Товариш

Півночі Кирило не спав, адже все думав про цього ненормального гея, за сумісництвом-домовиком. Але десь о 5-й годині ранку йому все-таки вдалося заснути. Прокинувся він уже о пів на 11. Як звичайно вставши з ліжка, пішов снідати, але коли він уже хотів відчинити двері своєї кімнати, то до нього звернувся ВІН
-Доброго ранку, Кирило!
-ЩО? ТИ НЕ СОН? БЛЯЮЧА
-Чому “Бля”? Я тобі що не подобаюсь?
-Та не … Ну … я маю на увазі …. Коротше! Ну нібито у мене в кімнаті живе хз чо ваще за істота!
-Смислі “хз чо ваще”? Я ж тобі вчора пояснював, хто я
-Ну так, але … дивно
-Але так і є
-Господи, що за маячня! Я зараз сплю? Так, я сплю!
-Ні ні! Це не сон!
-Але пахне пиздежом
-ТАК ТИ ЗАЄБАЛ МАТЕРИТИСЯ! Я, звичайно, не проти! Але ти заебал!
-Ну так йди!
-Мені не можна! Я повинен захищати тебе від зла та злих духів! Тим більше, я не хочу! Я люблю тебе!
-Ти походу, коли приходив з того світу, то головою довбали. Ти пиздиш як дихаєш! А дихаєш часто!
-Не хочеш не вір! Іди вже снідати
-Ось і піду!
-ВІД І ЙДИ!
-Ось і піду!
-ЙДИ ВЖЕ!
Під час сніданку Кирило все думав про цю незрозумілу істоту. Він досі не міг повірити у те, що сталося! Адже будинкових не існує! Це маячня! -Приємного апетиту!-На плечі Кирила здалася рука
-Йопт!-Смикнувся хлопець і тут же обернувся-Ідіот? Чого так лякати?
-Ой! Вибач, я не хотів тебе лякати… Я просто хотів побажати приємного апетиту
-Я вже поїв!-Кирилл підвівся зі стільця і ​​відніс тарілку в раковину
-Чого так грубо? Міг би сказати спасибі!
-Спасибі-Кирилл повернувся до свого “охоронця” і видавив либу -Щирістю так і прет
-Жартівники та гумористи розвалили нам країну!
-Що смішно, сука? Чого ти там почув?
-Не думав, що будинкові слухають російський реп
-Ой, у нас там на тому світі і не така туса відбувається
-Бляя, Ну ви “святі”. Уявляю, як з вами там ще ВИЩИЙ БУДИНОЧНИЙ тусить під “Я роняю захід” – почав заливатись від сміху Кирило
-Ми Ще слухаємо Ленінград і … Стоп! Звідки ти знаєш про Вищий Домовий?
-Ну у вас же має бути якийсь ватажок. Ну… Чисто за логікою. Ось я і ляпнув-Ну в принципі так. До речі, що сьогодні робитимеш?
-Ну … Грати в доту, як завжди
-А може прогуляємося містом? У мене є мотоцикл
-Мотоцикл? О, ну так і їхай на ньому! Їдь! ЇХАЙ НАХОЙ!
-Ти ж сам говорив, про жартівників та гумористів
-У мене то жарти охуєні! Тим більше, пісні “Ленінграда”-це святе. І взагалі, тобі 14 років! Звідки маєте рацію?
-Я ж домовик! У нас там повноліття з 13
-Бляяя!!!! Гаразд! Простіше просто повірити, ніж знову перетравлювати. Океєєю! Ну го
-Тоді збирайся і через 20 хвилин виїжджаємо ***
-А шолом?
-Я ж домовик! Я тебе захистю!
-Ем … ну добре
Ігор сів за кермо, а Кирило ззаду
-Так, обійми мене міцніше
-ЧОГО, БЛЯТИ???
-Хочеш впасти?
-А ну так
Ігор завів мотоцикл і він рушив з місця. Вони їхали. Вітер дув в обличчя доти, доки вони не зупинилися біля одного парку
-Сповзай і йдемо
-Та гаразд! А думав ще тут посидіти-тепер Кирило стебне Ігоря
-У мене навчився?-Зі смішком запитав Ігор
-А що якщо так
-Хех, люблю тебе-Ігор прийняв Кирила за плечі і відправив йому повітряний поцілунок
-Фу, блять! Відійди з цими словами, Кирило прибрав руку Ігоря зі свого плеча -Так, я не “блять”! Харе вже лаятись!
-Ми прийшли сваритися чи гуляти?
-Все, пішли
-Ну пішли
Весь день хлопці гуляли парком, говорили на різні теми. Виявляється у них багато чого спільного: вони слухають ту саму музику, у них однакові смаки в одязі та їжі. Втім, проводили час весело
***
Шість годин вечора. Але так як літо, то темніє пізно, тому додому можна повернутися ближче до 9-ї.
-Хочеш морозиво? Я пригощаю!-хлопці сиділи на лавці біля фургона з морозивом, коли спитав Домовик Кирила
-Ну раз ти пригощаєш
-Тебе яке?
-Мені звичайний пломбір
-Хех, як ми схожі-Кирило трохи зніяковів від цих слів Ігоря, хоча сам не знав чому. Начебто це нормально. Ну схожі уподобання у людей! Ну і що? Але з уст Ігоря це прозвучало якось не так… Якось по… Гейськи чи що?
Через 5 хвилин Ігор повернувся з двома порціями морозива -Тримай! Вибрав найсвіжіше! Найсмачніше
-Досить так говорити!
-Як?
-Начебто ми пара
-Я нормально говорю! А якщо так, то що? Ти мене соромишся? Ти хіба гомофоб?
-Ні, але…
-ГЕЙ, ДЕ ТУТ КЛУБ ДЛЯ БЛАКИТНИХ?!?!?!?-Закричав на весь парк Ігор
-ТИ ДОВБІБ? Нахера ти горіш?-Пошепки тепер загорлав на Ігоря Кирило і штовхнув його так, що той мало не впав з лави.
-Гей! Я мало морозива не впустив! Я взагалі хотів запитати людей, щоб піти туди
-Нахера?
-Ну … Щоб ти мене більше не соромився
-Довбаєб чи так?
-Або
-Гуморист, хрінов
-А це погано?
-Гумор хроновий!
-Ой все! Гея образити може кожен!
–Обов’язково кричати про свою орієнтацію на право і ліво?
-Я ж просто спитав!
-Ну і хто тобі відповів?
-Ну, не знають тут люди, де клуби для блакитних
-Ой можеш помовчки …-На цьому моменті Ігор вп’явся губами в губи Кирила.