Ти – світло сонця в моєму житті

Цей фанфік є перекладом.

Авторка оригіналу: @beautifulnightmare2

Оригінал: www.wattpad.com/story/4852583-you-are-the-sunshine-of-my-life-larry-stylinson?utm_source=widget&utm_medium

У Луї була депресія, про це навіть говорило йому заключення лікаря, не те, що йому потрібні докази. Життя було достатньо для цього. Будучи маленьким хлопчиком він мріяв стати актором і жити щасливо не звертаючи уваги на світ, але доля склалась інакше. Його мамі діагностували рак. Йому довелось брати відповідальність за сестер, поки жінка «подорожувала» по медичним закладам. Луї працював на вихідних та після школи, що означало відмову від акторського гуртка. По завершенню шкільного навчання, його мати поборола рак, але була занадто слабка. Хлопець вступив в університет в своєму місті щоб продовжувати доглядати за сім’єю.

З часом стан Місіс Томлінсон покращився, вона знайшла собі чоловіка, який був радий їй допомагати, а син відправився в Лондон на пошуки роботи. Свої дні він проводив за письмовим столом – в цьому полягає праця фахівця по залученню клієнтів. І це те, де він є зараз: в кімнаті наповненій галасливими людьми, звуками телефонних розмов та гудків. Луї розумів тих, кому намагався продати бозна-що, та не звинувачував їх в тому, що вони клали слухавку. Він зробив би так само.

Була пізня весна, у Томлінсона майже з’явилась перша посмішка. Майже. Він повертався з своєї офісної роботи. Більшість його колег захворіли. Це означало, що ті, хто все таки з’явились на робочому місці, мали важчий день ніж зазвичай.  Луї був втомлений, сумний і справді хотів чашку чаю і свою ковдру, під яку можна заховатись і забути про весь світ. Він ожив, побачивши квітковий кіоск, який після тижня закриття, знову працював. Хлопець скучив за запахом квітів, які ненадовго маскували дим і піт з вулиць навколо. За прилавком був незнайомець, навушники, та квіти в його кучерявому волоссі, легкість та невимушеність. Луї сповільнював свій темп підходячи ближче. Незнайомий юнак схоже оцінював перехожих, поки не зловив погляд Томлінсона, який відразу відвів його, продовжуючи проходити повз квітковий кіоск, але ніжна рука на його плечі змусила завмерти. Піднявши голову він побачив парубка з квітами в кучерявому волоссі, який посміхався йому.

-Ось. – сказав він і вручив Луї одиноку квітку перед тим як повернутись до прилавку. Луї подивися на цвіт і його губи сіпнулись. Це була ромашка. Краса.

Томлінсон глянув на нього, але той цілеспрямовано дивився в іншу сторону. Луї подолав шлях додому, тільки щоб помістити ромашку в вазу і покласти її на підвіконня, показуючи квітку всьому світу.

Наступного дня, дорогою на роботу, Луї не зводив очей з квіткового кіоску, але той був зачинений. Це була шоста ранку, що виявилось очевидним.  Решту дня він провів на роботі і з кожною хвилиною ненавидів життя ще більше. Луї працював до обіду, роблячи перерви тільки на туалет. З опущеною головою, оминаючи всіх пішоходів він прямував додому. Томлінсон проминав квітковий кіоск знову щоб ще раз побачити кучерявого хлопця, який оглядав вулицю з посмішкою на обличчі з іншими квітами в волоссі.  Хто може мати таку усмішку в такому місці? М’яка рука знов торкнулась його плеча, зупиняючи. Він подивився в зелені, майже блакитні очі юнака, який вже вклав в руку Луї нову квітку допоки не зник знов. Луї глянув на свої руки і дозволив маленькій посмішці з’явитись на своєму обличчі, вперше за багато років, адже це було те, чого хлопець хотів. Він поспішив додому, щоб помістити турецьку гвоздику поряд з ромашкою. Подаруй мені одну посмішку.

Наступного робочого дня Луї сумлінно виконував свою роботу, ігноруючи колег, як зазвичай. Він намагався продати останнє страхування пральної машини, що більше було схоже на шахрайство. Робочий день закінчився з заходом сонця. Томлінсон проминав вулиці щоб знову зустріти кучерявого юнака на своєму шляху. Маленька посмішка з’явилась на його обличчі, коли він вручив Луї жовтий тюльпан. Світло сонця в твоїй посмішці. Луї подивився на хлопця і сором’язливо посміхнувся, опустивши очі в підлогу. Насолоджуючись ароматом тюльпану він долав дорогу додому. Місце квітки було поруч з ще двома.

