Тигруля та містер пікапер

Опис: Або те, що тепер ніколи не забуде Чімін, реготавши з цього як при першому разі:

 

– Ви такий чарівний, що при погляді на вас я починаю поводитися як олень.

 

І кожного разу Техьон дивувався оригінальності цих фраз, подовгу дивився на червоного Чонгука, та бачив як той після швидко зникав.

 

Редактор: yerscue

Це мій перший фанфік, критика приймається лише в м’якому вигляді. Поділіться враженнями в коментарях, воно мені дуже важливо. Дякую за увагу ^^

 

 

🐾🐾🐾

 

Чонгук не шалений любитель кави, проте його друг справжній кавоман, тому він йде з ним на обідню перерву в кафе, що знаходиться біля офісу.

 

– Добрий день, – хлопець, що був схожий на янгола, вклонився, вітаючи нових клієнтів.

 

Чонгук би так і надалі стояв, витріщаючись на нього, але Юнгі повернув його у реальність:

 

– Чонгук, що ти будеш?

 

– А… Ристрето*

 

*Ристрето – міцний кавовий напій, порція якого менша за об’ємом, ніж еспресо*

 

– Ти чого стоїш ніби примару побачив? – розреготався Юнгі. – Сідай, – сказав він вже з-за столу.

 

Юнгі почав щось захоплено розповідати, та Чонгук не міг сконцентрувати увагу, він непомітно (як він думав) кидав на баристу довгі погляди.

 

– Ти в ньому зараз дірку зробиш, – всміхнувся Шуга. – Сподобався?

 

– Не мели дурницю, – почервонів злегка кінчиками вух. – Просто рідко бачиш баристу з тигрячими вушками.. – це була лише крихітка правди, цей бариста ще як йому сподобався. – “Кохання з першого погляду?  Завжди думав так буває лише в дешевих дорамах, проте…” – його погляд знову впав на парубка: “Схоже, ти влип, Чон Чонгук” – подумав Гук, переводячи нарешті погляд на Юнгі.

 

– Хмм, в цьому кафе іноді проводяться такі маскаради, напевно маркетинговий хід. Ех, час так швидко йде, потрібно знову йти до роботи, коли вже вихідні.. – змучено зітхнув Юнгі.

 

Виходячи з кафе, останнє, що Чон чує, це мелодійний голос:

 

– До побачення, заходьте ще, – Чонгук вирішив, що обов’язково зайде, і завтра, і післязавтра, і багато разів після.

 

І він приходить на наступний день, разом з Юнгі, знову замовляє Ристрето, все ще кидаючи погляди, просить Юнгі почекати на дворі, а сам підходить до “тигрулі” як сам прозвав це диво. Та він ніби розчиняється у повітрі, а на його заміну приходить інший парубок, з бейджем “Пак Чімін”.

 

– ??? – читалося в погляді Пака.

 

– А, нічого, гарного дня, – сказав хлопець, крокуючи на вихід і чухаючи потилицю.

 

Він прийшов і на наступний день, вже сам, оскільки був вихідний, на його щастя ‘його’ тигруля працював, він підходить вітаючись:

 

– Мені..  Ристрето, полуничний бісквіт, та бананове смузі, йой ні… можна мені просто вас?

 

Техьон дивився на нього як на йолопа, та і Чонгук сам себе так відчував, він потер перенісся, прагнучи провалитися під землю.

 

– Вибачте, мені з собою, – зітхнув Чон, червоніючи від пильного погляду Кім Техьона, як він прочитав на бейджику.

 

– Ваше замовлення, – через декілька хвилин підходить до нього за стіл, віддаючи пакет із замовленням.

 

– А, вибачте.. – та не встиг Чонгук щось промовити, як тигруля знову зник.

 

Чонгук приходив і надалі, цілий тиждень, говорячи підкати, після яких хотілося провалитися під землю, наприклад: одного разу, коли тигруля очікував, поки Чонгук, що стоїть мовчки три хвилини, зробить замовлення, він сказав:

 

– Ви так вразили мене своєю красою, що я забув усі слова.

 

Наступного разу:

 

– Ви, напевно, фея. Дивлячись на вас, я не помічаю нікого і нічого навколо.

 

Або те, що тепер ніколи не забуде Чімін, реготавши з цього як при першому разі:

 

– Ви такий чарівний, що при погляді на вас я починаю поводитися як олень.

 

І кожного разу Техьон дивувався оригінальності цих фраз, подовгу дивився на червоного Чонгука, та бачив як той після швидко зникав.

