Трохи про довіру та турботу

Брок дійсно може спокійно вирушити на базу, тому що Джек і Таузіг заявляються на поріг рівно о дев’ятій і кидають Рамлоу тільки чергові вітання, майже відразу ж прямуючи на кухню, де сидить ще сонний, але вже не такий пом’ятий Джеймс. Адже Брок навіть не втручається, спостерігає виключно з боку, як вовченята обережно обіймають Барнса, Таузіг відразу засипає питаннями про самопочуття, а Роллінз нехай і тримається осторонь, але записує все в телефоні, а вже через півхвилини телефон повідомляє про нове повідомлення. Ну, звичайно, Джек відправив повний звіт про самопочуття Джеймса в спільний чат, щоб всі інші не хвилювалися. Нехай і виглядає це як групове гіперопікування, але так і самому Рамлоу буде справді спокійно, що його людина точно в нормі.

— Золотко, я звалюю. Якщо вони тебе діставатимуть, то жени їх до біса звідсіля, — добродушно посміюється Брок, залишаючи поцілунок на скроні Джеймса, пальцями звично торкаючись власної мітки на чужій шкірі, нагадуючи, що він завжди поруч. Далі кілька настанов для Джека з приводу режиму і суворий погляд для Карла, щоб не сильно дошкуляв Барнсу і дав можливість відпочити, все-таки він надто добре знав Таузіга та його гіперактивність, яка була абсолютним протипоказанням Джеймсу в найближчі кілька днів.

Від кількості паперової тяганини робочий день Рамлоу тягнеться до божевілля довго, як мед, що зацукрився. Він кілька разів заходить до кабінету Фьюрі, здає чергові папки з документами і болісно довго намагається витягнути з Ніка хоч слово про те, що там із Роджерсом, хочеться бути впевненим у тому, що те, що сталося, йому з рук не зійде. За Барнса він, звичайно, переживає, але не так сильно, тому що Джек відповідальний і просто не дозволить чомусь статися.

Час тягнеться настільки довго, що вже до середини робочого дня Рамлоу вити готовий, але натомість тільки покидає свій кабінет і йде ганяти вовченят на тренуванні. Він і себе ганяє не менше, щоб трохи відключити мізки, хвилювання і зайняти себе чимось корисним, а не всіма цими папірцями. Вже повернувшись до кабінету Брок помічає повідомлення від Джека, а перше, що миготить у голові побачивши повідомлення — тривога за Джеймса, але його відпускає відразу ж, як відкривається чат з Роллінзом, де замість тексту лише фотографія, на якій Барнс спить, а у його в ногах згорнувся величезний з рудим підпалом вовк, в якому безпомилково впізнається обернений Карл.

У вас там тиха година? Давно влаштувався в дитячий садок працювати, Джеку?

Відправляючи це повідомлення Рамлоу щасливо посміхається, а тривога за Джеймса більше не маячить на тлі розуму, все-таки якщо Ролінз зміг змусити Барнса поспати, а на додачу приспати і Таузіга, то це повний успіх. Сам же Брок повертається до таких ненависних папірців, яких ніби й не поменшало, якщо порівнювати з тим, що в нього було вранці. Через хвилин п’ятнадцять телефон повідомляє про нове повідомлення і Рамлоу доводиться відволіктися.

Так, тиха година. Я тобі більше скажу, я в тебе сьогодні ще й кухар за викликом, то вимагаю підняти мені зарплату. 

 Ви самі зголосилися, так що ти кухар та вихователь на добровільних засадах, Джек. Розважай діток, я постараюся звільнитися раніше, щоб вас з Тау не напружувати.

Полиш дурниці, командир. Джей нас не напружує, він взагалі намагається дотримуватися режиму і не витрачати сили. Та й тобі, і всім нам так спокійніше. 

Брок ловить себе на тому, що либу тягне у всі тридцять два, тому що Роллінз точно не був тим, хто приховуватиме щось від нього, а знаючи ненависть Барнса до дотримання режиму, було приємно чути, що цього разу він справді намагається утримати дупу на місці. Ще приємнішим був той факт, що вовченята готові витрачати ті небагаточисленні відгули, які їм видаються, щоб посидіти з Джеймсом і допомогти відновитися.

Ось тільки приємні новини все одно не змушують час бігти швидше, а папери на його столі немов навмисне стають все нуднішими, від них тягне позіхнути, але доробити роботу все одно треба. Брок закінчує з купою паперів на півгодини раніше, ніж планував, що вже трохи його радує, так що він відписує Джеку, що скоро буде у дорозі додому, у відповідь отримуючи лаконічне «Окей, чекаємо».

Будинок зустрічає його затишним фоновим шумом, у цьому шумі вгадується голос ведучого вечірнього ток-шоу, а також тихі смішки, що змушує Рамлоу якнайшвидше скинути взуття і попрямувати до вітальні. Видовище йому відкривається просто приголомшливе: Джеймс сидить на підлозі, а на колінах розлігся величезний сірий волчище, який навіть не рипається, дозволяючи Барнсу методично вичісувати шерсть, поки Карл сидить на кріслі і жартує, змушуючи Роллінза ліниво шкірити ікла. Мідно-руда купа шерсті недалеко каже про те, що Таузіг з процедурою грумінгу вже завершив і тепер тільки підколює Джека, який виглядає цілком задоволеним ситуацією, що склалася. Брок навіть усмішку не приховує, бо хоч він і знав, що вовченята вважають Джеймса своїм, але навіть не підозрював, що довіряють настільки сильно, що готові підставити себе під розчісування, сам Рамлоу довго збирався і притирався до Барнса, щоб довіритися і не хвилюватися.

— Був дитячий садок, а тепер салон для тварин? — все-таки подає голос Брок, проходячи до вітальні, змушуючи всіх звернути увагу на нього. Він навіть бачить те, як Джеймс сіпається, щоб піднятися, але швидко згадує про вовка на своїх колінах і вирішує не вставати, що змушує Рамлоу скоротити відстань самостійно, та нахилитися, щоб поцілувати Барнса, що вже явно повеселішав.

— Щось типу того, просто мені стало нудно просто лежати на місці і я запропонував хлопцям їх причепурити. Карл найперший погодився, навіть дав себе за вухом почухати, — із захопленням відгукується Джеймс, облизуючи губи після поцілунку і повертається до свого заняття, знімаючи з гребінця чергову порцію шерсті, яка вирушає до великої купи сірого кольору. — Джек чинив опір і бурчав, але потім погодився, — сміється Барнс, зосереджено проводячи по боці Роллінза гребінцем і задоволено хмикає, коли шерсті на ній залишається не так багато. — Все, з тобою я теж завершив.

Рамлоу запрягає Таузіга зібрати всю шерсть у сміттєвий пакет, поки Джек звалює у ванну, щоб обернутися назад і переодягнутися, а сам повністю звертає увагу на Барнса, допомагаючи піднятися на ноги і знову цілує. Звичайно, Карл відпускає смішок на їх поцілунок і Брок не дивлячись показує йому середній палець, тому що відволікатися від Джеймса, який вочевидь скучив, зовсім не хочеться.

На вечерю хлопці не залишаються, перед виходом лише обіймають Барнса, а Рамлоу не сміє їх затримувати, вони й так цілий день пробули з Джеймсом. Вечеря приготована Джеком справді смачна, а поруч із Барнсом затишно і спокійно, що навіть не хочеться думати про те, що завтра йому знову треба буде залишити Джеймса і піти на роботу. Добре, що завтра знову будуть вовченята, які наглянуть за Джеймсом і Брок буде впевнений, що все добре.