя Мен Яо, погладив великим пальцем щоку, відчуваючи власні пальці крізь зарум’янілу шкіру. Мен Яо відкрив рота та дозволив кінчикам пальців Січеня дражнити своего язика. Січеня це зачарувало.

Нє Міндзюе підійшов ближче та м’яко розсміявся.

– Розумієш, про що я? Січеню, хочеш скористатися його ротом?

Січень повільно кивнув.

Мен Яо опинився на підлозі, Січень на ліжку з Міндзюе, що сидів за його спиною. Січень широко розвів коліна, важкий член струменів на язиці Мен Яо. Рука Міндзюе стискала його коси так, що шкіру голови кололо, та рухала його вперед та назад по члену Січеня.

Пальці Січеня стискалися на стегнах та він заледве хапав повітря короткими вдихами, коли Міндзюе проштовхував його члена до горлянки Мен Яо. Той прижмурив очі та закашлявся, наче подавився, Січень застогнав. Він накрив руку Міндзюе на потилиці Мен Яо та відтяг його від себе.

Мен Яо підвів очі, чудово розуміючи, як має виглядати: червоний відкритий рот, дихання тяжке, на підборіддя стікає слина та пресім’я, мокрий член Січеня погойдується перед ним. Нижня губа Січеня злегка припухла, наче він її прикушував, волосся трохи розстріпалося. Нє Міндзюе пильно дивився на нього, ледве звертаючи хоч крихту уваги Мен Яо, незважаючи на те, що пальцями досі стискав його волосся.

Січень прошепотів:

– Я хочу його.

Він говорив з Міндзюе проте не зводив очей з Мен Яо.

Міндзюе відпустив волосся Мен Яо.

– Залізай на ліжко, – сказав він, та, коли Мен Яо це зробив, зачепив його вбрання та стягнув геть.

Повністю оголений Мен Яо розтікся на ліжку, Міндзюе штовхнув йому склянку масла.

– Як саме Дзеву-цзюнь бажає мене? – спитав Мен Яо, він змастив пальці та зобразив тяжкий вдих, коли протиснув один у себе.

Січень не відповідав досить довго, Мен Яо вже схотілося допомогти йому та запропонувати самому, коли він промовив:

– Я хочу бачити твоє обличчя, – вперше в цей вечір Січень звернувся беспосередньо до нього.

– О, так, – видихнув Мен Яо, він додав ще один палець та вигнувся, нанизуючись на нього, гарячий затверділий член притискався до його живота. Іншу руку він артистично закинув за голову саме таким чином, що, як він знав, проявить тонкі кістки зап’ястка та м’язи руки.

Міндзюе крокнув до Січеня та зарився обличчям у його шию. Він розпустив пояса Січеня та зав’язки на його штанях, Січень тремтів, коли руки Міндзюе рухалися та торкалися його оголеного торсу. Шкіра долоней Міндзюе також була загрубілою, Мен Яо знав, як відчувається їх дотик. Міндзюе стиснув член Січеня та водив рукою вгору та вниз, майже лагідно кружляючи великим пальцем навколо голівки.

Міндзюе певно стиснув зубами жилу на шиї Січеня, бо той здригнувся та видихнув в його обіймах, підійняв підборіддя, більше відкриваючись Міндзюе. Мен Яо звузив очі. То це цього насправді бажав глава клану Нє? Цікаво.

Міндзюе стрівся поглядом з Мен Яо, губи все ще торкалися шиї Січеня. В очах були вогонь та жага. Важкий вираз, спрямований на Мен Яо. Не знай той напевне, вирішив би, що це дещо схоже на ревнощі. Мить промайнула та Міндзюе опустив очі, роздивляючись власні руки на шкірі Січеня.

Мен Яо мав у собі вже три пальці, він був змащений та готовий, збудження гуло у його крові. Нічого б не змінилося, опинись Лань Січень не настільки гарним, проте його врода багато спрощувала. Не потрібно було прикидатися.

Січень все ще звивався у хватці Міндзюе. Вони виглядали повністю захопленими один одним. Мен Яо небезпечно наблизився до втрати контролю над ситуацією. Він підняв одну ногу у шпагаті так, щоб завести стопу за голову. Це змінило кут для його пальців всередині та Мен Яо дозволив голосному стогону зірватися з губ.

