Ти вбиваєш мене навіть у вісні

Хтось окликнув хлопця позаду .

Хан повернув голову та побачив його . Свого колишнього хлопця Пак Джиньона

— доброго дня хйон

Сказав він опустивши голову

— боже я тебе навіть спочатку не впізнав Джисоні . Ти так виріс по фарбувався  , став зовсім іншою людиною

Джиньон підійшов ближче до Джисона та провів рукою по його русявому волоссю , від чого Джисон зжався

— бачу навіть хлопець собі знайшов

Він кинув засуджуючий погляд на Мінхо . Джисон нічого не міг сказати він стояв та стискав кулаки у кишенях всього пальто

— але ж ти знаєш що ти нікому окрім мене не потрібний вони всі посто вміло грають роль , сонце моє —Прошепотів він на вухо молодшому стиснувши його плече  своєю рукою

— ти все сказав що мав ? Якщо так то пішли Джисоні

—так , можете йти

Мінхо взяв Джисона за руку і повів його за собою подалі він Джиньона . Коли вони відійшли доволі далеко Мінхо зупинився ставши наприти Джисона поглянув у його заплакані очі

— ти як ?

— н..нормально

Крізь сользи говорив він

— що то за придурок ?

Джисон просто мовчав йому було боляче говорити про нього не дивлячись на те що пройшло вже два роки

— вибач за запитання якщо не хочеш або тобі боляче  можеш не розповідать .

Джисон мовчки обійняв Мінхо та почав плакати . Виплакавшись Джонсон підняв голову та подивився на Мінхо

— дякую тобі за все Хо

Вони мовчки пішли додому . Хоча в Мінхо було безліч питань до Джисона але він знав що зараз не най кращій час що небудь запитувати .

—я проведу тебе

— та ні не потрібно тобі ж у інший район потрібно йти

— нічого страшного я всеодно проведу тебе

Джисон поглянув на Мінхо трішки почервонівше . Коли вони дійшли до під’їзду Джисона на вулиці вже сутиніло

— ще раз дякую Мінхо що б я без тебе робив

— тобі нема за що дякувати Джисоні

Вони обійнялист на прощання Джисон пішов до себе додому а Мінхо ще трішки постояв та також пішов . Зайшовши в квартиру на порозі його зустріла схвильована мама

— Джисон де тебе носило і чому в тебе такі заплакані очі

—і тобі привіт мам

— не переводь тому Хан Джисон

— я був у Фелікса

— а з очима що

— все нормально

—ну добре — з недовірою сказала вона — їсти будеш ?

—ні зовсім немає апетиту . Я цей у кімнату до себе піду

— стоп зачекай я тобі мала дещо сказати

— що ?

—я у відрядження їду на два тижні

— серйозно? Навіщо?

— що ти як малий я по роботі їду

— ну мам а ти можеш не їхати

— Джисон що значить не їхать

— просто не їдь

— Хан що на тебе найшло ,я їду і це не обговорюється .

— тоді ,я напевно вже піду до себе

—добре йди йди а я піду речі збирати

Джисон зайшов всою кімнату закривши двері

— чому знову , чому ти повернувся Пак Джиньон

Подумки говорив він закриваючи обличчя руками

—все було ідеально але ні знову, ти знову нагадав про себе

Він сидів на підлозі розглядаючи шрами на зап’ястях які будуть вічно нагадувати йому ті жахливі нестерпно болючі часи .він ліг на ліжко , дивлячись у стелю та не переставав думати про зустріч нього . Про цю зустріч , та всі його слова , що наче проколупували у ньому дірку . Старі відносини завжди залишають шрами на душі , але Джисонові шрами чомусь почали гнити у середині. Він був учителем у школі де вчився Хан, людиною яка почала відноситися до Сона не так як інші без назтороженя, жорстокості, ненависті , він був інший . Точніше такою була його оболонка яка приховувала увесь жах в середині

Мінхо — як ти ?— раптове повідомлення прийшло на телефон Хана

Хан — та нормально

Мінхо — ну слава богу а то я переживав в тебе був такий стан  . Точно все нормально

Хан — так

Мінхо — ну тоді добре . Джисоні

Хан — що ?

Мінхо — та так нічого

Вони ще трішки попереписувались а потім Джисон пішов спати адже через кількості вилитих сліз його дуже клонило в сон , хоча заснути було важко . На ранок коли Джисон  прокинувся його мама вже поїхала залишивши його одного на цих довгі два тижні . На навчання йому не потрібно було ходити ще два дні тому він просто сидів вдома дивився дорами та переписувався з Мінхо та Ліксом .

 

Настала п’ятниця Джисон вранці ледь встав  з ліжка після нічного перегляду дорам , поснідав та пішов збиратися до коледжу.

Зібравшись він вийшов на вулицю де все ще моросів дощ хоча калюжі вже були покриті льодом. Стараючись не замерзнути він запхав рук в кишені та пішов до метро, свівши в вагон він з нетерпінням чекав наступної зупинки на якій повинен був зайти Лі Мінхо , вони не бачились всього два дні а здавалося що вічність . Нарешті він зайшов

— Мінхо!

Сказав він вспавши з містя та підійшов до хлопця

— привіт Джисоні

Промовив старший обійнявши Джисона

— як ти ?

— я ? Чудово  . А ти ?

