Твій запах…

З того самого зізнання, здавалося, минула ціла вічність. Тепер при кожній зустрічі Бан Чан уникав його погляду, кусав губи, а очі бігали, як скажені. Чи зізнався він сам? Ні… Злякався… Чого саме і з якої причини? Не зрозуміло. Він розумів, що, виявляється, його почуття взаємні, але якась невидима сила йому не давала зізнатися у відповідь. Чи то відсутність стосунків взагалі, чи його невпевненість у собі? Не ясно…

Сьогодні не було заняття з Чоніном і омега прекрасно знав, що сьогодні тренер не повинен бути у спортзалі, адже у нього був вихідний. Тому хлопець вирішив позайматися наодинці і трохи подумати без інших людей навколо і дурнуватих і не дуже коментарів Мінхо.

– Слухай, я тебе не розумію. – дивувався Лі. – Він же тоді подобається, так?

– Подобається… – тихо зізнався Бан Чан.

– І він сам тобі зізнався у своїх почуттях? – уточнив альфа.

– Зізнався. – кивнув Крістофер.

– Тоді якого біса ти викаблучуєшся? – насупився Мінхо. – Просто підійди до нього і скажи: “Ти теж мені подобаєшся. Пробач, я бовдур. Давай цілуватися”.

– Ти не розумієш… – зітхнув Бан. – Я боюсь, що після мого зізнання виявиться, що він жартував або ще щось подібне.

– Звідки у тебе такі думки? – закотив очі Лі.

– Бо занадто все добре. Не може бути так все добре. Я відчуваю якийсь підступ.

– Ти фаталіст.

– Я реаліст.

– Та пофіг. Ти робиш дурниці. Я вважаю, що ти повинен просто зізнатися, бо іншого варіанту перевірити його реакцію просто немає. Ну от на що ти сподіваєшся? Що Чонін постійно буде зізнаватися тобі в почуттях поки ти не впевнишся, що він не бреше? Та якщо ти весь час отак будеш морозитися від Чоніна, то він заб’є на тебе хрін, бо подумає, що він тобі не подобається.

Такі розмови у них відбувалися дуже часто і десь в глибині душі розумів, що його найкращий друг таки мав рацію. Та визнавати це він не збирався. Так чи інакше Чан уже починав відчувати себе справжнім дурнем через те що так по-дурному ігнорував Чоніна.

Спортзал був пустий, всі розійшлися і лише Кріс тренувався, думаючи про свої почуття. Крім нього був лише адміністратор в приймальні тож він міг цілком спокійно обдумати все, що його турбує. Так принаймні він думав до певного моменту. Не гадано, не ждано Бан Чан відчув неймовірно сильний і приємний запах морської хвилі. Він вперше відчував цей запах і хоч він поки що не бачив кому він належить, Чан на сто відсотків був впевнений, що знає чий він. І Бан не помилився.

Запах наближався, ставав сильнішим і за спиною омега почув чужі кроки. Чан весь напружився, відчуваючи, що якщо Чонін підійде ближче, що він збожеволіє. І, на жаль чи на щастя, так і сталося. Спочатку руки тренера мовчки опустилися на його плечі, в намаганні скоригувати його рухи. Ян, контролюючи кожну його частину тіла підійшов впритул. Крістофер приготувався вмирати. Так близько…

– Вирівняй спину. – сказав Ян, його голос прозвучав низько і якось занадто сексуально.

Він поклав одну руку на його спину, а іншу на живіт, щоб скоригувати свого учня. Його рука випадково ковзнула під футболку і обидва раптом завмерли. Чонін торкнувся до рельєфного живота і Бан Чан здригнувся. Через кілька секунд альфа провів рукою по животу вище, гладячи його груди, а коли кінчики пальців торкнулися його збуджених сосків, Чан закусив губу і шумно видихнув. Він знущається…

– Що ти… Робиш? – зовсім тихо запитав Крістофер.

– Пробач… Твоє тіло притягує мене… – озвався Чонін.

Ян нарешті відпустив його, але Чанові захотілося розчаровано завити. В тих місцях, де його торкався альфа, відчувалася холодна пустота.

– Чому ти тут в такий час? – поцікавився Чонін.

Чан нарешті повернувся до нього обличчям.

– А ти чому тут?

Альфа розсміявся, змушуючи Чана в черговий раз закохатися у його сміх. Все ж таки… Він неймовірний…

– Відповідаєш питанням на питання? – хмикнув Ян. – Я забув вчора дещо в роздягальні. Прийшов забрати. Твоя черга відповідати.

– Ну… Я… Просто вирішив трохи позайматися. Це… Відволікає від побутових проблем. – відповів Кріс.

– Он як… – кивнув Чонін. – Але скоро адміністратор закриватиме зал, тож… Рекомендую тобі збиратися. Ти ще встигнеш в душ.

– Так. Мабуть… – Чан почухав потилицю і посміхнувся.

– Якщо хочеш, я можу почекати тебе. Підемо разом.

В душі Чан знову повернувся до своїх думок. В пам’яті виплив той самий дотик тонких пальців Чоніна до його шкіри. Бан Чан провів рукою по пресу і грулях, де його торкався альфа, і внизу живота зав’язався вузол. Чи то щось інше?

Тільки тепер Крістофер відчув, що всі запахи для нього посилилися, а вузол внизу живота вже навіть трохи болів. “Чорт забирай! Тільки не зараз!” – в паніці подумав омега, спершись на плитку на стіні і зціпивши зуби. Він раптом згадав, что в роздягальні за стіною знаходиться альфа і паніка виросла.

