Твоє обличчя здається мені знайомим

Весня вже досягає кінця. Айс амеркано, в прозорому стаканчику та красивий високий брюнет. Люди зглядаючись думали, що він якась модель чи айдол, але ні, це був поліціянт Чхве Йонджун. Хлопець маленькими кроками мчявся до офісу, де його чекала не закінчена робота.

 

Йонджун говорив та весь час повідомляв босу, що йому потрібен помічник, так як сам справлятися з такою роботою не може. Йонджун мав помічника, його звали Субін, але Субін частіше брав відгули, чим ходив на роботу.

 

Якогось прохолодного та сонячного дня бос привів до них в офіс хлопця. Йонджун дивно подивився на нього, думаючи що бачив його десь, але не збагнув увагу та почав далі працювати. Бос приставив хлопця як Чхве Бомгю, їхнього нового працюючого.

 

-Бос: “знайомся, це твій новий друг або навіть можна сказати”молодший братик” Чхве Бомгю!,- посміявся він,- Він буде працювати разом з вами. Так. Стоп. А де Субін?”

 

-Йонджун: ” Він як завжди запізнюється. Надіюся скоро буде. О. А ось і він”

 

Субін так спішив, що майже не вибив двері.

 

-Субін: “Доброго ранку! Вибачте за запізнення, я проспав! О, а це хто?”

 

-Бос: “А ось не треба запізнюватися. Знайомся, це наш новий робітник – Бомгю. Так, я вас залишу бо у мене справи. Ви тут знайомтеся. Бомгю-я, розполягайся як хочеш. Ось твій столик за яким ти будеш працювати. Всім до побачення!”

Веселим тоном крикнув бос в дверях.

 

Бомгю одразу помчав до свого стола та почав розкладати речі. Але коли він розкладав речі відчував чийсь погляд, ніби в нього зараз хтось дирку проб’є. Він зловив погляд Йонджуна. Йонджун розглядав його, помічаючи кожну мілку річ.

 

-Бомгю: ” Пробачте, я сам себе не придставив! Я Чхве Бомгю! Мені 21 рік! І я тепер працюю з вами! Прийміть мене будь ласка до свого колективу!”

 

Хлопець стояв червоний,як маленький томатик. Шей плюс його червоний светрик придавав йому цей образ. Напівсоний Субін майже не впав з місця, іза такого галасу.

 

-Субін: “Навіщо так репетувати? А просто та тихо сказати не можна? Я Субін, а це Йонджун, звертайся до нас з повагою, бо ми старші за тебе. Ми тебе приймаємо але у нас в офісі є свої правила!

1. Не можна під час роботи спати

2. Не можна приводити своїх друзів

3. Навішувати лапшу на вуха людям які…

 

Перебив його Йонджун, майже не задихаючись від сміху.

 

-Йонджун: ” Не слухай цього телепня, Бомгю. Він просто вчора дуже добре провів час зі своїми друзями і тепер морозить всяку херню. Пішли я тобі покажу тут все і розкажу.”

 

Хлопці спокійно вийшли з кабінету і почали гуляти по будівлі. Йонджун показав Бомгю майже все. Від маленької кладовки до головного великого залу переговорів. Повертаючись назад Йонджун заганв Бомгю в темну кімнату допитів, і почав робити Бомгю допитування.

 

-Йонджун:”Так, а тепер розкажи про себе.”

 

-Бомгю:”Що вам ще розказати? Я вже придставився.”

 

-Йонджун:” В тебе таке лице знайоме. Де ти навчався?”

 

-Бомгю:” в національному поліцейському університеті Кореї, але я Вас там не бачив.”

 

-Йонджун:” тому що я там не навчався. Одже я тебе зустрічав не в навчальних закладах. Хм…”

 

-Бомгю:” може коли я був на заробітку то Ви мене бачили. Я працював в кав’ярні що не далеко від офісу?”

 

З дуже милим лицем сказав Бомгю.

 

– Йонджун: “Ні, ми були близькі. Ми ніби з тобою були в одній компанії, або щось цього роду. Але я не можу згадати… Дідько!”

 

“Йонджуну ніби щось пороблено. Може втікти з відусюди, щоб мене одразу перевели. О. Так, це геніально! ..”

 

окунувся Бомгю в свої думки не побачив як Йонджун вже його гукає.

 

-Йонджун: ” Ееее, Бомгю, ти мене чуєш? Ау?! Перед ким я зараз тут розписався гааа?!” По агресивному сказав старший.

 

-Бомгю: ” Пробачте, я просто сьогодні не виспався і буду літати в хмарках. Пробачте ще раз і давайте повернемося до початку роботи”

 

З тим самим милим обличчя сказав Бомгю і почав потехеньку виганяти разом з собою Йонджуна.

Хлопці працювали та невдовзі почали взнавати про один одного щось новеньке.

 

– Субін: ” Чого ти так довго показував Бомгю будівлю. Вона ж не велика як я пам’ятаю? Чи вона вже почалася збільшуватися? Оохх, це буде дуже ганебно якщо я не буду знати про нові кабінети добудівлі(”

 

Дуже сумно сказав Субін, Бомгю стало навіть трохи його шкода. Але Йонджун посміявся з нього і сказав далі працювати.

 

На наступний день Бомгю прийшов раніше всіх, але він думав що запізнився і почав переживати бо запізнився на 2 хв.

 

-Бомгю:” Блін, я запізнився! Перший робочий день, а він вже запізнюється! Як ганебно!”

 

Закінчивши свої думку Бомгю одразу підпригнув від страху, так як почув голос позаду нього.

 

-Йонджун: ” Вітаю, ти запізнився на 2 хв.

 

-Бомгю:” Зі мною ж нічого не буде?”

З переляканим лицем сказав Гю.

 

-Йонджун:” Ніі, боже, про що ти думаєш! Ти прийшов раніше всіх. І тобі буде винагорода) Але перед цим потрібно дочекатися Субіна”

 

-Бомгю:” Добре.. почекаємо… Дякую.. зааа… Винагороду…”

 

-Йонджун:” Чому ти такий сором’язливий ? Я тобі подобаюся?! Подивися на мене. Хіба я не красунчик? ”

 

-Бомгю:” Так, Ви дуже гарні! І я дуже заздрю вам. Ви такий гарний…”

 

-Йонджун:” Чому? Ти теж вроду маєш,- підійшов ближче старший, – Блін, а ти реально гарний. Не хочеш стати моїм хлопцем?”

Заігрував він до молодшого. Але їхній романтичній атмосфері завадив високий хлопець в чорному.

 

-Субін” Так, а чого ви тут двоє стоїте? Двері ж відкриті. Я що розвіяв гейську атмосферу хьона? Пробачте мене, але мені здається що дуже рано до нього приставати)”

 

-Йонджун :” Да йди ти до біса!”

 

З хитрою мордою сказав Йонджун, в той час як Бомгю майже не вдихав, чи то від шоку, чи то від тяжкого повітря. На подив сьогодні було дуже тепло, в той час коли учора було холодно, а сьогодні вже майже літо. Хлопці тихо зайшли до кабінету і почали розсиджуватися по своїм місцям. Протягом майже всього робочого дня Йонджун ,ніби, навмисне дражнив Бомгю довгими поглядами на профіль молодшого. Для когось цей день пролинув швидко, а для когось ні. Вже виходячи з будівлі старші попрямували до найближчого бару. В цьому барі їх знали всі, і офіціанти і бармен, на чию зміну ходили хлопці. Вони взяли Бомгю під руки і потягли до бару. З цього моменту Бомгю зрозумів що це і є його винагорода за прихід раніше. