⚔️ R ~ Ти впораєшся, Семмі.

***

Якщо вам довелося з нами познайомитись і ви ще живі, вітаю до речі з цим, то маєте добре знати — Дін Вінчестер не задумуючись віддасть за брата життя. Так, Семмі для мене найрідніша істота в усьому світі! Але: брат мій, а хліб їж свій. Після сьогоднішнього ранку стало одним з моїх найулюбленіших прислів’їв.

От тільки уявіть… Прокидаюсь я вранці, відсьорбую трохи пивка, бо ранкова спрага замучила, а воно ж рядом, біля ліжечка ще з учора стояло, мене чекало. Стало так хороше! З радісним настроєм йду на кухню. Таки то щастя мати свою кімнату і кухню, і дарма, що домівка під землею. Дістав з холодильника біфштекси, кинув їх в мікрохвильову, увімкнув гриль і чекаю. Підготував кругленькі та м’якенькі булочки, дістав та відкрив холодненьке пивце, бо попереднє скінчилось непомітно. Чекаю… чекаю… Пі-пі-пі — кругленькі м’ясні котлети готові! Зігрів ще й хлібці, а тоді зібрав свій кулінарний шедевр — Вінбургер, Гамбургчестер, Дабл Дінчестер!!! О так, ця “крихітка” з двума біфштексами, беконом, сиром, майонезом, гірчицею, кетчупом та смаженою цибулею те що треба зранку! Повний набір корисних речовин! Треба салфетки тепер взяти, я ж таки не звір. Хвилин 10 я лазив по коморі, та шукав той клятий папір. Плюнув і вирішив, що й так обійдусь, я ж таки не звір, щоб мурзатись.

На кухні вже сидів Сем і щось активно в себе запихав. Дивно, що він не пішов на ранкову пробіжку, як зазвичай.

— Чувак! — та він же мою крихітку топче так активно. — Ти ж веган ніби. Я звичайно радий, що ти на нормальну людину став схожий, але це мій сніданок!

— Вибач, зголоднів дуже! — сказав і допив моє пиво.

— Чувак! — то ж остання пляшка. — Та тебе наврочили! — гамбургер, це ще зрозуміло, але пиво зранку?

— Заспокойся ти, нічого ж дивного не сталось?

— Ти думаєш? Ага? А мій Дабл Дінчестер сам тобі в рота запригнув? Ні, Сем. З тобою точно щось не так!

— Та не буду я більше їсти твого Дінче…, короче, розслабся, — мій брат ніби і не кається зовсім.

— Звичайно ж не будеш, ти його вже прикінчив, а іншого такого гамбургера більше ніколи не буде, він був унікальним, як і кожен інший з моїх творінь.

— Сходжу і куплю тобі пиріг, можливе це тебе заспокоїть.

— Навіть не думай, що звичайний пиріг зможе загладити твою провину! — ким він мене вважає?

— А яблучний пиріг з Кондитерської Роузі?

— Як мінімум має бути цілий пиріг, з десяти кусочків!

— Тоді я вже йду! — ну і чого він сміється?

Правильно, хай іде, а я доки піцу замовлю, бо живіт вже втретє бурчить. Бідненький мій.

Доки чекав піцу, згадав, що пиво ж скінчилось. Настрочив Сему повідомлення, щоб купив. Чекаю. Годину вже чекаю, а ні піци, ні пирога нема. Голодний, як перевертень в повний місяць, вирішив сам сходити за перекусом. І коли я відкрив двері бункера, то застав брата за поїданням піци, пирога, морозива, лазаньї, а запивав він все це пивом! Моїм довгоочікуваним пивом!

— Семмі, ми впораємося! Завжди це робили! Ти тільки перестань жрати мій сніданок і обід! — бо мені ж нічого не лишиться.

— Дін, зі мною таки і правда щось дивне коїться. Я й досі голодний.

— Коли це почалось? Коли ти став пилососом для їжі? Ще ж вчора все було гаразд.

— Зранку… мабуть. Я не впевнений.

— Ми ж вчора разом повернулись з полювання і ти був нормальним!

— Можливо щось сталося в кафе?

— Якому кафе?

— Вночі я не міг заснути, от і вирішив випити кави і попрацювати в цілодобовому кафе на вулиці Рузвельт.

— Тобі що, дома кави нема?

— Нема! Ти всю допив!

— Аааа… — ну допив, випадково, але ж навіщо так злісно зиркати на мене. Блін, каву теж треба купити, як я про неї забув. — Ну, то що там сталося?

— Та нічого! Я посидів годинок дві, а тоді повернувся сюди… Дін, я їсти хочу.

— Не дивись так на мене! — Сем же не натякає на мене, коли про голод говорить. Та що ж в нього вселилось? — Семмі, ти впораєшся! Тільки пиріг більше не їж, краще вже піцу.

— Дін, так не може продовжуватись, — вигляд у брата й справді не дуже.

— Давай перевіримо твій вчорашній одяг на наявність відьомських мішечків, може таки порча. Але я більше схиляюсь до думки, що в тебе щось вселилось.

— Я теж про злого духа і одержимість подумав.

Розслідування розпочалось.

P.S.: автор нічого проти веганів не має… правда сама м’ясо їм та люблю їсти.