 

На другому тижні, коли Чонгук зайшов в кафе, та не побачив тигрулю, він сильно понурився, Юнгі спитав, що трапилося, проте у відповідь нічого не почув. Лише Чімінове шепотіння: “Гей, ТеТе, прийшов містер пікапер” – розреготався, затискаючи собі рота. Техьон одразу виглянув з підсобки, та округлив очі коли почув радісне: “Тигруля!”, а Чонгук, під регіт Юнгі та Чіміна, почервонів сильніше звичайного, та сховався за Юнгі, тягнучи його на вихід.

 

Проте, на наступний день знову прийшов, ховаючи обличчя за коміром кофти. За ще такі швидкі два тижні, Чонгук почав сміливіше називати Кіма тигрулею, на що Чімін завжди дивився на Кіма грайливо, сам тигруля нічого сказати не міг, лише декілька разів намагався позбутися клички, та Чона нічого не переконало, тому Техьон лише зітхає, чуючи це звернення не лише від Чона, а й від найкращого друга, та десь всередині починає відчувати тремтіння серця. Тому, на ще один підкат від Чона, він лише простягає йому його каву, і йде у підсобку.

 

Чонгук нив Юнгі про те, якій він бовдур, проте Шуга терпів свого молодшого, знаючи, що це його майже перше справжнє кохання. Та коли Гук подивився на стакан, він помітив на ньому цифру, а поряд мордочку зайчика. Серце загупало так сильно, що ледь не проломило ребра. Чон бачив таке в якомусь фільмі, одразу здогадався, що тигруля вирішив дати йому свій номер телефону, але не одразу, змушуючи Чона і радіти, і сильніше звичайного чекати наступного походу в кафе. Юнгі лише всміхнувся, дивлячись на хлопця, що ледве не верещав, як маленька дівчинка.

 

Поки дні йдуть, та Чон отримує нові циферки з малюнками, покажу з якими ще підкатами він приходив до тигрулі.

 

Ось так одного разу він привітався з ТеТе:

 

– Привіт! Хотів порівняти тебе з зірками, але зрозумів, що це помилка. Адже, вони тільки вночі красиві, а ти – завжди.

 

Ще було так:

 

– Привіт! Я продаю щастя. Чи не хочете придбати його за собівартістю?

 

Та ще одна улюблена Чіміна:

 

– Десять хвилин тому тут пробігав мій білий кінь. Ви не бачили його випадково?

 

Чімін пообіцяв, що запише всі ці підкати та опублікує в інтернеті, бо це просто неймовірно, Юнгі здійнявся реготом. І коли це вони так зблизилися? – подумав про себе Чон. Та не довго він про це думав, бо сьогодні йому написали останню цифру номера, здається зараз Чон найщасливіша людина не те, що у всесвіті, а у галактиці.

 

День змінився іншим, сьогодні Гук не прийшов, що змусило тигрулю хвилюватися, проте пізніше ввечері він отримав повідомлення:

 

Від кого: невідомо

Тигруля, о котрій сьогодні закінчуєш з роботою?

 

Кім з полегшенням видихнув.

 

Від кого: Ви

О 19:00

 

Ммм, ти сьогодні не прийшов, щось трапилося? Не подумай, це Чімін запитав..

 

Від кого: невідомо

Ні, все гаразд, був завал на роботі, начальство забрало наш обід ರ╭╮ರ

 

Від кого: Ви

Хахахах, вибач, я маю йти, прийшов клієнт.

 

Від кого: невідомо

Добре, йди, я зайду по тебе

(づ｡◕‿‿◕｡)づ

 

Техьон посміхнувся, швиденько підписав номер Гука на “кролик Чон”, повернувся до роботи.

 

Чонгук прийшов перед закриттям, та чекав, поки тигруля збере свої речі, після вони виходять та йдуть за ручки не поспішаючи про щось розмовляючи. Коли вони дійшли до під’їзду, Чон закашляв, у горлі пересохло, він не знав чи варто казати це зараз, та, зібравшись з силами, випалив:

 

– Тигруля, ти сходиш зі мною на побачення? – подивився прямо в очі злегка червоному Кіму. А коли почув тихе, але чітке “Так” перехопив його в обіймах. Трохи так постоявши, він відійшов. – Вибач, я просто такий радий.

 

Кім нічого не відповідає, дивиться на свої кросівки, потім на Чонгука, підходить трохи ближче, хутко цілуючи в щоку, і з охриплим “До зустрічі” швидко біжить у середину.

 

Так, вони обидва дорослі хлопці, обидва закохалися та поводяться як малі діти, проте, хто забороняє? Зараз обидва червоні, серце б’ється як шалене, обидва такі раді в цей момент. Чонгук тоді не збрехав, він був найщасливішим на всій галактиці, проте зараз, він щасливий у тисячу разів більше. Повертається додому на ватних ногах, бере телефон у руки, та пише, що забере його перед побаченням. Знали б вони як виглядають ці їхні посмішки на пів обличчя. Бажають один одному солодких снів та ще довго не можуть заснути, згадуючи кожен момент разом.