Ти чортова загадка, Регулус Блек.

Навчальний рік, новий навчальний рік – нудьга за нудьгою, через не дуже цікаві уроки, які Джеймс Поттер волів би прогуляти десь у Ґогсміді. Єдина радість у тому, що він тут, це те, що він разом зі своїми друзями, а ще…Бачить Лілі Еванс.

Дівчина яка забрала його серце ще на першому курсі, і чию увагу він почав привертати з п’ятого; але все якось безрезультатно. Еванс не була простою, звичайно, Джеймс про це знав, він розумів, що дібратися серця цієї рудоволосої дівчини – складна робота. Зараз хлопець сидів у вітальні на дивані поряд з каміном, в компанії Сіріуса що кидає вгору, ловив яблуко; все через нудьгу. Пітер поряд читав книжку не дуже цікавлячись тим, що робиться навколо нього.

— Де дівся Ремус? – перше що спало на думку Поттера, і це його перше запитання яке він задав з легким роздратуванням.

— Він з Еванс, у бібліотеці, здається вони обирали книжку їй. – Сказав Сіріус закотивши. Він любив Люпін був поряд, коли вони порізно його це буквально так вбивало. Ставало якось нудно і не цікаво. Поттер оглядів вітальну і різко встав з дивана, чим викликав здивування у друзів. Посмішка заграла на його обличчі.

«Бібліотека кажеш?» – подумав той. У голові відразу з’явилася ідея піти туди й допоможи Лілі знайти книжку замість Ремуса, можливо, так він хоче, щоб яка викликала симпатію в неї. Або натяк на це…

— Я до бібліотеки. – коротко сказав той і попрямував до виходу з вітальні. Блек і Петтігрю перекинулися поглядами, в обох вираз обличчя буквально запитував: Він куди?

Сіріус відразу зіскочив з крісла поряд з диваном і побіг за Поттером, залишаючи Пітера наодинці з книжкою.

— Поясни мені, якого біса ми туди йдемо? – Старший Блек намагався встигати йти за свій другий, який на превеликий подів, дуже пише до бібліотеки.

— Песику мій, я іду, а ти я не знаю чого пішов зі мною, тебе ніхто не просив. Хіба що, ти хочеш дуже бачити Муні, чи не так? – Джеймс тепло всміхнувся, кидаючи загадковий погляд на Сіріус та продовжив йти повертаючи голову назад і дивлячись тільки вперед.

Старший Блек відразу почервонів, його застали зненацька. Чи є настільки очевидним те, що йому схожі хлопці? А головне, чи є настільки очевидним те, що йому подобається Ремус?

—  Це дуже помітно? – запитав Сіріус, все так само поспішаючи за другим.

— Ні, але я твій найкращий друг. Сіріус, я не засуджу тебе, хочу і не дуже добре розумію, але я повністю підтримую будь-який твій вибір. Чорнявий грифіндорець відразу ж відчув полегшення. Те саме добре відчуття, що тебе підтримують і не засуджують. Навіть якщо повністю не розуміють…

Нарешті, ті дійшли до бібліотеки скорочуючи шлях через портрети до яких вони мали пароль. Виходячи через прохід хлопці зіштовхнулись з двома молодшими слизеринцями. Джеймс побачив кудряве темне волосся та відразу зрозумів хто це. Регулус Блек. Молодший брат і за сумісництвом головний біль Сіріуса. Разом з ним був і рудоволосий хлопець. Начебто, його звали Еван.

— Що ти тут робиш? – Сіріус злегка насупився споглядаючи на свого молодшого брата, якого б він прямо зараз хотів би вбити, лише через його зміст. Все через батьків, через наміри Регулуса бути хорошим сином для них, через те, що він засуджував і самого Сіріуса, коли ті ще жили разом. Це було на третьому курсі молодшого. Ті посварились через це, бо Рег хотів бути кращим для батьків, і хотів, щоб Сіріус і сам почав їх слухати. Ох, як же цей маленький дурник помиляється щодо їх сім’ї…Може це пройде з часом?

