Фанфіки українською мовою

    18:35

     

    Подкаст завершився,хлопці підписали книжки, пообнімались, фотографувалися з фанатами.Женя був страшенно втомлений,й хотів як найшвидше добратись до готелю,сходити в душ та лягти спати.Сьогодні йому було погано,голова боліла,тиск був занадто низький й кріпатура віддавала по усьому тілу після вчорашнього тренування в залі.А якщо говорити детальніше,то він просто втомився,ні,не в фізичному плані,а в моральному.Він хотів хочаб на декілька днів поїхати туди,де є спокій.Так,йому подобається знімати подкасти разом зі Спартаком,йому подобалось що аудиторія було спокійною й розумною,але деколи знаходились нездорові люди які творили маячню,або ходили на подкасти бо це модно.Він не знає що робити,він ніби ходить по кругу пекла,у яке він може легко впасти,але тримається з останніх сил.А знаєте що саме остання сила?Звісно,це команда й сім’я.Якщо б цього не було то Женя давним давно вже був там,де чорти ходять.

     

    Весь подкаст був напруженим й якимось,ммм,сумним і мутним?Правда йде в тому що між Спартаком і Женьою все ніби добре,але з іншої сторони ні.

     

    Вони більше не збираються в квартирі Спартака щоб подивитись фільм або аніме,пограти в приставку або просто поговорити про те,що на подкастах не піднімають,але можливо піднімуть,якщо все залишиться добре.Женя і Спартак відсторонились від один одного,якщо це може тільки здавалось Жені,то команда так не думала,вона все бачила.Микола і Антон хотіли спитати що сталось між ними,але щойно вони приходили так одразу розходились навіть не побажавши надобраніч один одному.Говорили вони набагто менше коли були разом, наприклад,раніше коли вони усією командою їхали на подкаст у інше місто яке було заплановано у турі,то Женя і Спартак записували кружочки у телеграм канал останнього,говорили про все що можна,жартували і так далі.А зараз,між ними скляна нитка,яку досить легко розбити одним доторком яке буде словом.Вони стали зовсім іншими,і це дуже розбиває.

     

    ***

     

     

    Женя сидить у кріслі на балконі,біля крісла стоїть маленький столик,який зараз був призначеним для того щоб на ньому стояли дві пляшки вина й сигарет Malboro.Він сидить на антидепресантах у таємниці від Спартака.Вже два місяці.Рівно два місяці тому їхнє спілкування з’їхало на 1.5 з 10 балів.Нажаль, від цих думок у Жені знову полилися сльози,які не стримує,а дає їм волю.Він втомився.Він боїться,дуже боїться.Тому що відчуває щось до Спартака,в плані кохання.

     

    Це щось дивне для нього,закрита книжка яке вже залишилась десь у пилу всередині сердця,яке йому розбили знову.Скло ніби так і сиплеться на голову,й ще більше б’є його по нервам і психологічному стані.Але,може краще перейти до самого Жені?

     

    Женя сидить на кріслі закинувши ногу на ногу,попиваючи гірку каву й докурюючи першу пачку сигарет.Він плаче,ні,він реве,кричить,рве.Бляха,як же це розклеєно.Але таке є.Як признатися Спартаку,він порахує його за ненормального,якогось безглуздого.

    Такі думки досить таки страшенно лякають його,але врешті решт він підіймається з крісла та відкриває вікно на провітрювання приміщення.

    Беручи в руки чашку з під кави й пачки сигарет які вже порожні.Несе їх до кошика зі сміттям та викидає,кружки миє і йде до вітальні,на столі видніється бластер й упаковка від антидепресантів.Женя скривлюється від цієї картини,тому йде до спальні щоб переодягнутися і лягти спати,але перед дверями ванної кімнати в вхідні двері хтось подзвонив.Який чорт буде йти до нього опівночі?

    Відкриваючи двері він не встигає подивитись хто там,але чудо влітає у грудну клітку й обнімає міцно-міцно,аж до кружіння голови.

    -Спартак,що таке?

    -Нам треба поговорити.-відстороняючись від Жені від йде в вітальню.