— я також чудово — посміхнувшись сказав Хан

Вони обоє були схожі на милих кошенят

Доїхавши до своєї зупинки вони вийшли з вагону та пішли до коледжу по дорозі говоривши на різні теми . Дойшовши до коледжу Джисон взявся за ручку дверей що б відчитини двері та вона була якоюсь брудною

— а боже фу

— шо таке

— ручка в якомусь гавні була тепер вся рука в ньому

— ха-ха , пішли руку помиєш

— ага пішли

Зайшовши в туалет Джисон пішов мити руки а Мінхо стояв та чекав його буля дверей як тут із одної з кабінок почались доноситись доволі дивні звуки

— ах Джині ти сьогодні такий не терплячий прямо у коледжі заходів

— ах боже я не можу ти такий гарячий та сексуальний

— ах глибше Джині ах

Мінхо та Хан переглянулись та постарались якомага тихіше вийти з приміщення

— боже та чого ж мені на них всіх так везе того разу Єні з Синміном цього разу ці двоє

— стоп Чонін та Синмін ? Я ж правильно розчув

—а я тобі що не розповідав

— ні але я хочу щоб ти мені розповів

— ну короче в понеділок я прийшов в коледж поговорив з тим гарачим якого зараз шпарять в туалеті і мені захотілося по клику природи піти ну я і пішов , заходжу значить стаю сцяти як чую стони їхні та слова щось типу я більше не можу Міні а той йому каже тихіше а як що нас хтось почує но як я зрозумів вони зустрічаються але стараються це тримати в таємниці

— треш

— ага не то слово . Ну добре пішли а то зараз пара почнеться

— ага пішли

Минули всі пари 🤨✌️

— Джисоні які в тебе плани на сьогодні?

— та ніякі , а що?

— не як що ніякі то може пообідаємо разом я плачу

— давай я не проти . Куди підемо

— за цей час шо я живу в Кореї я не так багато закладів відвідав але знаю один де на мою думку роблять най смачніший кімпаб

— ну тоді пішли туди

Вони забрали свої речі та пішли до генделика . Прийшовши вони зайняли вільного столика та заболи собі їсти , ,доки вони чекали та говорили про всяке всіляке , вони не замітили як біля їхнього столика стала вже знайома їм обом особа

— о Джисоні яка неочікувана зустріч — сказав Пак зайшовши в ресторанчик

Джисон неохоче підійняв голову та привітався

— д…доброго дня хйон

— ти поглянь сама доля зводить нас правда ж

— а..ага

— ну добре я піду гарного вам дня

Сказав він пішовши в інший бік залу до вільних столиків

Мінхо поглянув на Джисона який всель зжався та опустив голову , він ніжно взяв хлопця за руку

— тобі не приємно тут тепер знаходитися ? Якщо так то можемо піти в інше місця

— та ні вся добре . Мені цей потрібно відійти до вбиральні

— точно все добре ?

— так , а зараз повернусь

— добре

Джисон встав з свого місця на повільно пішов до туалету який був у тому ж боці де сидів Джиньон , побачивши погляд колишнього на собі він значно пришвидшив крок та майже кулею залетів в туалет . Отразу ж після того як Джисон пройшов біля Пака той встав та послідував за ним , він зайшов в туалет та почав чекати доки Джисон вийде з кабінки . Зробивши свої справи Хан вийшов з кабінки та пішов мити руки як тут чиїсь руки замкнулись в нього на талії

— господи Джисоні ти так схуд

— Пак Джиньон що ти твориш

— я ? Проявляю ніжність до своєї власності

— відпусти мене придурок .

Сказав Джисон стараючись забрати руки старшого зі своєї талії

— ну що ти робиш Джисоні тобі ж раніше подобалось

Прошипотів він цілуючи шию Джисона

— ммм твій солодкий запах такий ж як і раніше

— даун забири свої руки від мене

— як ти мене назвав ?

Зціпивши зуби про шипів він вбиваючись одною рукою в талію а іншою розщібаючи  пасок Джисона та кусаючи його за шию

—  ай даун боляче , що ти робиш Джиньон

— насолоджуюсь своєю власністю а що не видно , чити зовсім тупенький і нічого не розумієш

Руки старшого проникли під одяг Джисона лапаючи його м’яке тепле тіло , Пак повернув молодшого до себе обличчям та залишив засос на най виднішому місці шиї

— відпусти прошу хьон

— Джисон хіба тобі не подобається раніше ти все відав би за те що б ми це зробили у людному місці , а зараз що дуже скормним став

Коли Джиньон хотів вже зняти з Джисона одяг , той не витримав та зібравши усі силу в кулак врізав йому та поки той роздуплявся мерщій вийшов із туалету

— чому ти так довго і що з тобою Джисоні ? —Збентежено запитав Лі у розтріпаного хлопця

— давай просто підемо звідси , я тебе прошу Мінхо —Сказав він з сльозами на очах

— добре без проблем пішли .

Забравши свої речі вони вийшли з генделика . Мінхо хотів що небудь запитувати у Джисона але боявся йому якісь зашкодити своїми питаннями він і так розумів що у цій ситуації винен колишній хлопець Джисона і ніхто інший

— ну все добре бувай

— зачекай давай я тебе проведу

— та ні не потрібно

— давай все ж таки проведу

— я ж сказав не потрібно Мінхо , вибач . Бувай

— добре як скажеш , бувай Хані

Джисон засунув руки у кишені та повільним кроком пішов додому його емоції не можна було передати простими словами він відчував огиду до себе здавалося що зараз усі органи вийдуть назовню , він йшов весь у своїх думках по пустій осіній темній вулиці , як тут позаду нього почулися кроки . Джисон пришвидшив крок , але кроки позаду також пришвидшились . Джисон знайшов у кишені щось гостро по відчуттям то було лезо напевно залишилось ще з тиж часів відносин з Джиньоном , кроки позаду наздоганяли невідомий наче біг за Джисоном . Як тут хлопець відчув чіюсь руку яка схопила його за ліву руку