Три слова

Техьон прокидається, як тільки сонце з‘являється на горизонті. Сьогодні той самий сонячний зимовий день. Морозний, свіжий та світлий ранок. Все, як Техьон любить. Та декого він любить все ще сильніше.

Чонгук лежить поруч: його лице розслаблене, він тихо сопить і інколи хмуриться. Волосся, яке знову відросло спадає йому на лице, тому Те акуратно, щоб ненароком не збудити, прибирає його з обличччя молодшого. Кім не втримується і проводить долонею по щоці Чонгука, дивуючись, яка в нього м‘яка шкіра. Техьона розривало від бажання поцілувати Чонгука прямо зараз, але він не буде цього робити без згоди молодшого. Аби він не прокинувся, бо буде дуже дивно пояснювати, чому Техьон його торкається, доки він спить. Але Чон такий м‘який та комфортний зараз, що стриматись просто неможливо. Техьон прибирає руку від нього і вже хоче вставати, коли чує сонне:

-Ти куди, хьон? Голос Чонгука ледь чутно, та через те, що у кімнаті панує тиша, Техьон чує кожен звук.

-Піду гляну чи діти сплять,- тихенько відповідає Те, повертаючись до молодшого.

Краще б він цього не робив, бо заспаний Чонгук це наймиліше, що він бачив, і це трішечки розбиває йому серце.

-Навіщо? Залишайся зі мною,- Чонгук знову закриває очі, намагаючись заснути, чи просто сонце знову сліпить, Техьон точно не знає. Те сміється тихо і все-таки лягає назад, бо зараз лише восьма година ранку, а Мінджі не просинається так рано у вихідні дні, тому можна було піти будити її трохи пізніше.

Чонгук щось бурчить і лягає ближче, обіймаючи старшого і ховаючи обличчя біля шиї старшого, і продовжує сопіти, ніби знову заснувши.

-Милий,- коментує це Техьон, також закриваючи очі.

Нехай весь світ почекає, поки в його руках такий теплий і ніжний Чонгук.

Прокидаються вони вже разом десь через годину. Вилізати з теплої постілі не хочеться, тому чоловіки далі лежать і обіймаються. Слова зараз зайві, та й немає що казати, окрім безкінечних зізнань у коханні. Чонгук думає, що зараз був би найкращий момент і вже хоче відкрити рот, як чується тупіт, ніби хтось малий біжить, і не помиляється.

На порозі кімнати вже стоять Мінджі і Чонхо, які встигли прокинутись і зголодніти. Ці двоє розхристаних, скуйовджених пташеняток просять приділити їм трішки уваги, і Чонгук з великим небажанням встає з дивану, щоб піти з малими чистити зуби, а Техьона відправляє готувати сніданок.

Вже через пів години вони всі разом сидять на кухні, і спокійно снідають. Мінджі розповідає свої враження від дня народження, а Чонхо розказує сюжет сну, який сьогодні йому наснився. Там якась незрозуміла маячня, але Чонгук з Техьоном уважно слухають, ніби без цієї інформації не зможуть прожити.

Чоловіки інколи переглядаються, і Чонгук не втримується, взявши під столом руку Техьона. Ну і що, що вони ще не зустрічаються? Завжди приємно доторкнутись до свого коханого, особливо якщо він і сам не проти: переплівши пальці, Техьон продовжив спокійно їсти, а Чонгук відчувати прискорене серцебиття.

-Тату, може підемо сьогодні кататися на санчатах? Така гарна погода,- пропонує Мінджі, а Техьон одразу й погоджується.

-Підемо, тільки спочатку потрібно доїсти кашку, люба,- Техьон вже все доїв, а у Мінджі була майже повна тарілка, бо вона тільки те й робила, що теревенила.

Мінджі похнюпилась. Вона не любила їсти каші, але тато казав, що це дуже корисно, тому вона кволо набрала в ложку ще трохи каші і почала їсти. Після трапези, діти з Техьоном пішли одягатися, а Чонгук натомість прибирав на кухні. Він подумав, що йому життєво необхідні такі ранки: просинатися поруч з Техьоном, потім снідати разом всією сім‘єю, а там йти розважатися чи на роботу, не так важливо куди. Чонгук відчував душевний спокій, уявляючи, що колись це стане не щасливою випадковістю, а рутиною.

