Ти неймовірний.

Знаєте… На початку, у Аль-Хайтама навіть вибору не було відмовити раптовому нещастю, яке прилізло до дверей в дощ та нагло оселилось в домі навіть не запитавши.

Та не те щоби Хайтам був сильно проти…

Скільки літ, скільки зим пройшло з того часу, стільки ж сварок відбулись у домі під звуки биття дорогої порцеляни.

Звісно, бували і затишшя, хоча й під час них невеличкі підколи були присутні як важливий гість в цій хаті, але перед бурею завжди ж так.

Буря поєднувалась з торнадо, яке перевертало з ніг на голову інтерʼєр будинку та половину Сумеру. Проходило це все, на диво, швидко, не враховуючи того, що закінчення полягало тоді коли Кавех починав збирати сумку, а це він робив блискавично швидко, та, добряче грюкнувши дверима, йшов в Гандхарву, де, зазвичай, всі його прокльони на Хайтама покірно вислухають Тигнарі з Коллей.

Звісно, це тільки тоді, коли Сайно немає вдома у Тигнарі – в той час пожалітись не виходить – виженуть і навіть не подивляться вслід.

Але, повертаючись в кращий сценарій, де Кавеха не виганяють, додому він приходить сам після 3 днів гостювання, або через 5 днів за ним приходить Хайтам зі словами: «Не заважай ще й Тигнарі. Точно вже тебе виставити три дні назад хотів, але не знав, як сказати. Йдем додому».

Як вже давно Аль-Хайтам змирився з думкою, що його дім став також домом Кавеха? Ох, це зайняло дуже багато часу на фоні Кавеха, який ще з самої першої сварки позначив «наш дім».

Повернемося до розповіді про «бурі». Після щасливого перенесення архітектора в «наш дім» приходить або абсолютне замовчування про недавню сварку, або Хайтам намагається її обговорити, або все закінчується вибухом тактильності від Кавеха в формі обіймів на дивані (хоча після цього кладеться мінне поле з гордості, незалежності та самостійності Кавеха, яке різько закінчується перед знаком прірви «матеріальна забезпеченість»).

В результаті спільного життя в будинку, яке йде під ручку з такими вибуховими бурями, Аль-Хайтам почав відмічати собі в голові пунктики про Кавеха, які часто ускладнюють життя всім.

Самі ненависні моменти, зазвичай, в пунктах супроводжуються словом «Перестань…».

Перестань ревнувати

Скільки раз сварок починалось саме через це. Чомусь саме Кавех кожен раз, як приходив в кабінет до Хайтама та бачив біля нього якусь молоденьку студенку та прямо загравала до чоловіка, заводився за лічені секунди, коли, прошу помітити, Аль-Хайтам з камʼяним лицем досліджував документ, який ж принесла дівчина. Після цього було три варіанта розвитку подій:

1. Кавех, злий як чорт, дуже голосно грюкав дверима, як тільки міг. В цьому випадку Кавех заходив просто поговрити або провідати, ну або ж йому стало скучно.
2. Якщо ж Кавех прийшов по справі, принести документи на будівництво, на приклад, то самого початку або кидає документи в лице Хайтаму, або голосно грюкає по столу прямо перед студенткою. Після цього, повторюється перший пункт з дверми.
3. Починається відразу скандал, Кавех навіть не звертає увагу на студентку, бо та, швидко зрозумівши, що їй тут нн раді, хустко зникає з поля зору.

Ці всі варіанти, рахуються, як і після признання в коханні, так і до цього.

До речі, про признання, воно так само віднесллось до категорії «перестань ревнувати».

В цей день, та сама ситуація повторюється, Кавех заходить, бачить жінку, яка мило щебече Хайтаму, що як вони давно не бачились, скільки літ, скільки зим та пора би вже перестати бути настільки трудоголіком та хоча би навідатись до неї в Мондштат. В реченнях, до чоловіка постійно вона зверталась на «милий». Та те, що найбільше зачепило, Хайтам її слухав. Не постійно, але це не було так, як з тими студентками.

Почувши це 3 раза за 2 хвилини слово «милий», Кавех не витримав, вийшов та навіть не грюкнув дверима. На це просто не вистачило сил.

