Третій укус каракурта

Думаю всі колись відчували наче за вами слідкують. Неприємне відчуття еге-ж?

Це відчуття незахищеності, сорому, відчуття наче ваші таємниці вийдуть назовні й ніхто не допоможе вам. В голові в Ангела був справжній вир думок, страхів та навіть спогади.

Хах голубка… Арахна так все-таки я мала рацію, що це ти нова вбивця, всі новини гудуть про твої злочини. Тільки но я забула про тебе знову ти нагадуєш про себе. Чому ти просто не прийдеш поговорити зі мною? Чому ти так різко зненавиділа мене? А я хотіла тобі сказати в той день, що мої батьки таки дали згоду на весілля з дівчиною, в мене навіть було рубінове кільце для заручин. Рубін… Пам’ятаю колись ти казала що це твій улюблений самоцвіт. В нашій парі хоч і ти була більш маскулінною ніж я, але все ж таки саме цей шаг я хотіла сама зробити першою. За що ти мене так ненавидиш? Як же я хочу знову доторкнутись до твоєї шиї, ти ж знала що твоя шия була моєю Ахіллесовою п’ятою….

Спогади про болюче розтавання зі своєю дівчиною вони стали клубком в горлі. Хотілось ридати, взяти й лягти на постіль й ніколи не прокидатись. Ці короткометражні картинки в голові залишали глибокі рани в душі. Знаєте це відчуття коли думаєш що ти вже забув все, ти нарешті готова жити далі, але одне слово й воно розіб’є цю маску сили й віри в себе і ти все одно впадеш на коліна.

Від думок які рвали душу й серце дівчину відірвав стукіт у двері. Стукали таки добряче. Оп вже й чутно погрози.

Хто це? Емілі невже це ти? Стоп цей голос чоловічий? Що він каже? Бляха треба відчинити йому двері, бо виб’є. Оу це ж Стасік, щось він сьогодні доволі таки рано. А котра година зараз? 20:00?! Але ж було тільки наче 12. Щось я сильно погрузилась в себе … Треба прийти в себе…

Стасік: АНГЕЛ! АНГЕЛ!

Ангел:А?

Стасік: Шось трапилось? Ти погрузилась в себе і не відповідаєш мені вже як 10 хвилин. З тобою все ок?

Ангел: Соу я повинна тобі дещо розповісти… Це буде про мої колишні стосунки

Стасік:уважно тебе слухаю

Ангел:декілька років тому я зустрічалась з однією дівчиною… Ми з нею були доволі таки довго разом… Я навіть купила кільце для заручин. Я хотіла зробити їй пропозицію, але в той день, щось пішло не так і…. Ми розстались і вона ледь мене не вбила. Я не можу тобі повністю тобі розповісти все, але..

Стасік: я розумію це доволі болюча тема для тебе, проте все-таки що за «але»? І це рубінове кільце яке ти завжди носиш це випадково не те що ти хотіла їй подарувати?

Ангел: Сьогодні я отримала повідомлення від неї… І так це воно…. Я досі памятаю як вона любила рубіни й каракуртів. В неї було дивне захоплення павуками, як вона казала саме через них вона пішла на зоолога, щоб здобути освіту арахнолога…

Стасік: звідки ти знаєш шо від неї?

Ангел: там було написано я йду за тобою голубко…. Голубкою мене називала тільки вона…Стас мені моторошно…Вона здатна зробити все що завгодно,вона знайде мене всюди…Я сьогодні навіть за кавою несходила,а ти знаєш як для мене вона важлива.

Стасік: Киця,я зроблю все можливе аби вона навіть не підійшла до тебе. *приобійняв дівчину за плечі*
Ніяка психопатка не троне мою дівчину,я лягу кістьми заради тебе але вона і шагу не ступить в твою сторону. Запамятай я завжди буду з тобою
Т/і: воу то я твоя дівчина?))
Стасік: *зашарівся* так, я тебе кохаю…
т/і: я тебе також і я не проти бути твоєю дівчиною) Ти такий милий навіть почервонів весь ,а з першого погляду такий мачомен .

Кімната була вся аж заповнена ароматами кохання і пристрасті. Закохані навіть і не думали о том що буде завтра, вони обидва були зацікавлені тільки тим що відбувалось зараз. Руки… Ох які ж вони були проворні у Стаса, неконтрольовані які спускаються все нижче при цьому іноді стискуючи в тисках тендітну шкіру, залишаючи на ній відмітини. Взявши дівчину на руки він поніс її до ліжка. Вологі поцілунки були повсюди, шия дівчина була усіяна в нових багряних засосах. Оно вже футболка хлопця з його штанами полетіли. А ось вже полетіла нічна футболка дівчини, а стоп уже й стрінги також. Руки двигались хаотично по всій спині хлопця. Кожен дотик до тіла коханої людини залишає вогняний слід на шкірі, причому він може бути як і видимим тобто засос, а може бути й невидимими ці сліди залишаються в нашій памяті та душі. Збудження, аромат сексу був всюди, навіть тільки но зайшовши, люди відразу б сказали тут був секс.Тут навіть не треба мазка для визначення сперматозоїдів. Кожен день може бути різним, в один день ти ридаєш за колишньою, не встаючи з ліжка, а в інший вже займаєшся сексом зі своїм хлопцем. Можливо нові стосунки дадуть Т/і надію на щасливе майбутнє і можливо вона колись зніме цей рубіновий самоцвіт з пальця. Проте цей момент буде ой як не скоро, для цього треба час. Всі кажуть що час лікує, проте працює це правило лише тоді, коли з плином часу ми наповнюємо себе іншими емоціями та створюємо нові спогади, які з часом витіснять “хворобливу”. Хах час не лікує він добиває, чим більше часу проходить, тим більше думаєш що ти не прав і саме ти винен в цьому. Емоції вони завжди беруть вверх в деяких ситуаціях. Але потім приходить черга розуму, який зжирає тебе із самого нутра твоєї суті, він добиває тебе своїми теоріями, добиває всім чим є. Ми є заручниками нашого особистого мозку. Проте вернемося до нашої пари.

