Точка Неповернення.

UTF-8 = 24.09.2019 01:00

script1. <beginning>

Мармуровий малюнок, мертві орелі,

Кіт зник за кутком, трель віолончелі.

“Чи кінець?”, – Мене запитали,

Червона завіса опереджала.

Замок на двері, холодне повітря,

Логвище недоступне, дивись на зірки.

Пристрасть, що палає революційним поривом,

Вулкан, що вивергає лавові сплески в густого диму вирі,

Ти знову серед них, тебе знову вбивають,

Історія йде, а час вже до кінця добігає…

Крах, розбите скло, поламані пальці,

Церковні дзвони, набраний номер, не залишайся:

Втечи, сховайся, зачини двері, забарикадуйся,

Незнання – сила, а знання – прикмета самогубства.

Вигадка, креаціонізм, ілюзія обману,

Знищено загрозу, але цього мало.

Погляд на 360, каміння по гладких дорогах,

Знову вмираєш, агонія вже без тривоги.

Сильний тиск, резонансні частоти, що кричати зуміли.

«Припини!» посилення, безнадійність, пізніше ви це зрозумієте.

Фантастика – кривавий слід на білій кахелі?

Чи свастика — виконаної роботи трафіки?

Потім ромашкове небо,

невдалі спроби на життя плівку.

Моральна знемога від себе,

У світле майбутнє листівка.

Анекдот, а не реальність.

Сміх крізь сльози.

Будучи винахідником

Синтезував лише сполуки мрій у симбіози.

Блідість, безвідрадність, не пишуть чорнила.

Логвище відкрито і викопана могила.

Вибір зроблений, зосталося жити і кисень вдихати,

Але заміні давно вже не підлягати.

Відчинені двері, заходь, не бійся,

Ти знаєш свій кінець, дозволь героїчно закінчити цю й так довгу пісню,

Коли в останню мить мармуровий ескіз випарується в прах.

А поки що насолоджуйся фіаско, з обламаними крилами птах.

І ось: гравітація забирає за краї,

Ліміти вичерпані, звуки смертної кари.

Виходь, не бійся, лицезрій останній світанок,

Творець історії зі статусом недопоета, зацвіти ж наостанок!

Останні слова! І ця станція – падіння;

Ромашкове небо, м’яке туше в видінні,

Прибрано шахи, часове спотворення,

Заплющені очі. Кінець битви. Умиротворення.

script1. <ending>