Ноги здавались ватними, а в думках ніби пройшлось пару раз торнадо.

— Невже таки…

Кавех не раз старався закинути та забути за почуття до Хайтама. Скільки раз, скільки спроб, але всеодно повертався до цього. Коли це все почалось? І не пригадати. Щ кожною хвилиною, годиною, днем, місяцем, роком почуття сильнішають, а Кавех, що до думки про признання, ще більше починає сумніватись.

Стільки дівчат та хлопців вистелюються навколо Хайтама та кожен з них старається зачепити секретаря. Невже Кавех чимось кращий від них? Після стількох сварок, архітектор навіть не задається цим питанням, для Аль-Хайтама буде однозначно краще, якщо це буде хтось інший, Хайтам його ненавидить.

Вечором, коли секретар повернувся додому, його зустріла незвична тишина, хоча ключі з цим тупим брелком на місці. Пройшовши далі, почув звуки із кімнаті, Кавех таки дома.

Двері були, на диво відкриті, перед очами Хайтама – Кавех збирає чемодан. Знову?

— Ти вирішив на перед поскладати речі перед сваркою чи ти знайшов гроші і не переїжаєш? – без колючих зауважень таке не пройти, звісно ж.

— Хайтам, — різько та впевнено підвівся Кавех з підлоги. — Мені здається, я тут заважаю.

— Невже ти тільки зараз це зрозумів? – саркастино підвів брову вверх Хайтам.

— Я серйозно. Потрібно поговорити, – слова пролунали твердо та чітко, хоча вони вже занадто довго обдумувались в голові Кавеха.

— Прошу.

— Я давно над цим задумувався…

— Переїхати? Та невже?

— Закрий рот накінець, дай поговорити адекватно.

— Я слухаю.

«Хотілось би в це вірити» – хутко пронеслось в голові архітектора.

І реально таки сталось, більш менш поговорили.

Звісно, виявилось, що в цвй ситуації двоє сумнівались про одне й теж саме, тож признались один одному вони одночасно.

Також під час довгоочікуваних двома поцілунками та дечим більшим пролунала та сама фраза, яку можливо хотів почути Кавех, ще з самого початку:

— Перестань мене ревнувати, я завжди буду вірним тобі.

Дивна річ, насправді, оскільки на настпуний день, скандал не оминув і зараз вже архітектор «розпитував» що це була за жінка.

Перестань фліртувати

Несподівано побачити це після «перестань ревнувати»?

Цей пункт Хайтам вніс ще в перші зустрічі з Кавехом, коли зрозумів, що не так все легко і чомусь саме до цієї людини, його притягує, як магнітом.

Саме прикре, що не тільки його.

Скільки себе Аль-Хайтам памʼятає, стільки й часу навколо Кавеха крутилися різні люди. Ну, а він свою ж чергу, любив уваги до себе та бути в центрі, тому ж і не лишились ці люди не побаченими.

Відбираючи самих найкрасивіших, що дівчат, що хлопців, архітектор не втрачав можливості пофліртувати та запросити в кафе, прогулянку і так далі.

Саме в ті моменти, чомусь Хайтам був поруч.

Він знав кожного з ким йде Кавех. І це взагалі не, щоби він спеціально ходив за хлопцем та вишикував як і з ким він проведе вечір, це абсолютно спонтанно чулось та відмічалось в голові Хайтама.

Звісно, зараз це все чуть змінилось, а саме запрошення прогулятись і т.д. зникло. Залишився лише флірт.

О, він постійно мелькає у спілкуванні з Кавехом.

  І, на жаль, не тільки з Аль-Хайтам, хоча хотілось би.

Так, Кавех це робить ненавмисно, аби розбавити розмову та без кінцевої думки, просто, як звична манера спілкування.

Хайтам це все прекрасно розуміє, але чомуст кожен раз ще яскравіше і яскравіше відмічає це «перестань…» у себе в голові, як бачить чоловіка, який ну вже занадто серйозно сприйняв флірт Кавеха.

Наступне «перестань» чимось звʼязне з другим.

Перестань дивитись на всіх такими очами.

З першого погляду, теза дивна, але для Хайтама вона занадто багато значить.

