Ти у дзеркалі

Соулмейт ав, де споріднені люди бачать один одного у дзеркалі, поки не зустрінуться.

Ханма Шуджі здивовано витріщався в дзеркало у ванній і не міг допетрати: чи то він не виспався, чи вчорашні цигарки були з галюциногенами. Інакше чому студент бачив не себе, а якогось незнайомця. І цей незнайомець з не меншим здивуванням витріщався на Ханму. Отже, теж бачив не себе.
Шуджі трусонув головою й прибрав мокре чорне волосся з окремими світлими пасмами з чола. Ніяк не міг позбутися дурної звички фарбувати волосся, що лишилася з часів середньої школи. На мить прикрив очі долонею. Коли прибрав руку, то побачив себе – настороженого і трохи шокованого. На обличчі застиг безглуздо-ошелешений вираз, світло-карі очі насторожено зиркали з-під насуплених брів.
– Схоже, курити і грати у відеоігри вночі – не найкраща ідея, – прокоментував Шуджі дивне видіння. Відтак, оглянувши дзеркало і переконавшись, що ніякі незнайомці там не з’являються, почав збиратися на навчання.
***
Кісакі Тетта так і завмер навпроти дзеркала, навіть коли на гладенькій поверхні з’явилося його відображення. Юнак намагався зрозуміти, що то було.
Він і справді щойно бачив у дзеркалі своєї ванни високого незнайомця, чи йому здалося? Чи це – результат посиленого навчання? Втім, наближався кінець року, потрібно було встигнути здати екзамени й заліки. Окрім того, Тетта ще й був старостою, тож мав більше обов’язків. Так, він спав на кілька годин менше, проте раніше такого не траплялося.
Не вистачало тільки опинитись у лікарні через перевтому.
Пообіцявши собі, що на канікулах відпочине Тетта пильно вглялався у своє відображення. Воно робило те саме. Юнак підійшов до дзеркала. Зробивши висновок, що йому дійсно привиділося, Кісакі зняв окуляри й потер очі. Тоді поспішив збиратися в університет. Він ненавидів спізнюватися.
***
Шуджі повернувся додому пізно. Хотів би закинути той підробіток, бо заробляв дріб’язок, та мав же якось платити за квартиру. На жаль, стипендію він не отримував, бо часто прогулювався заняття або спав десь подалі від очей викладачів. Неквапом переодягнувся в улюблений поношений одяг, упав на диван і полегшено всміхнувся. Тихі зимові вечори в компанії відеогри – що може бути краще? Згадавши, що в холодильнику є пиво, Ханма прудко скочив і рушив на кухню повз розкиданий мотлох. Юнак часто тягав до квартири деталі комп’ютерів, монітори, зламані ноутбуки, колонки і розбирав. Робочі деталі використовував, коли ремонтував техніку. А от винести непотріб лінувався. Тому студент і лаявся, коли на щось наступав. Поки йшов, глянув на прочинені двері ванни. Згадав незнайомця, якого бачив уранці. Зайшов і ввімкнув світло. Спочатку не зрозумів, що з приміщенням і чому воно змінилося. Аж потім до Ханми дійшло, що він бачить у дзеркалі чужу ванну.
Той білявий незнайомець схилився над раковиною і вмивався. Шуджі бачив лише спину у темно-синій піжамній сорочці.
– Агов, – покликав Ханма. Для певності постукав довгим пальцем по дзеркалу. Та незнайомець не відреагував. Шуджі зробив висновок, що розмовляти з цим хлопцем не зможе. А шкода.
Склавши руки на грудях, Ханма чекав, коли незнайомець підніме голову. А сам роздивлявся його ванну. Сучасне і доволі просторе приміщення. Освітлення неяскраве, проте приємне. Шафки трохи виділялися темнішим кольором. Ванна і душова кабіна зроблені окремо. На підлозі – м’який коврик. Ханма аж трохи позаздрив і невдоволено пирхнув, коли його погляд упав на підлогу власної ванни, де валялися кнопки від клавіатури і дроти.