Січень розплющив очі, зіниці розширилися, та Міндзюе нарешті прибрав рота від шиї Січеня, стягнув ті одежі, що на ньому лишалися та стоснув його на ліжко. Січень впав над Мен Яо, спираючись на коліна та предпліччая, тож торкалися вони лише членами та щиколоткою Мен Яо, що чіпляла гострий вигин плеча Січеня.

Мен Яо відчув, коли Міндзюе також опустився на ліжко, встав на коліна позаду Січеня, торкнувся долонями його боків. Досі одягнений, він терся Січеня так, наче майже хотів… Наче збирався…

Січень вронив голову на плече Мен Яо, рот відкритий, з нього рветься скигління, стегна сіпаються. Мен Яо спостерігав, як Міндзюе опановує себе з помітною складністю, ковтає та відсувається. Можливо йому досить й цього, подумав Мен Яо, знати, що Січень його хоче. Знати, що він здатен змусити величного Дзеву-цзюня благати, щоб отримати бажане. Для Мен Яо цього було замало.

Міндзюе опустився обабіч них. Він підняв іншу ногу Мен Яо, тож Січень легко склав його навпіл.

– Трахни його, – сказав Міндзюе хрипко, Січень гаряче дихав у плече Мен Яо. Той запустив пальці в густе волосся Січеня та притяг його голову ближе, у цілунок. Безпорадний у тому наскільки відкритим його тримав Січень.

– Так, – сказав у розверсті губи Мен Яо, коли вони розірвали поцілунок. – Я готовий, ти мені потрібен.

Січень кивнув, рот все ще відкритий, та тиснувся всередину, повільно та благоговійно. Мен Яо тремтів від почуття розтягнення. Це було добре.

Міндзюе схвально гмикнув та зробив дві речі. Однією рукою він обхопив зап’ястки Мен Яо та притис його до ліжка. Іншою він обхопив член Мен Яо та почав водити кінчиками пальців вгору-вниз повільно, потім прискорюючись, в одному ритмі з поштовхами Січеня. Мен Яо сіпав руками у хватці Міндзюе, проте це нічого не давало, він тільки настромлювався глибше, подих Січеня зривався.

Мен Яо зараз не треба було грати роль: звуки виривалися з його роту хотів він того чи ні. Він був відкритий, безпомічний, приголомшений, притиснутий до ліжка руками Міндзюе та член Січеня вибивав іскри задоволення, що спалахували в усьому його тілі.

Мен Яо не знадобилося багато часу, щоб з нього викрутило оргазм. Він не планував кінчати так швидко, проте це виявилося навіть солодшим. Сила оргазму вирвала в Січеня скигління, рухи його стегон втратили ритм та він почав вбиватися сильно та швидко.

– Кінчи в мене, – зміг видавити Мен Яо, Січень зробив, як було сказано.

Мен Яо все ще намагався втамувати подих, коли Міндзюе схопив його за стегна та перевернув, ставлячи на коліна та штовхаючи обличчям у ліжко. Сперма Січеня потекла його ногами та Міндзюе перебрав загрубілими пальцями, збираючи її та пропихуючи назад до його тіла. Міндзюе незграбно додав ще олії та штовхнувся членом всередину. Хоч той був слизьким, проте член все одно розтягував сильніше, до того ж Мен Яо ще лишався занадто чутливим після Січеня. Він кусав губу та тяжко дихав, доки все це тривало.

Міндзюе не стримувався, коли брав його, міцно стискаючи волосся у руці, трахаючись щосили та доводячи до скигління. Мен Яо стискав кулаки та дивися на Січеня, який не зводив з нього погляду широко розплющених очей. Та мовчав.

***

– Ти отримав бажане, – сказав Нє Міндзюе наступного дня. – За тиждень ти поїдеш до Ґусу.

Мен Яо схилився, в основному тому що не був певний чи зможе приховати задоволену посмішку.

– Сподіваюся ти також отримав бажане, даґе.

Міндзюе проігнорував його слова.

– Хвайсан засмутиться через твій від’їзд.

Мен Яо схилив голову, розуміючи: це все, що скаже Міндзюе.