Майже завжди між Кавехом та Хайтамом проходять сварки і недомовки, які в звичайних людей би руйнували стосунки, проте в цих двох абсолютно наоборот. Після кожних серйозних сварок, коли справа доходить до тимчасового переїзду Кавеха до Тигнарі, настане час тихого примирення, коли або архітектор повертається назад додому, або Аль-Хайтам йде за ним, проте обидва говорять одинакове «Я скучаю». Саме після таких слів, очі Кавеха стають чимось неймовірними, ніби відзеркалюють усі зорі нічного неба, якби не світило сонце в день.

Проте ніщо не вічне та ці очі пропадають при першій звичайній сварці. Хоча Хайтаму вистачає ними намилуватись впродовж цього критично короткого періоду між сварками, який ще, як правило, може затягнутись на ніч.

Сама проблема полягає у тому, що ці очі дано дивитись не тільки Хайтаму. А хотілось щоби тільки йому. Майже кожен хто попадає під погляд Кавеха в плані флірту може легко їх побачити. Чому їм так легко це дається? Чомусь вони можуть їх так легко побачити? Чому… не я? Чому аби ними милуватись мені спочатку з ним посваритись? Чому вони так легко згасають вже на наступний день?

Аль-Хайтам дійно обдарований геніальною памʼятаю та розумом, він може з легкістю вирішити любу проблему, але Кавех… Кавех це суцільна загадка, яка не в силах розгадати Хайтаму.

Так, Аль-Хайтам також людина, хоча деколи про це забувають (особливо Кавех) і йому також дано любити та ревнувати… На жаль.

Перестань бити посуду.

О так, це сама звичайна річ в їхній рутині. Сварки? Бита посуда обовʼязково. Скільки вже бюджету пішло саме не відновлення сервізу…

Перестань робити вигляд, ніби нічого не було.

І знову про сварки та суперечки. Коли проходить фаза тихе примирення, вони змінюється на другу під назвою «абсолютне замовчування про це все». Скільки раз Хайтам і Кавех обговрювали чому саме виникла сварка і як жалі таке уникати? Насправді, все просто, ні разу. Можливо, це і є їхня сама найголовніша проблема.

Все би було нормально, якби Хайтам чув тихі сльози Каві, коли той проходив повз кімнату архітектора. Ні, він не хоче аби Кавех сумував та проливав марні сльози, якщо можна просто поговрити… Якби ж це все було так легко. Аль-Хайтам просто не може, Кавех також. Це не в їхній компетенції. А саме це і є корінь величезного дерева під назвою «Не обговорені проблеми».

І тільки бідна побита посуда може засвідчити про сварки.

Перестань казати, що мені байдуже на тебе.

Ця фраза сама популярна в «топ фраз Кавеха». Якби Аль-Хайтам не старався зʼязвити у відповідь на неї, правдива відповідь всеодно залишається така:

Ні, Хайтаму не байдуже на Каві, ні скільки. Він дійсно переймається та піклується, справді любить… Проте не вміє це виражати, не вміє показувати, не знає як.

Перестань… Бути настільки прекрасним?

Ось саме ця фраза, засіла в голові Аль-Хайтама вже скільки років підряд. Кожен раз як він бачить Кавеха, тільки вона згадується. Хоча вона мирно існує та повторюється Хайтаму навіть коли він не бачить архітектора.

Ти прекрасний, ти дійсно прекрасний. Коли ти суперечиш, коли сваришся, коли радієш, коли плачеш, коли кажеш, що не хочеш, аби я тебе бачив, тому що ти «на даний момент

не красивий», хоча це й не правда, у тебе немає таких моментів. Ти для мене загадка, яку я не можу розгадати, але я готовий потратити ціле життя потратити тільки для вивчення, тільки для тебе. Я не ніколи не кажу, що люблю, але знай, що це так. Ти нейморівний.

Слова які були нечайно промовленні Аль-Хайтамом під одної з сварок, проте значили вони дуже багато і можливо через них, дещо стало краще в стосунках Хайтама та Каві.