Вони доволі швидко зібралися і поїхали додому до Чонгука, аби взяти їхні санчата. Розповівши батькам, що він з братом піде кататися, Чонгук зі спокійною душею забрав санчата і загрузив їх до Техьона в машину. До гірки їхали хвилин сорок- там майже не було людей, хоча це дивно, адже зараз вже не так рано – обід.

Видно, про це місце знають не так і багато людей, і це чудово, бо так їм ніхто не заважатиме кататися. До гірки Чонхо і Мінджі їдуть на санчатах, а Техьон з Чонгуком виконують ролі «новорічних оленів», як назвав їх Чонхо. Бути оленем, звичайно, не так круто, але чоловіки не ображаються, це ж діти.

Обирають невисоку гірку, де дітям нічого не загрожуватиме. Знизу стоїть Чонгук, який якщо що ловитиме малюків, а зверху Техьон, який підштовхує малечу. Чути дитячий сміх приємно, Чонгук і сам сміється, а за ним і Техьон. Коли дітям набридає з‘їзджати з гірки, вони женуться один за одним, граючись у сніжки, а Техьон з Чонгуком посідали на санчатах і дивилися за цим дійством.

-Так приємно на це дивитися, правда?- запитує Чонгук, дивлячись на Техьона.

-Так. Я б і сам погрався зараз. Такий гарний настрій,- каже він, дивлячись на Чонгука у відповідь.

-Ми можемо це зробити. В кінці-кінців, нас ніхто не засудить. А навіть якщо і засудять, то яка різниця, це ж наше життя, правда?- Чон посміхається, і Техьон відволікається на його посмішку, не помічаючи, як Чонгук збирає рукою сніг і запускає його прямо в обличчя Техьона, зриваючись з місця і починаючи втікати.

Кіму, щоб оговтатись, вистачило кілька секунд і він підривається, щоб догнати цього бешкетника і гарненько закидати його снігом, бо це було надто жорстоко- знати, що Техьон абсолютно неуважний до будь-чого, коли Чонгук посміхається. Чоловіки кидаються сніжками, сміючись, і скоро до них приєднуються діти, вирішивши об‘єднатися в команду і разом засипати старших снігом. Та скоро малеча вже втомлюється і сідає на санчата, щоб трохи перепочити, в той час як Чонгук і Техьон продовжують гратися.

Вони обоє вже спітніли та розчервонілися, проте ніхто не хоче здаватися, поки Чонгук не падає, зачепившись за свою ж ногу, а Техьон, перечепившись за Чонгука. Вони лежать обоє в снігу, вже перевернувшись на спини і дивлячись у небо. Обоє тяжко дихають, а потім голосно сміються, коли до них підбігають стурбовані діти. Та переконавшись, що з старшими все добре, перепочивша малеча біжить робити сніговиків, полишаючи Чонгука і Техьона лежати. Вони лежать недовго, і Чонгук каже:

-Знаєш, хьон. Я щасливий. Я щасливий з тобою. А без тебе – ні. Не уявляю тепер життя без тебе. Що ти наробив?- він дивиться на Техьона, миттєво ставши серйознішим.- Я кохаю тебе так сильно, що вже й не уявляю, як це – не кохати тебе.

Хоч Техьон і знав, що Чонгук його кохає, такі слова чути, лежачи на снігу після гри в сніжки,  дуже неочікувано.

-Я теж вже не уявляю життя без тебе. Мені здається, що це ненормально, але я теж сильно кохаю тебе. Один погляд на тебе робить мене щасливішим. Я дякую долі, що тоді Чімін-хьон сказав, що у нього є друг, який може доглянути за Мінджі,- Техьон також говорить абсолютно серйозно, і Чонгук по-дурному усміхається.

-Він повинен був купити мені пиво і обід, але тепер я думаю, що це я повинен його пригостити.