Тієї ночі Луї зателефонували та повідомили, що у його матері був рецидив, на цей раз термінальна стадія. Їй залишилось 3 місяці. Взявши вихідні на роботі по хворобі він заснув в сльозах. Він лежав, згорнувшись під ковдрою: занадто слабкий, щоб рухатись та занадто бідний, щоб відвідати свою сім’ю в Донкастері.

До понеділка стан Луї не покращився, але він був змушений працювати, щоб повернутись додому. Понурий він пішов на роботу. Керівник поцікавився, що не так, але Томлінсон не зміг відповісти, тільки повільно похитав головою і подвоїв свої продажі. Керівник компанії більше його не турбував. Йдучи додому він бавився телефоном, розглядаючи екран блокування на якому були мати та сестри. Рука на плечі зупинила його. Луї підняв очі на кучерявого хлопця, який вдивлявся на нього перед тим як розвернутись і обрати нову квітку для Томлінсона. Луї ж, понуривши голову, стримував схлипування. Нарцис. Симпатія. Швидко подолавши шлях додому він помістив новий цвіт поруч з трьома зів’ялими квітками і поринув в сон без вечері.

Прокинувшись він подивився на підвіконня. Сонячне проміння підсвічувало пелюстки. Змушуючи себе йти на роботу, Луї був сфокусований на квітах та спогадах про те, як він бігав полем свого дідуся зриваючи квіти і розпитуючи, що вони означають. Він любив ті часи свободи, коли не потрібно пристосовуватись до життя. Він сумував за цим.

Додому він йшов зосереджений на купівлі квитка в телефоні. Навіть, якщо доведеться не їсти тиждень – він поїде додому. Луї обрав довгу дорогу через парк і усміхнувся, зриваючи квітку, котру він вважав тою самою. Він врізався в кучерявого і підняв очі. Юнак простягнув монарду і Луї злегка похитав головою потупившись в підлогу, йому не потрібна Емпатія. Він вдихнув і потягнувся щоб вкласти пролісок за вухо загадковому юнаку.  Вдячність.

Хлопець спостерігав з усмішкою і сховав монарду натомість дістав хризантему, Бездоганність. Луї посміхнувся і повернувся додому з теплотою всередині, він навіть не знав його імені.

Він придбав квитки на потяг і зателефонував на роботу. Вирушає завтра.

Відправлення потяга відбудеться пізно ввечері, тому Луї вирішив завітати до місцевого квіткового магазину та купити цикламен, сподіваючись побачити того хлопця за прилавком. Він прямував до кіоску з сумкою в руках, зупинився перед ним, коли кучерявий хлопець глянув вперед. На його обличчі було помітне здивування та збентеження.

– Ось. – сказав Луї, передаючи горщик юнаку. Прощавай.

– Ти їдеш? – запитав він з сумом в очах. Луї кивнув. – Ти повернешся?

– Можливо, – засмучено відповів Луї, – Мені потрібно на потяг. – він розвернувся, але хлопець підлетів до нього.

– Зачекай. – Луї спостерігав як він метушиться навколо та обирає квітку, як він це робив. Незабудка. Проковтнувши клубок в горлі він взяв квітку, покрутивши її в пальцях.

– Бувай. – прошепотів Луї, йдучи до залізниці. Він відчував погляд хлопця на собі.

– Гаррі, – викрикнув кучерявий. Томлінсон глянув на нього через плече. – Моє ім’я – Гаррі.

– Луї. – відповів він перед тим, як послати сумну посмішку та піти.

Прибувши, він зустрів сестер з розпростертими руками для обіймів. Вони багато плакали. Вже три тижні Луї перебував вдома, коли його маму забрали в лікарню в критичному стані. Він зайшов в її кімнату як тільки дізнався.

Вона схопила йог за руку : «Луї, зроби дещо для мене» – заявила вона і Луї стояв вглядаючись в жінку, яка була такою сильною.

– Подбати про дівчат. – Луї кивнув, але Джей тримала його своєю тендітною, тремтячою рукою.

– Ні, Луї. У них є Марк. Я хочу щоб ти жив. Я хочу щоб ти знайшов і тримався за те що зробить тебе найщасливішим. – Вона сказала це і він замислився, що робить його найщасливішим, але все про що він міг думати – квіти і кучері. І коли апарат продовжує подавати один довгий звуковий сигнал, його виводять з кімнати і він падає на стільці для очікування в безладі сліз та туги. Її слова – відлуння в його голові.