Перестань

Аль-Хайтам/Кавех

Знаєте… На початку, у Аль-Хайтама навіть вибору не було відмовити раптовому нещастю, яке прилізло до дверей в дощ та нагло оселилось в домі, навіть не запитавши.

Та не те щоби Хайтам був сильно проти…

Скільки літ, скільки зим пройшло з того часу, стільки ж сварок відбулись у домі під звуки биття дорогої порцеляни.

Звісно, бували і затишшя, хоча й під час них невеличкі підколи були присутні як важливий гість в цій хаті, але перед бурею завжди ж так.

Буря поєднувалась з торнадо, яке перевертало з ніг на голову інтерʼєр будинку та половину Сумеру. Проходило це все, на диво, швидко, не враховуючи того, що закінчення полягало тоді, коли Кавех починав збирати сумку, а це він робив блискавично швидко, та, добряче грюкнувши дверима, йшов в Гандхарву, де, зазвичай, всі його прокльони на Хайтама покірно вислухають Тигнарі з Коллей.

Звісно, це тільки тоді, коли Сайно немає вдома у Тигнарі – в той час пожалітись не виходить – виженуть і навіть не подивляться вслід.

Але, повертаючись в кращий сценарій, де Кавеха не виганяють, додому він приходить сам після 3 днів гостювання, або через 5 днів за ним приходить Хайтам зі словами:

«Не заважай ще й Тигнарі. Точно вже тебе виставити три дні назад хотів, але не знав, як сказати. Йдем додому».

Як вже давно Аль-Хайтам змирився з думкою, що його дім став також домом Кавеха?

Ох, це зайняло дуже багато часу на фоні Кавеха, який ще з самої першої сварки позначив «наш дім».

Повернемося до розповіді про «бурі».

Після щасливого перенесення архітектора в «наш дім» приходить або абсолютне замовчування про недавню сварку, або Хайтам намагається її обговорити, або все закінчується вибухом тактильності від Кавеха в формі обіймів на дивані (хоча після цього кладеться мінне поле з гордості, незалежності та самостійності Кавеха, яке різько закінчується перед знаком прірви «матеріальна забезпеченість»).

В результаті спільного життя в будинку, яке йде під ручку з такими вибуховими бурями, Аль-Хайтам почав відмічати собі в голові пунктики про Кавеха, які часто ускладнюють життя всім.

Самі ненависні моменти, зазвичай, в пунктах супроводжуються словом «Перестань…».

Перестань ревнувати.

Скільки раз сварки починались саме через це.

Чомусь саме Кавех кожен раз, як приходив в кабінет до Хайтама та бачив біля нього якусь молоденьку студенку, що прямо загравала до чоловіка, заводився за лічені секунди, коли, прошу помітити, Аль-Хайтам з камʼяним лицем досліджував документ, який ж принесла дівчина.

Після цього було три варіанта розвитку подій:

1. Кавех, злий як чорт, дуже голосно грюкав дверима, як тільки міг. В цьому випадку Кавех заходив просто поговорити або провідати, ну або ж йому стало скучно.

2. Якщо ж Кавех прийшов по справі, принести документи на будівництво, наприклад, то з самого початку або кидає документи в лице Хайтаму, або голосно грюкає по столу прямо перед студенткою. Після цього, повторюється перший пункт з дверми.

3. Починається відразу скандал, Кавех навіть не звертає увагу на студентку, бо та, швидко зрозумівши, що їй тут не раді, хустко зникає з поля зору.

Ці всі варіанти залишаються як і після признання в коханні, так і до цього.

До речі, про признання, воно так само віднеслось до категорії «перестань ревнувати».

В цей день, та сама ситуація повторюється, Кавех заходить, бачить жінку, яка мило щебече Хайтаму, що як вони давно не бачились, скільки літ, скільки зим та пора би вже перестати бути настільки трудоголіком та хоча би навідатись до неї в Мондштат. В реченнях, до чоловіка постійно вона зверталась на «милий». Та те, що найбільше зачепило, Хайтам її слухав. Не постійно, але це не було так, як з тими студентками.

Почувши це «милий» 3 раза за 2 хвилини, Кавех не витримав, вийшов та навіть не грюкнув дверима. На це просто не вистачило сил.