-І я теж. І ту жінку, з якою я ходив на побачення. Вона була жахливою, але я дуже вдячний за те, що через це побачення я зустрівся з такою чудовою людиною, як ти. Після Бей я думав, що ніколи не покохаю знову, але тут в моєму житті з‘явився Чон Чонгук.

Чонгука трохи розчулюють ці слова і на очі навертаються сльози. Він обіймає Техьона, навалюючись на нього всім тілом, і тихо шепочучи, як сильно він його кохає. На що Техьон відповідав так само, міцно притискаючи Чона до себе.

І справді, нехай весь світ почекає. Вертаються додому вже під вечір.

Чонгук залишає брата вдома, а сам разом з Мінджі та Техьоном, їде у квартиру Кімів. Чонгук не тямить себе від щастя, адже нарешті вони з Техьоном розібралися у стосунках, і офіційно зустрічаються. Тепер Чонгук міг спокійно взяти Техьона за руку чи обійняти, не думаючи про те, що подумає Техьон. Адже він тепер знає, що Кім непроти, і сам хоче контактувати частіше. Та що там, вони не хотіли відчеплятися один від одного навіть тоді, коли замерзли в снігу. Тож тепер Чонгук і не дивується, що хоч Техьон і зосереджений на дорозі, його рука лежить у Чона на коліні і інколи гладить його.

Мінджі розповіли про стосунки одразу, а вона і не здивувалась навіть, лише запитала, чи Чонгук тепер теж її тато. Це знітило молодшого, а Техьон відповів лиш, що це справа часу, змушуючи Чона почервоніти. Не так швидко! По факту, у їхніх стосунках нічого не змінилось. Чонгук з Техьоном так само фліртували, інколи жартували один над одним, більше обіймались і тримались за руки. Чон був щасливий, що вони порозумілися.

Вклавши Мінджі спати, пара вирішила подивитися якийсь фільм. Чонгук довірив вибір Техьону, бо йому так-то все одно що дивитися- головне з Техьоном. Вони повсідалися на дивані, пліч-о-пліч. Чонгук обійняв Те за руку, поклавши голову йому на плече. Фільм був доволі цікавим, Техьон часто коментував його тихо, і Чонгук навіть зацікавився, та відчувати Техьона так близько було набагато цікавіше. Він відчував, як спокійно Те дихає, коли зосереджений на фільмі, як його плечі здригаються, коли він сміється, як його рука стискає руку коліно Чонгука при напружених моментах. Це було так правильно і так приємно, що Чон розтікався в калюжку. В кінці фільму Техьон ділився своїми враженнями, і Чонгук уважно слухав, аби не пропустити жодного звуку. Кім же ж, помітивши, як Чонгук витріщається на нього, піддражнив його:

-Гей, тобі справді цікаво що я говорю, чи на мої губи витріщатися цікавіше?- сказав це навмисно ображеним тоном, та на губах заграла посмішка.

-Що?- якось неуважно відказав Чонгук, ніби не слухав його зовсім, що було неправдою.

-Ти~ я тут розповідаю, а ти в мріях літаєш,- Техьон награно зітхає, а Чон посміхається.

-Я уважно слухав, просто в кінці трішки задумався,- і Чонгук переказує майже всю розповідь Техьона, ніби тим і займався,що запам‘ятовував її.

-З тобою і пожартувати не можна, Кроленя.

-Жарти мають викликати сміх~, а ти засмутився. Хьон, ти боїшся лоскотки?- хитро запитує Чонгук, і коли Техьон невпевнено каже «ні», починає його лоскотати.

Техьон голосно сміється(дякую, що кімната Мінджі знаходиться далеко, тож вона не прокинеться) і лоскоче Чонгука у відповідь. Видно, що і Чон боявся лоскотки, бо він миттєво прийняв руки, даючи перевагу Техьонові. Вони бавляться доволі довго, поки не потомились і Чонгук просто не обійняв Техьона міцно, притискаючи до себе, як скарб.

-Кохаю тебе,- говорить Техьон, примостившись в обіймах Чонгука.

-І я тебе,- відповідає той, цілуючи коханого в маківку.

Виявляється, що для щастя потрібно так мало.