Незнайомець нарешті глянув у дзеркало і злякано відскочив. Зі світлих очей ледь іскри не сипалися, так він розлютився через мить. Ханмі аж цікаво стало, що той говорив. Хоча, певно, це таки була лайка. Тішив той факт, що цей юнак нічого Шуджі не зробить. І не прожене. Навіть лається сам для себе.
Ханмі стало весело. Глянувши в очі незнайомцю, він хитро посміхнувся й помахав рукою.
***
У Кісакі ледь серце не спинилося. Відскочивши від дзеркала і ледь не послизнувшись на кахлях, він зустрівся поглядом з примруженими очима довготелесого юнака у поношеному одязі. Той склав руки на грудях і посміхався, вивчаючи Тетту.
Кісакі мимоволі вимовив кілька проклять на голову цього хулігана. Бо як інакше назвати цю чорняву жердину з пофарбованою в біле чуприною і татуюваннями на худорлявих руках? Він ніби вслухався у те, що їх говорив Кісакі, а тоді привітно помахав рукою.
Тетта аж словами подавився від такого зухвальства.
Отже, вранці йому не примарилося.
Тільки хто цей незнайомець? І якого біса з’являється у дзеркалі Кісакі?
– Гей, припини це все, – невдоволено мовив Кісакі. Чорнявий щось відказав, але Тетта не почув ні звуку. – От чудово, я навіть послати тебе не можу.
В ту ж мить незнайомець зник. Кісакі полегшено видихнув. Але думка, що відтепер він, можливо, щодня бачитиме цього нахабу, ще довго не давала спокою.
***
Ханма теж не відчував спокою, та його емоції нагадували піднесення і відчуття, ніби з ним сталося щось цікаве, щось нове, що трохи розбавить нудне студентське життя. Тож до думки про появу охайного блондина у дзеркалі Шуджі поставився доволі позитивно. Він навіть почав думати про те, як відшукати того юнака. Чи, може, його не існує? Дідько, і як дізнатися?
Ханма спробував думати логічно. Той юнак, схоже, не набагато старший від Шуджі. Він японець. Що ж, пошуки, можливо, звузилися до масштабу країни, бо жити він може у будь-якому місті. Ото не пощастило.
Ханма пообіцяв собі, що неодмінно щось придумає, а після цього вклався, спати.
Вранці відображення незнайомця не з’явилося. Списавши це на примхи всесвіту, богів і духів, Шуджі пішов на роботу. Екзамени в університеті якось здасть, це не проблема, а гроші потрібні завжди.
Коли повернувся, в першу чергу зазирнув у ванну. Та, на жаль, нічого незвичного у дзеркалі не помітив. Аж нудно стало.
– Я все одно діждуся, – зухвало звернувся Шуджі до дзеркала так, ніби воно могло його почути.
І чому Ханмі зненацька стало так необхідно побачити людину, про яку він нічого не знав?
***
Кісакі сторожко оглянув дзеркало. Не помітивши нічого незвичного, заплющив очі й постарався заспокоїтися. Той дивний юнак не з’являвся. Воно на краще. У Тетти і так видався важкий початок грудня. Стежити, аби всі студенти групи здали екзамени, контролювати тих, хто прогулює заняття, самому вчити потрібну інформацію… Зараз він вийшов на хвилину у ванну, аби прокинутися, бо задрімав за читанням. Кісакі вмився й випив води. Почувався морально виснаженим і спустошеним. Коли ж він нарешті виспиться? Юнак позіхнув. Коли знову глянув у дзеркало, то смикнувся і за звичкою вилаявся.
Довготелесий брюнет знову витріщався на Кісакі з тією нестерпною нахабною широкою посмішкою. Холодне світло робило його шкіру блідою, а світлі очі були хитро примружені.
– Чорт забирай, звідки ти тільки берешся? – не витримав Кісакі. Зазвичай він міг контролювати емоції й не зриватися, проте така ситуація бісила, бо юнак не міг нічого вдіяти. – Ти можеш не витріщатися? Не витріщайся на мене!
