ти й справді такий чарівний

які відношення між хлопцями? тяжко сказати. Фелікс відчуває щось більше ніж просто друзі але як сказати про це хлопцю не знає. він може дивитись на Хьонджина вічно для ного він просто ідеальний. йому подобається в ньому абсолютно все, подобається його чарівна, маленька, акуратна родзинка під оком, перепалене волосся, ніжний голос, опухлі губи, його не обережність і то як він буває дразнить його.

на парах на здивування Фелікс майже нічого не писав, а тільки літав в хмарах. Хьонджина це здивувало, тому що він завжди такий уважний але сьогодні все навпаки. пари закінчились і Хьонджин все ж таки хоче дізнатись, що з хлопцем.

– Лікс, з тобою все добре? ти сьогодні якийсь не такий

– м? да все добре. пішли сьогодні в парк прогуляємося?- Фелікс вилиті зі своїх хмар і відповів хлопцю.

– добре, пішли- говорить Джині беручи портфеля.

в парку було тепло та сонячно, людей толком не було, тому що був будній день. на галявині, де люди розтиляли свої одіялка і робили пікнічки росли одуванчики. Хьонджин підбіг до одуванчикій, зірвав пару штучок і зробив букетик.

– дивись, вони прям як ти- з посмішкою на лиць говорить Джині. він розтріпав хлопцю волосся.- тепер точно, один в один

– я тебе кохаю Джині- промовив Лікс сам того ж не зрозумівши. це говорив не він, а відчуття які його переповнювали.

– я теж тебе кохаю- з легкою та приємною усмішкою промовив хлопець.

– що?

– що? чому ти такий здивований, я тебе кохати не можу, чи що?- сміється Хьонджин, беручи Фелікса з руку.- пішли прогуляємося одуванчику

– ти, що навмисно цей колір вибрав, щоб мене так називати?

– ні, я коли тільки висушив твоє волосся одразу подумав про одуванчики.- сміється Джині.

***

– пішли на дах- промовляє Хьонджин, беручи Фелікса за руку.

– ну, добре пішли- трохи здивовано відповідає Лікс.

вже доволі пізній вечір, хлопці на даху. на небі було дуже багато яскравих зірок.

– ого, тут так багато зірок- в захваті промовляє Фелікс.

– ага, прям, як в тебе на лиці- посміхаючись говорить Джині, цілуючи одну із веснянок хлопця. він був готовий розцілувати кожну з них.

– м?- хлопець трохи здивований. він дивився на опухлі губи Джині.- можна?- питає пошепки він і в ту ж хвилину ніжно цілує Джині.

хлопці були настільки закохані, що їм було всеодно на те, що робилось в світі. вони готові були дивитись один на одного вічність.