Т/і:ммм сонечко що там дзижчить
Стасік: ргх мій телефон
Стас: у апарата слухаю, Ярік якщо це не ахуєть як важно, то я тебе вб’ю.
Ярік: нові жертви, їдь за цією адресою яку я тобі скинув. І візьми серветки…
Стас: навіщо серветки? Стоп знову когось з наших?
Ярік: тут подвійне вбивство, запах ще дуже свіжий і да є і хтось з наших.
Стас: хто?
Ярік:сам приїдь і подивись все я зайнятий. А стоп тут забув ще згадати ми знайшли на місці вбивства новий доказ.Це записка, вбивця хоче з кимось зв’язатись через нас.
Стасік: Що написано там?
Ярік: «Голубко тобі сподобалась ніч з цим детективом?)» Нічого не зрозуміло но це вже схоже на якусь гру.
Як ви вже всі зрозуміли наша Арахна офіційно вступила в гру і дала знати про себе.звісно Шугаєв здогадався кому було послання.Якби він не хотів скрити цю інформацію, проте преса вже дзижчала про це всюди й Ангел дізнається про це якби то не було. Дорога до місця вбивства зайняла не довше 30 хвилин. Всюди тхнуло кров’ю формаліном і хімікатами та надиво з’явився новий запах. Запах кави. Кави яку любила пити Т/і зранку, звідки це Стас знав, а через те що він часто заходив до неї ранком…
Проте картина жертв йому не сподобалась… На стільці прив’язаним сидів Римар з кута його рота було видно кров, вени були уж точно не чисті, тому що вперше вбивця працювала неакуратно, вона залишила слід ін’єкції. Але як же швидко пішла чудова пара з цього світу, зовсім недавно Влада ще ходила вагітною і щасливою під руку з Римарем. У цієї пари закоханих очі сяяли від кохання. Проте не все вічно і на жаль вони також попадають в категорію тих хто може вмерти.Але інша жертва також була знайома всім і це Катерина Червона. Капітан Червона була найкращим спеціалістом з вогнепальної техніки, та й просто нареченою майора Гайворона. Катя була найкращою подругою Стаса, яка завжди давала йому поради, вислуховувала коли тому було важко. Вона не просто була найкращим другом, але і старшою сестрою. Для Стаса це була одна з найтяжчих втрат. Бачити дівчину  прикуту до ліжка всю в крові усіяну червоними блискітками й на голу шкіру причепленого павука. Дівчина була вся в крові та порізах. Проте смертельним порізом був саме глибокий поріз що тягнувся від лівого вуха, перетинав сонну артерію та відкривав гортанний хрящ. Тепер Стас зрозумів навіщо було треба серветки… Тепер в команді ОСА залишилось тільки двоє він і Гайворон. Цікаво чи вивезуть вони це ментально? Вони на власні очі бачили трупи своїх друзів, а для деяких і коханих…. За шкалою стресу втрата близької людини має найвищий бал. І це не просто так. Ми звикли, що діти, друзі, батьки або партнер завжди поруч і не замислюємося, що одного разу нам доведеться жити у світі без близької чи рідної людини.

Кожен раз вранці заварюючи каву собі та коханому ми наповнюємося теплому, цілуючи тім’ячко дитини з його таким особливим дитячим запахом або умовляючи бабусю зняти зі стіни старий килим, адже на дворі 21 століття… і це здається таким звичайним, правильним і гармонійним ….

Але в одну секунду все різко змінюється, і світ перевертається з ніг на голову. Людина йде з твого життя порушуючи звичний сценарій, і ти не знаєш як далі жити в цьому світі, що змінився.

Не завжди оточення може зрозуміти твій стан і проявити терпимість і такт. Часто не сама втрата і шок надовго вибиває людину зі звичної колії, але саме ставлення оточення та відсутність підтримки близьких. Без сумнівів пережите горе назавжди залишить свій відбиток в житті людини, але неможливо бути в його владі вічно. А це означає, що необхідно набратися сил і почати будувати своє життя заново. Розуміння того, що біль, що відчувається всередині, не повинен позбавляти Вас повноцінного життя та може стати відправною точкою для повернення гармонії.
Проте якби всі не казали: «та забий все ок буде», це не так ти все рівно впадеш в апатію на декілька днів, бідний Гайворон… А вони то тільки місяць як були одружені з Червоною… У них були свої плани на життя,проте їм не судилося стати реальністю…
Тепер ця гра стала особистою для Стаса… Йому потрібно захистити свою дівчину від навіженої, яка вбила його друзів, навіть більше сім’ю.