Тетта вказав на себе, аби незнайомець хоч щось зрозумів.
Брюнет підняв руку і вказав довгим пальцем на Кісакі зі здивованим виразом обличчя. Коли він не шкірився, наче маніяк, то виглядав доволі спокійно і врівноважено.
Тетта для певності знову вказав на себе, тоді затулив очі.
Незнайомець знизав плечима. Вказав на Кісакі й склав долоні сердечком.
Від несподіванки блондин ошелешено дивився, як сміється юнак у дзеркалі. До чого те сердечко? Що це означає? І якого біса цей шибайголова знову шкіриться?
– А ти вмієш бісити людей, – крізь зуби промовив Кісакі, не знаючи, що робити далі. Зате брюнет знав. Він підійшов до свого дзеркала і торкнувся долонями поверхні, наче хотів пройти крізь дзеркало. Кісакі стривожився: раптом у незнайомця вийде?
Але нічого не сталося.
А після цього все зникло. Тетта, скуйовдивши волосся, пішов з ванни геть спантеличений.
***
Ханма вимкнув звук на телефоні, бо повідомлень і дзвінків від старости за ці кілька днів отримав безліч. Написавши у відповідь, що в понеділок прийде, відкинув телефон. Шуджі було геть нецікаве реальне життя. Він хотів знати, хто той блондин і як його відшукати. Лише зараз Ханма додумався до того, аби покласти у ванні на умивальнику блокнот. А ще себе розумником вважав.
Він ремонтував ноутбук, а сам шкодував, що мав іти в понеділок в університет. Треба переглянути те, що нотував на лекціях. Якби Шуджі не прогулював, то вчився б непогано, бо добре запам’ятовував суть матеріалу, вмів шукати необхідну інформацію і групувати її за важливістю. Періодично студент зазирав до ванни. Було далеко за північ, тож шанси, що у дзеркалі Ханма побачить вже знайомого блондина, були невеликі.
Він нарешті закінчив ремонт. Спати не хотілося, бо Ханма випадково випив забагато кави. Вирішив пограти у відеогру. Та перед цим востаннє зазирне у ванну.
Побачивши чуже приміщення у дзеркалі, Шуджі зрадів, хоча блондин у ванні був відсутній. Придивившись, Ханма розгледів розмиту постать у душовій кабіні. Губи самі розтяглися в хитрій посмішці. Юнак сів на край ванни і став чекати.
Нарешті білявий хлопець вийшов з душу. Волосся у нього виявилося довшим, ніж Ханма гадав. Пасма закривали очі, і блондин не бачив, що хтось на нього дивиться. Шуджі зауважив, що юнак у дзеркалі має треноване тіло. Спортсмен? Чи просто стежить за собою? Цікаво, звідки у нього шрам на ребрах зліва? Ханма все більше хотів познайомитися.
Юнак у дзеркалі прибрав волосся з обличчя, взяв рушника… І аж заволав, коли побачив Ханму. Шуджі теж покотився від сміху, поки блондин, певно, проклинав його останніми словами. Не перестаючи сміятися, юнак узяв блокнот і почав писати.
***
“Маєш гарний вигляд. Я Ханма Шуджі. Як тебе звати?”
Так ошелешити Кісакі до цього часу не міг ніхто. Цей Ханма постарався на славу. Не перестаючи лаятись японськими й англійськими словами упереміш, Тетта обмотався рушником, кинув розлючений погляд на Ханму й показав тому середній палець. Негарно, звісно, але він сам напросився.
Ханма відповів широкою посмішкою і черговою нотаткою у блокноті.
“Ти не назвешся?”
Кісакі повторив жест.
“Добре, я все одно дізнаюсь”.
Упертий.
“Чудова ванна, до речі. Я б не відмовився прийняти там душ із тобою”.
Кісакі не знав, як на це реагувати. Як реагувати на людину, котра не сприймала його невдоволення і не зникала. А тепер цей Ханма підглядав за ним!
Тетта взяв іще один рушник і завісив ним дзеркало. Та ще встиг побачити розчароване обличчя Шуджі.