Ноги здавались ватними, а в думках ніби пройшлось пару раз торнадо.

— Невже таки…

Кавех не раз старався закинути та забути за почуття до Хайтама. Скільки раз, скільки спроб, але всеодно повертався до цього.

Коли це все почалось? І не пригадати.

З кожною хвилиною, годиною, днем, місяцем, роком почуття сильнішають, а Кавех, що до думки про признання, ще більше починає сумніватись.

Стільки дівчат та хлопців вистелюються навколо Хайтама та кожен з них старається зачепити секретаря.

Невже Кавех чимось кращий від них?

Після стількох сварок, архітектор навіть не задається цим питанням. Для Аль-Хайтама буде однозначно краще, якщо це буде хтось інший, а його Хайтам ненавидить.

Вечором, коли секретар повернувся додому, його зустріла незвична тишина, хоча ключі з цим тупим брелоком були на місці.

Пройшовши далі, почув звуки із кімнаті, Кавех таки дома.

Двері були, на диво, відкриті, а перед очами Хайтама Кавех збирає чемодан. Знову?

— Ти вирішив на перед поскладати речі перед сваркою чи ти знайшов гроші і переїзжаєш? – без колючих зауважень таке не пройти, звісно ж.

— Хайтам, — різко та впевнено підвівся Кавех з підлоги. — Мені здається, я тут заважаю.

— Невже ти тільки зараз це зрозумів? – саркастино підвів брову вверх Хайтам.

— Я серйозно. Потрібно поговорити, – слова пролунали твердо та чітко, хоча вони вже занадто довго обдумувались в голові Кавеха.

— Прошу.

— Я давно над цим задумувався…

— Переїхати? Та невже?

— Закрий рот накінець, дай хоч сказати щось нормально.

— Я слухаю.

«Хотілось би в це вірити» – хутко пронеслось в голові архітектора.

І дійсно таки сталось, більш менш поговорили.

Звісно, виявилось, що в цій ситуації двоє сумнівались про одне й теж саме, тож признались один одному вони одночасно.

Також під час довгоочікуваних двома поцілунками та дечим більшим пролунала та сама фраза, яку можливо хотів почути Кавех, ще з самого початку:

— Перестань мене ревнувати, я завжди буду вірним тобі.

Дивна річ, насправді, оскільки на наступний день, скандал не оминув і зараз вже архітектор «розпитував», що ж це була за жінка.

Перестань фліртувати.

Несподівано побачити це після «перестань ревнувати»?

Цей пункт Хайтам вніс ще в перші зустрічі з Кавехом, коли зрозумів, що не так все легко і чомусь саме до цієї людини, його притягує, як магнітом.

Саме прикре, що не тільки його.

Скільки себе Аль-Хайтам памʼятає, стільки й часу навколо Кавеха крутилися різні люди. Ну, а він свою ж чергу, любив увагу до себе та бути в центрі, тому ж і не лишились ці люди не побаченими.

Відбираючи самих найкрасивіших, що дівчат, що хлопців, архітектор не втрачав можливості пофліртувати та запросити в кафе, прогулянку і так далі.

Саме в ті моменти, чомусь Хайтам був поруч.

Він знав кожного, з ким йде Кавех. І це взагалі не те, щоби він спеціально ходив за хлопцем та вишукував, як і з ким Кавех проведе вечір, це абсолютно спонтанно чулось та відмічалось в голові Хайтама.

Звісно, зараз це все трохи змінилось, а саме запрошення прогулятись і тому подібне зникло. Залишився лише флірт.

О, він постійно мелькає у спілкуванні з Кавехом.

І, на жаль, не тільки з Аль-Хайтам, хоча хотілось би.

Так, Кавех це робить ненавмисно, аби розбавити розмову та без кінцевої думки, просто, як звична манера спілкування.

Хайтам це все прекрасно розуміє, але чомусь кожен раз ще яскравіше і яскравіше відмічає це «перестань…» у себе в голові, як бачить чоловіка, який ну вже занадто серйозно сприйняв флірт Кавеха.

Наступне «перестань» пов’язано з другим пунктиком.

Перестань дивитись на всіх такими очима.

З першого погляду, теза дивна, але для Хайтама вона занадто багато значить.