Він стояв в церкві, порівнюючи свою маму з лілією, бо її серце було чистішим ніж в будь-кого. Усі, хто перебував тут, заходились в мовчазному риданні. Промова дійсно прекрасна. Луї стояв попереду натовпу, тримаючи своїх сестер, поки труна зникала під землею.

Він не міг бути оточений спогадами так довго, голос його матері досі звучав в голові. Місяць після від’їзду і він знову тут, в Лондоні.

Луї гуляв парком, вдихаючи на повні груди. . Він дивився на небо. Його мати, мабуть, споглядає на нього, де б вона не була. Він сів на траву і замислився над цим допоки не розслабився та підвівся. Томлінсон прямував до квіткового кіоску і зупинився перед ним, як місяць тому. Гаррі, схоже, поринув у світ своєї музики. Луї боязко посміхнувся і ніжно торкнувся його руки. Хлопець різко відкрив очі і Луї поставив кульбабку перед його очима, викликаючи в Гаррі косоокість. Він повільно взяв квітку і знову сфокусувався на Луї, Щастя.

– Ти повернувся. – зазначив він.

– Так. – Луї кивнув

Гаррі посміхнувся і почепив галуззя бузка Луї за вухо. Луї намагався не почервоніти. Краса. Знову. Луї посміхався йому і розвернувся.

– Зачекай. – Гаррі підскочив і обійшов прилавок, Луї розвернувся до нього і кучерявий хлопець обхопив його руками, Томлінсон був вражений, але обійняв у відповідь.

Він повернувся в свою квартиру та на роботу. Йому залишився місяць. Лише один місяць, щоб закінчити це назавжди. Він впорається з цим.

Він йде роботу з чистою головою, розправивши плечі, а десь там його мати, з усмішкою дивиться на нього.  Луї робить те, чого вона хотіла. Він буде щасливим. Це просто займе трохи часу.

Колеги зустріли його пачкою печива і чашкою чаю. Це здалось йому турботливим вчинком, тому він дозволив посмішці прикрасити своє обличчя. Керівник поплескав його по спині і Луї здійснював продаж в кожному дзвінку.  Він йшов додому дивлячись на небо, замість опустити очі додолу. Томлінсон подивився на Гаррі, який посміхався йому і замість квітки вручив шматочок паперу.  Він повертався додому дивлячись на папірець, одинадцять цифр, які ніби обпалювали кінчики його пальців.

Луї написав йому того ж вечора.

Робота була терпимою, він отримав бонус цього місяця за ріст торгівлі акцій. Луї нарешті зміг дозволити собі заповнити полиці на кухні належною їжею, не тільки стравами швидкого приготування. Він йшов додому щасливий, сподіваючись що мати ним пишається. Сьогодні Гаррі стояв в очікуванні,  розмістивши гарденію в петлиці його сорочки Він постукав Луї по грудях, залишаючи його в здивуванні. Ти Чарівний або Таємне Кохання. Він дістався своєї квартири дещо розгублений і розкинувшись перед телевізором, поринув у всесвіт романтичних фільмів

Наступного дня Гаррі вручив йому косарик* і пішов, залишивши Луї знову повертатись додому спантеличеним двозначністю квітки – Сила або Кохання з першого погляду. Він сподівався на другий варіант.

На третій день він залишив сплутаного Луї у парку сидіти та розглядати меліантус** . Милий або Таємне Кохання.

Життя більше не було нестерпним. Воно стало приємнішим і Луї знову почав посміхатись. Він розплився у посмішці, коли на роботі отримав повідомлення з фотографією цукрової тростини***, час і адресу. Побачення. Томлінсон прийняв запрошення і опинився в маленькій кав’ярні під назвою «Камелія». Ще одна квітка, яка є символом Кохання або Щирості, так багато квітів. Зайшовши всередину він побачив Гаррі, який ніжно посміхався і Луї усміхнувся йому у відповідь. Вони розмовляли, це те, що їм належало робити. З кожною хвилиною Луї відчував як тепло і щастя заповнює його зсередини. Хлопці залишили кав’ярню, коли стемніло і направились додому, кожен своїм шляхом. Розійшлись не раніше, аніж подарували один одному найніжніші обійми, які Луї не хотів завершувати. Прийшовши додому він завалився на свій диван. Посмішка не покидала його обличчя.

