Той хто не хоче жити але обіцяв жити

Ця історія була жахлива, проте кожного разу вона переходила з вуст у вуста і саме вона стала прикладом для багатьох людей на світі, хоча події які відбувались у ній мало хто б міг пережити навіть з сильною силою волі. Нам варто завжди цінити те хто є біля нас, оскільки саме ці люди можуть стати тими хто зможе нас врятувати.

Був темний та холодний весняний вечір, за вікном йшов дощ, який своїм стуком у вікна не давав заснути одному цікавому та зрілому чоловіку, оскільки дощовий вечір завжди йому нагадував про події його дитинства та юності, які не давали йому спокою. Цей чоловік завжди був тим на кого хотілось рівнятись, він був ідеалом багатьох, проте водночас значна частина його ненавиділа та проклинала, цій ненависті була вагома причина, а саме втрата близької людини через нього та його накази. Його ім’я було Ервін Сміт. Він був 13-тим командиром Корпусу Розвідки та людиною, яка несла на собі важкий хрест. Доля завжди випробовувала його міцність та стійкість в різних подіях або ситуаціях, незважаючи на це Ервін завжди був незламним та стійким, проте все більше й більше він мучив себе думкою про те скільки життів він поклав заради свободи людства, він думав й гадав про те як він втомлений від думок про те що багато чого він зробив могло б бути марним і його зневіра у всьому завжди наростала все більшою з кожним разом коли завершується експедиція. Сидячи в кріслі Ервін думав про те чи повинен він сам завершити своє життя своїми ж руками, но кожного разу коли він так думав, щось його зупиняло, а може це був хтось. Та людина завжди давала йому надію на краще майбутнє та підтримувала його, проте ця людина вже давно не була живою. Ервін колись дав обіцянку цій людині про те що він буде завжди старатись бути щасливим та сильним, проте час коли в нього могли опускались руки все більше наближався з більшою силою

Будучи у своєму кабінеті, Ервін сидячи у кріслі та пив дороге вино, він спостерігав за дощем, а також думав про те чого саме він повинен був пережити важке дитинство та юність борючись за себе і своє життя. Ця людина пережила багато зрад від своїх друзів, колег але саме найголовніше так це те що він втратив тих кого дуже сильно любив та поважав через титанів, яких він ненавидів до нестями. Події минулого завжди наздоганяли його думки, це відчуття болю та нестерпного жаху перед майбутнім мучили його. Щоб притупити ці почуття Ервін почав зловживати алкоголем коли наставав дощовий вечір, проте це не сильно допомагало, незважаючи на це він вирішив зробити все щоб дотриматись тієї обіцянки. Будучи вже вдосталь п’яним, він пішов у свою кімнату, коли він вийшов з кабінету йдучи довгим та темним коридором, який міг здатись на перший погляд моторошним та занадто вузьки, він зустрів Леві, капітана Корпусу Розвідки. Здавалося б, цей чоловік завжди був на боці Ервіна і ніколи не зробив щось проти нього, його відданість та честь були варті високої шани, саме Леві був тим хто готовий підставити своє плече, щоб підтримати Ервіна, проте було щось що він сильно приховував і не хотів показувати. Будучи своєрідними друзями Леві завжди допомагав Ервіну боротись з алкогольною залежністю та раннім похміллям, проте останній не сильно хотів щось змінювати.

– Знову пив?. – спитав Леві суворим голосом з відголосками злості.

– Не твоя це справа. – відповів Ервін ледве стоячи на ногах.

– Це якраз і моя справа, бо це жалюгідно бути таким як ти зараз. – сказавши це Леві, подумав над тим чому так поводить Ервін себе як мала дитина.

– Хах, то не дивись на мене такого, хіба так не легше?. – Ервін з злістю в голосі почав говорити на високих тонах.

– Командир не може бути слабким і до такою степені п’яним, що ледве стоїть на ногах. – відповів Леві з без емоційним поглядом.

– Ось воно як… – Ервін на хвилину задумався.

– Чому ти завжди зі мною такий злий та суворий? Невже ти так аж мене ненавидиш?. – будучи п’яним Ервін почав запитувати Леві, бо завдяки алкоголю з’явились питання які завжди турбували його.

– Бо хочу щоб ти забув минуле, а жив теперішнім – відповів Леві.

– Знаєш…це так не працює…я піду до своєї кімнати, гарного тобі вечора Леві – Ервін відповів з смутком в голосі і пішов далі темним коридором, коли Леві був на світлій стороні коридору, яке освітлювалось факелами які були на стіні.