Тридцятого напередодні

— Гаррі, Гаррі, поглянь на мене, малий. Що то? Що то в мене в руці? Скажи “снич”.

Джеймс сидів навпочіпки біля дитячого стільчика, намагаючись відвернути увагу сина від знищення кухні кавалками каші, якими тому дуже кортіло кидатися.

— Це типу як батько мрії в нас намалювався? —  як завжди, було не зовсім ясно, чи Доркас справді схвалює поведінку Джеймса, а чи тягне прикола.

Лілі озирнулася на чоловіка. Він був дуже цілеспрямований у прививанні Гаррі любові до квідичу. Перша ітерація з іграшковою мітлою пройшла успішно. Мітлу подарував їхній хрещений замість того, щоб постати перед очі сімейства особисто. Лілі називала іграшку не інакше як “відкупом”.

— Нудьга ще й не до такого доведе, —  весело сказала вона і тепер була черга Дорказ вгадувати, чи вона серйозно (Джеймс і справді на стінку ліз від необхідності безвилазно сидіти у захищеному домі, ще й Дамблдор позичив його мантію-невидимку, відрізавши всі шляхи на волю).

Медоуз зрештою вирішила підбадьорливо посміхнутися. Слід визнати, вона була вельми милосердна відтоді, як Лілі видушила з себе цілу людину (то був пиздець). Місяця так до третього Дорказ повторювала як мантру, що вони кончені, раз вирішили лишити дитину (так, вони виявились достатньо тупими для зальоту). Але далі шляху назад не було і славетні три слова “Я ж казала” Дорказ не зронила ані разу, наскільки б трешові історії їй не переповідала Лілі. Точніше, спочатку Лілі скавуліла дуже обережно й вибірково, але коли впевнилася, що вуха Дорказ завжди у її розпорядженні, стала виливати на неї те, що Мері називала “пропагандою чайлдфрі”. Гм, можливо, тому Мері припинила зʼявлятися у Поттерів? У цій своїй невловимості вона була нахабніша за Сіріуса. Для Блека малий був нестерпним випробуванням: наче він вампір, а Гаррі —  це вʼязанка часнику на шиї у Джеймса. Та це було передбачувано —  Блек і діти непоєднувані сутності. А от від круглощокої няшечки Мері Лілз такої зради не чекала. Ще не так давно сама вона була переконана, що спочатку народить Мері, потім Марлін, а тоді вже вона (Дорказ на таку “лажу” підписуватися не збиралася). Але тепер Марлін більше немає.

— Як там Мері? —  Лілі відігнала думки про Марлін подалі. Краще зайвий раз образитися на МакДональд, аніж згадувати.

Дорказ зітхнула.

— Якісь її дивакуваті друзі завтра одружуються.

— На Геловін? —  не повірила Лілі.

— Вони називають його виключно Самайн.

— Чистокровці з йобнутих? —  знову здивувалася Лілі, а тоді сторожко зиркнула через плече. Навряд чи Гаррі почув. Іісусе, вона погана мати, просто паршива.

— Звісно, ні! —  заржала Дорказ. —  Я читала, що в жінок під час вагітності зменшується кількість сірої речовини, але вже мало б відновитися, Лілз!

Медоуз тільки після народження Гаррі нарешті остаточно відівчилася називати її Еванс.

Лілі ліниво штурхнула її.

— Ні, нові друзі Мері —  це якісь зациклені на “поверненні до джерел”, —  Дорказ зобразила пальцями лапки, —  хіпарі. Вони хочуть максимально просякнути енергією землі у день свого весілля, а найкраще це зробити на Самайн.

Лілі поморщилася.

— Та Самайн був просто сільськогосподарським святом, до яких джерел там повертатися? —  пробурмотіла вона.

— То ти все-таки не всі мізки подарувала Гаррі, дещо собі лишила, —  зʼєхидничала Дорказ.

Лілі спробувала її вщипнути, але без особливого запалу. Медоуз загигикала. Ні, все-таки вона тепер просто виказує свій осуд рішення Лілі не так прямолінійно. Але виказує. Однак Лілі була вдячна їй, що та її не кидає так, як Мері. Чи як вічно зайнятий Сіріус Джеймса.

— Мушу йти, мої ноги вже гудуть у передчутті завтрашнього свята, —  по хвилі сказала Дорказ.

Вона працювала у “Дірявому казані”.

— Звісно, —  кивнула Лілі.

Гаррі завив на своєму стільчику і жбурнув у батька ложкою. Цей рушучий протест завжди позначав категоричну вимогу надати йому маму у цілковите розпорядження.

— Хто тут ображає тата? — підпустила суворості у голос Лілі.

Гаррі пролопотів свій варіант вибачення і вона підхопила сина на руки. Здається, спина в неї скоро переломиться. З малим на руках вона провела подругу до самої хвіртки. Гаррі боляче хапав за волосся. Ох, чому ніхто не попереджав, як це буває нестерпно, га?

— Якось ми зашвидко стали тими нудними дорослими, якими обіцяли ніколи не бути, —  сказала Лілі.

Вона вже сто років ніде не тусила. Звісно, Дорказ теж завтра не святкуватиме, а нескінченно подаватиме ель, але принаймні вона буде серед людей, дивитиметься, як вони сміються, в які костюми вбрались… Медоуз із кислим виглядом сперлася ліктями на хвіртку. Взагалі-то не те щоб вона колись любила товариство інших двоногих.

— Ото зла іронія, скажи? —  озвалася вона. —  Я хочу провести вічність на вершині Астрономічної вежі з книжкою, травичкою…

Вона затнулася. Лілі трохи відвела погляд, панічно шукаючи, на що змінити тему. Вони обидві знали, що згадка про вежу була не випадкова. Бо Лілі була в курсі, з ким  там проводила час Дорказ.

Отже, минуло два роки, як Блек номер два зник, а Медоуз все ще повсякчас думками на Астрономічній вежі. А вони ж розбіглися ще задовго до його зникнення.

“Тільки не кажи, що тобі прикро, вона тебе зʼїсть за це”, — сказала собі Лілі.

— Травицькою, — зачудовано повторив Гаррі.

Дівчата дружно засміялися і Лілі ледь чи не вдячно тицьнулася носом у волосся сина. Як на свій вік він мав густу чуприну і вона не переставала цим пишатися.

— Продукція Мародера, одразу видно, — Дорказ скуйовдила малому чуб і той спробував її вкусити за таке порушення особистих кордонів. — Буває знак якості, а тут у нас знак бешкету. 

Медоуз поспіхом обійняла Лілі, все ще побоюючись незручної теми (лізти в душу цій дівчині категорично заборонено), а тоді махнула рукою:

— До наступного тижня.

— Па-па! — старанно замахав ручкою Гаррі.

Лілі перехопила пухкеньку долоньку сина, цьомнула і покрокувала назад до будинку.

Було 30 жовтня 1981 року.