    -Я в ванну кімнату,зараз прийду.-кричить Женя з коридору

     

    Коли Женя виходить з кімнати та йде у вітальню,він бачить як над столом схилившись стоїть Спартак потираючі очі одною рукою,а в іншій щось тримає.

    І тут Жені доходить.Антидепресанти.Він забув їх сховати,от тепер йому халепа,він у пастці.

    -Женя,якого біса в тебе робить на столі блістер з антидепресантами?

    -Спартак,я..

    -Чому ти приймаєш антидепресанти?

    -Тому що я втомився

    -Від чого?

    -А може від того що я втріскався в тебе по саме ні?

    Різко стало тихо.Женя молився щоб Спартак його ніяк не обізвав.Але другий стояв як вкопаний і обдумував те що сказав Женя

    -Я думаю,тобі краще піти..-порушуючи тишу промямлив Женя

    -А я так не думаю.

    Притиснувши Женю до стіни він почав його цілувати.Кучерявий декілька секунд тупо затупив,а потім відповів.В кімнаті стало гаряче,єдине що було чути,так це шум машин який долинав з відкритого вікна,шумне дихання й звуки мокрих поцілунків.

    Вони перепліталися язиками,стогнали один одному в губи й прагнули перегнути палку дозволеного їм.Раптом Спартак підняв Женю тримаючи його за бедра,поки другий обхопив ногами його талію.В спальню вони гнали на всіх швидкостях.

    Кладучи Женю на ліжко він нависає над ним і починає знімати одяг паралельно цілуючи.І ось,декілька кадрів і Женя без одягу.Сам Спартак сидить в одній нижній білизні на колінах біля Жені.Зхопивши двома руками стегна він підтягнув Женю й підняв на нього очі.

    -Ти не уявляєш як я хочу тебе.-Спартак говорить протяжно і монотонно, ніби під гіпнозом

    -Я також.-відразу після цього Женя не стримує стогін,бо Спартак Олександрович сидить на колінах перед ним і йому відсмокчує.Це шедевр.

    Декілька хвилин і Женя кінчає й гучно стогне коли з губ злітає ім’я коханого.Різко Спартак нависає над ним і знову цілує,гучно,мокро й занадто цнотливо.

    Спартак бере прозорий слиз і наносить на пальці,акуратно вводить перший палець в Женю.

    -Все добре?

    -Ммм,так.-з протяжним стогоном він починає отримувати нестерпне задоволення

    Поступово додаючи другий та третій палець та коли бачить що Женя сам хоче самого Спартака починає діяти швидше.

    Секунда.Спартак увійшов в Женя.У кучерявого перед очима зірочки перебігли

    -Як…в…то..бі…до…б…ре…-кожний поштовх був сильнішим за минулий

    А Женю зводило,занадто

    -Спарта-а-а-а-к.-протягує стогін Женя бо вже на межі

    -Давай,сонечко,ще трохи.

    Декілька поштовхів і вони одночасно кінчають.Віддихуючись вони нарешті встають у душ.

    -Давай краще по черзі,бо боюсь другого разу не втримаю

    -Добре,як скажеш

    ***

    Спартак виходить з душу й витирає голову рушником.Женя чекає його під ковдрою,так,поки перший був в душі він встиг поміняти постіль й трішки прибратись.Тому через декілька хвилин вони лежали й обнімались

    -Я тебе так кохаю,до нестями.

    -Спартак,це ти?

    -Звісно я,бовдур.-з усмішкою на лиці він ще міцніше обнімає Женю

    -Тобто,це кохання?

    -Я думаю що так,давай все завтра,а зараз поспимо.

    Вимикаючи котнічок вони лягли спати.Сон накрив їх як хвилькою.

    Спартак ткнувся носом у кучері Жені й обійняв його за талію.А сам Женя дихав Спартаку,закинув ногу на нього й обіймав ніби рятівний круг.

     

     

     

     

    Гей,гей,гей,я написала вперше нц фанфік, юху!!!

    крихітки,я створю свій тг щоб там спойлерити нові дати фанфіків,новини про себе і багато цікавого,тому скоро візьму і перекину посилання у профіль)

    P.s:фанфік.юа трохи нагла дупа,бо я переписувала 2 рази це витворення мистецтва,оцініть як можете,дякую!

     

    0 Коментарів