Після такого вечору, дорогою на роботу, він наспівував собі під ніс та дзеленчав ключами в руках. Керівник компанії запросив Луї в свій кабінет і вмовляв його залишитись довше ніж три тижні, які йому залишились. Томлінсон відмовився, йому потрібно було залишити офіс і нічого не змінило б його думки.

Наспівуючи він йшов вулицею, посміхаючись жінці, яка продавала килимки та погладжуючи по голові прив’язаних собак.  Він дістався квіткового кіоска і підійшов до вітрини, Гаррі закрив йому очі руками : «Вгадай хто?» – він прошептав.

– Люцерна. – відповів Луї. Життя. Гаррі перемістив руки і Луї намагався не тремтіти, коли руки кучерявого хлопця опускались вниз по руках Луї розвертаючи його. Гаррі широко посміхався. Він взяв квітку і вручив її Луї перед тим як розвернути його направляючи в сторону квартири. Луї знизав плечима і пішов, повернувши за ріг він подивися в свою руку і завмер побачивши лаванду. Відданість. Кохання.

В горлі пересохло, коли повертаючись з роботи він був біля найближчої квіткової крамниці. Ця квітка, яку він придбав, могла змінити його життя.

Зібравши всю волю в кулак він йшов до квіткового кіоску, кусаючи губи. Гаррі глянув на нього і посміхнувся, Луї глибоко видихнув і вручив хлопцю одну червону розу, Кохання, перед тим як повністю почервоніти та втекти від зосередженого погляду Гаррі. Він повернувся додому, нервово хіхікаючи поки добирався до свого крісла та сів.

Весь наступний день на роботі він провів гойдаючись в кріслі і здогадуючись, як вчинить Гаррі. Луї слідкував за часом і як тільки на годиннику була п’ята він підскочив. Він йшов вулицею але завмер, побачивши закритий кіоск. Повільно проходячи повз він хмурився, що відображало його колишній вираз обличчя.

– Не супся, ти виглядаєш занадто гарно коли посміхаєшся, – голос, який почув Луї змусив його підстрибнути і озирнутись, щоб подивитись на Гаррі, з явним збентеженням на обличчі. – Гадаю, прийшов час поговорити.

Луї кивнув і жестом вказав слідувати за ним. Вони йшли в повній тиші, ловлячи погляди та рум’янці одне одного. Луї відкрив двері своєї квартири і завів Гаррі в кімнату. Вони сіли на диван, дивлячись один на одного.

– Мабуть, ти розумієш, що означають квіти? – запитав Гаррі, коли Луї кивнув.

– Мабуть ти теж, або це була пуста трата часу.- пожартував Луї.

Гаррі посміявся але все одно кивнув. Вони сиділи в тиші поки Гаррі не зробив важкий вдих . Луї кусав свої губи коли вони зустрілись поглядами.

– Ти дійсно мені подобаєшся. – Гаррі нарешті зазначив.

– Це не зовсім те, що твої квіти означали. – Луї посміхнувся, Гаррі злегка почервонів.

– Ти не можеш знати. – пробурмотів він і це було вперше за багато років, коли Луї сміявся, Гаррі усміхнувся йому проводячи рукою по руці Луї, тримаючи її у своїй і Томлінсон задоволено зітхнув.

– Поцілуй мене. – заявив він і Гаррі ковтнув клубок в горлі.

– Так, так. – видихнув він, нахилившись вперед, Луї стикнувся з ним на півдороги. Їх дихання змішались перед тим як вуста злились в поцілунку, серце залилось теплом а у животі з’явились ті самі метелики. Гаррі відсторонився та притулився чолом до Луї.

– Дякую.- прошепотів Луї.

– За що? – запитав Гаррі.

– Рятуєш мене. – відповів Луї, Гаррі провів по волоссю хлопця рукою і посміхнувся.

– Я не рятував тебе, ти зробив це сам. Я лише дарував тобі чарівні квіти. – він усміхався.

– Все-таки давав мені щось, що б рятувало мене. – Луї знизав плечима, дивлячись як Гаррі копався в кишені щоб вкласти квітку за його вухо.

– Що це? – поцікавився Луї.

– Гербера.- Гаррі посміхнувся спираючись чолом на Луї. Томлінсон усміхнувся та закрив очі, граючись з кучерями Гаррі.

Гербера, ти – світло сонця в моєму житті.

*Косарик – гладіолус.

**Меліантус – медоносна квітка.

***Цукрова тростина – Indian Cane (Saccharum officinarum)