Майже завжди між Кавехом та Хайтамом проходять сварки і недомовки, які в звичайних людей би руйнували стосунки, проте в цих двох абсолютно наоборот.

Після кожних серйозних сварок, коли справа доходить до тимчасового переїзду Кавеха до Тигнарі, настане час тихого примирення, коли або архітектор повертається назад додому, або Аль-Хайтам йде за ним, проте обидва говорять одинакове «Я скучаю».

Саме після таких слів, очі Кавеха стають чимось неймовірними, ніби відзеркалюють усі зорі нічного неба, якби не світило сонце в день.

Проте ніщо не вічне та ці очі пропадають при першій звичайній сварці.

Хоча Хайтаму вистачає ними намилуватись впродовж цього критично короткого періоду між сварками, який ще, як правило, може затягнутись на ніч.

Сама проблема полягає у тому, що ці очі дано дивитись не тільки Хайтаму.

А хотілось, щоби тільки йому.

Майже кожен, хто попадає під погляд Кавеха в плані флірту, може легко їх побачити.

Чому їм так легко це дається? Чомусь вони можуть їх так легко побачити? Чому… не я? Чому аби ними милуватись, мені спочатку з ним посваритись? Чому вони так легко згасають вже на наступний день?

Аль-Хайтам дійно обдарований геніальною памʼяттю та розумом, він може з легкістю вирішити любу проблему, але Кавех… Кавех це суцільна загадка, яку не в силах розгадати Хайтаму.

Так, Аль-Хайтам також людина, хоча деколи про це забувають (особливо Кавех) і йому також дано любити та ревнувати… На жаль.

Перестань бити посуду.

О так, це сама звичайна річ в їхній рутині.

Сварки? Бита посуда обовʼязково.

Скільки вже бюджету пішло саме на відновлення сервізу…

Перестань робити вигляд, ніби нічого не було.

І знову про сварки та суперечки.

Коли проходить фаза тихе примирення, вона змінюється на другу під назвою «абсолютне замовчування про це все».

Скільки раз Хайтам і Кавех обговорювали чому саме виникла сварка і як слід таке уникати?

Насправді, все просто, в них це не виходить в більшості випадків.

Можливо, це і є їхня сама найголовніша проблема.

Все було б нормально, якби Хайтам не чув тихі сльози Каві, коли той проходив повз кімнату архітектора.

Ні, він не хоче аби Кавех сумував та проливав марні сльози, якщо можна просто поговорити… Якби ж це все було так легко.

Аль-Хайтам просто не може, Кавех також. Це не в їхній компетенції.

А саме це і є корінь величезного дерева під назвою «Не обговорені проблеми».

І тільки бідна побита посуда може засвідчити про сварки.

Перестань казати, що мені байдуже на тебе.

Ця фраза сама популярна в «топ фраз Кавеха».

Якби Аль-Хайтам не старався зʼязвити у відповідь на неї, правдива відповідь всеодно залишається така:

Ні, Хайтаму не байдуже на Каві, ні скільки. Він дійсно переймається та піклується, справді любить… Проте не вміє це виражати, не вміє показувати, не знає як.

Перестань… Бути настільки прекрасним?

Ось саме ця фраза, засіла в голові Аль-Хайтама вже скільки років підряд.

Кожен раз, як він бачить Кавеха, тільки вона й згадується. Хоча вона мирно існує та повторюється Хайтаму, навіть, коли він не бачить архітектора.

«Ти прекрасний, ти дійсно прекрасний. Коли ти суперечиш, коли сваришся, коли радієш, коли плачеш, коли кажеш, що не хочеш, аби я тебе бачив, тому що ти «на даний момент некрасивий», хоча це відкрита брехня, у тебе немає таких моментів. Ти для мене загадка, яку я не можу розгадати, але я готовий потратити ціле життя тільки для вивчення її, тільки для тебе. Я не ніколи не кажу, що люблю, але знай, що це так. Ти нейморівний.

Ці слова були нечайно промовлені Аль-Хайтамом під час однієї з сварок, проте значили вони дуже багато.

Можливо, саме через них, дещо стало краще в стосунках Хайтама та Каві.