— Я забирав книжки, а от що ти тут робиш? – Молодий Блек дивився з роздратуванням на нього, похмуре обличчя, темно-карі очі дивилися прямо на старшого брата.

Сіріус не відповів на це, тільки закотив очі та попрямував повз нього та Евана. Джеймс же ще стояв на місці, і не знає, що йому робити. Він не розумів напруги між братами. В розповідях Сіріуса, його молодший брат стає злом, який лише слухає і виконує накази батьків. А зараз, він як маленьке кошеня, яке намагається лише захиститися, притискаючи до своїх грудей дві книги, як захистити. Темні відразу ж очі переводять свою увагу на Поттера, і той клянеться, що в той момент молодший Блек хотів щось сказав, але Роз’є поквапив його.

Джеймс лише гукнув їх перед тим як піти:«Регулус, вибач за Сіріуса!» На що отримав лише здивований погляд та легкий рум’янець на щоках. Цікава реакція, яка залишилася загадкою для нього. Дивно, але це почервоніння були тоді, коли ті побачилися у Великій Залі. Поттер тоді посміхнувся йому, у знак вітання. Ні, раніше він не зробив подібного, але після витівки Евана було б не гарно не привітатися, навіть якщо це лише посмішка.

«Ти чортова загадка, Регулус Блек» – подумав той, і з цими думками попрямував до своєї прекрасної Лілі Еванс, що дивилася на Сіріуса з радісною посмішкою.

Вона прекрасна. Все у ній прекрасно, цей колір очей, волосся, усмішка, сміх, характер. Вона була ідеалом для нього.

Навіть не те що була, є. Грифіндорець підійшов до своїх друзів та Лілі з дурною посмішкою на обличчі. Йому було ніяково поряд з дівчиною, він хотів для неї все найліпше.

— Привіт, Лілі. — промовив той, дивлячись лише на об’єкт своєї закоханості. Він не бачив ні Сіріуса, ні Ремуса. Нічого не існувало для нього, крім них. Джеймса та Лілі.

— Привіт, Джеймсе. Не знала, що ти підеш до бібліотеки. – Еванс дивилася на нього з очима повними доброти та тієї самої ласки, але потім дівчина перевела свій погляд на Ремуса, вказуючи йому на Сіріуса, в знак того, щоб той поговорив про Регулуса. Поттер же не розумів цих поглядів, тому подумав, що, можливо, у його друга – Песика, є шанс на взаємні відносини. Можливо, Лілі натякає Муні про те, щоб той діяв, і першим розказав про почуття. Кохання – така складна штука, яка дуже сильно міняє людину. Розтоплює серце навіть того, хто ніколи цього не розумів.

— Я дізнався, що ти тут, тому вирішив приєднатися, ти ж не проти? — Запитав той підморгуючи, виглядало все як флірт, але він нічого такого не сказав, що це було ним.

— Ні, але ми з Ремусом знайшли вже потрібну мені книжку… — промовила та, відводячи погляд. Дівчина щось згадала й одразу, різко повернула погляд на свого залицяльника. Очі були широко відкриті, а на лиці сяяла загадкова посмішка. Що вона називала? — Я хотіла б побачити, що ти думаєш про Регулуса Блека?

Підозріле і дивне питання. Особливо зважаючи на події, які відбулися останнім часом. Дивна поведінка слизеринца. Лілі та Джеймс лили осторонь від Ремуса та Сіріуса, де другий відкрито вже стояв фліртував з першим.

— Ну, він дивний. — все, що тільки й відповів Поттер, але відразу помітив в очах Еванса маленьке розчарування. Що він не так сказав? Можливо коротка відповідь? Чи вона хотіла почути щось інше? — я…хотів сказати, що він останнім часом якийсь дивний, хоча я з ним дуже рідко зустрічався, і останній раз ми з ним нормально спілкувались лише того року.

Рудоволос відразу ж поставити собі питання: «Чи розуміє він, що Регулус закоханий в нього?»

— Ясненько. – Сказала дівчина, натягнувши милу посмішку, і нахилила голову вбік споглядаючи на розгублене обличчя Поттера. Вона так би хотіла допомогти Регулусу…Ох, як би вона цього хотіла.