Чан завжди розраховував свої тічки, та саме зараз він не був до цього готовий. “Чому вона почалася раніше?” – майнула думка. Омега раптом відчув яскравий запах океану і напружився. Чонін чітко відчував його запах. Раніше цей персиковий шлейф не був дуже відчутним, але прямо зараз, він ніби заповнив його повністю. Він закупив губу, але бажання притиснути омегу до себе, щосекунди посилювалося.

– Чане, ти…

– Я в нормі… Я просто… – голос Бана помітно тремтів.

Альфа у нього за спиною повільно роздягнувся і обережно підійшов до нього, подумки божеволіючи від його запаху. Він ледве стримував себе, щоб не зірватися, адже цей юнак притягував до себе, як магніт. Його руки ніжно торкнулися талії омеги і той здригнувся від несподіваного дотику.

– Я можу тобі допомогти… – тихо озвався Чонін. – Тільки якщо ти дозволиш… Ти тільки скажи і я піду геть…

Невагомий поцілунок опустився на плече Бан Чана і він заплющив очі, боляче закусивши губу. Ян легенько провів руками від талії до його плечей і повернувся назад, злегка торкнувшись його сідниць. Чан мовчав, але і дозволу не давав, а Чоніна розривало зсередини він гами почуттів.

– То… Я можу…? – запитав альфа, залишивши поцілунок на його потилиці і продовжуючи ніжно погладжувати його шкіру.

– Т-так… Б-будь ласка… – тремтячим голосом попросив Бан, заплющивши очі і знемагаючи він неймовірного бажання.

Посміхнувшись Ян почав ніжно покривати поцілунками його плечі, спину, лінію хребта і опускався все нижче і нижче. Крістофер притулився лобом до холодної плитки, шумно видихнувши, коли губи Чоніна почали залишати свої вологі сліди в заборонених зонах. Кріс зрозумів, що старший став на коліна, і, не встиг він нічого сказати, як гарячий язик раптом торкнувся напруженого кільця м’язів, а Чан видав здавленний стогін.

Прийшовши в цей зал Чан не думав, що втратить розум просто через якогось тренера. Ні, не якогось. Чонін для нього був особливим. Тим часом Ян, подражнивши омегу язиком, знову піднявся поцілунками вище. Коли Кріс відчув як тонкі пальчики торкнулися його внизу, а губи притиснулися до міцних плечей, Чан був готовий померти на місці, але це було прекрасно. Тічка тічкою, але він прекрасно знав, що йому це і без неї сподобалося б.

– Щ-що ти робиш? – тремтячим голосом спитав Кріс, а потім відчув гаряче дихання біля свого вуха. Так хвилююче…

І саме тоді старший відчув пальці всередині, мимоволі видавши гучний стогін. Бан закинув голову назад, підставляючи шию для нових поцілунків. По шкірі пішли мурашки, а їхні запахи посилилися ще більше.

– Допомагаю тобі… – гаряче прошепотів Чонін, по-лисячому ​​посміхаючись, і почав рухати рукою. – Не хвилюйся… Я буду обережним…

Губи торкалися розпаленої шкіри, а Крістофер вже остаточно божеволів. Різкі поштовхи, гаряче дихання, і вологий язик, що ковзав по теплих плечах. Обидва відчували неймовірний спектр емоцій. Запахи океану та персика здавалися зовсім несумісними, та змішавшись в повітрі, вони відчувалися так гармонійно, що сумнівів, щодо їхньої сумісності на лишалося.

Альфа обхопив рукою його струнку талію і притягнув до себе повільно ввійшовши в нього. Чан жадібно хапав ротом повітря, намагаючись бути якомога тихіше, та виходило не дуже. Ян почав рухатися в ньому, шепочучи різні непристойності ласкавим голосом і це ще більше зводило з розуму. Чан відчував, як грайливі пальчики перебирали його прес, а потім як невгамовний Чонін щоразу діставався до його найчутливішої точки.

– Мені подобається твій запах… Ти дуже солодко пахнеш… – тихо озвався Чонін, залишивши кілька поцілунків на його губах і не припиняючи рухатися. – Це персик?

– Т-так… – Кріс тримався за його руку, аби не впасти, а альфа ніби щохвилини ставав ще більш пристрасним.

– А ти знав… – важко дихаючи сказав Ян і хитро посміхнувся. – Що в Японії… Персик означає чистоту та цнотливість?

– Ох.. – омега ніби не почув його слів, повністю захоплений відчуттями.

Несподівано Чонін розвернув його до себе обличчям і підхопив за стегна, продовжуючи рухатися в ньому. Саме в цей момент він накрив губи Крістофера пристрасним поцілунком. Руки Бана охопили шию альфи, а спина Чана зустрілася зі стіною. У обох голови пішли обертом, а Чонін жадав зробити його своїм. Лише своїм…

– Чане… Дозволь… Поставити мою мітку… Хочу, щоб ти був моїм…

Поцілунок відновився і цього разу Кріс став наполегливіше. Він запустив пальці в його волосся і, грайливо вкусивши його губу, подивився в його очі. Він все ще відчував його в собі.

– Я… Закоханий в тебе… Ян Чонін…

Альфа видав тихий рик, сприйнявши це як згоду і почав обережно цілувати його плече. Кілька митей і вони одночасно закінчили в момент, коли зуби Яна стиснули тонку шкіру його шиї. Омега видав жалібний стогін і здригнувся востаннє, відчуваючи задоволення, що гарячою лавтю розтікалося по тілу.

Чонін бачив як він тремтів, тому не поспішав опускати його на ноги, даючи можливість оговтатися. Вони мовчали кілька неймовірно довгих хвилин, поки Ян не сказав:

– Як твій альфа, запрошую тебе на побачення.

Щічки Крістофера почервоніли і він обережно став на ноги, ховаючи посмішку. “Мій альфа…” – подумки промовив він.