твоє тіло гаряче, мов сонце

під літнім дощем твоє тіло гаряче, мов сонце.
світ пахне землею. і падає вниз алича.
довкола — так тихо. лиш ти у блакитній сукóнці
кусаєш мене і шепочеш на вухо: «кінчай».

тремтить сіре небо, танцюють дзвінкі блискавиці.
ти тулишся ближче, солона на смак і п’янка.
стискається серце, коли ти стискаєш сідниці
і груди мої у гарячих вологих руках.

повітря пульсує. кора мені дряпає спину.
«тихіше, кохана», — ведеш язиком вздовж стегна.
мов дощ — твої руки, бо пестять мене безупинно,
і тіло бринить у обіймах, як мідна струна.

світ дивно порожній. парує асфальт під ногами.
виблискує місяць монеткою поміж квартир.
«ось так, моя люба, — доводиш мене до нестями
і в губи шепочеш: — тепер поцілуй мене й ти».

07.2022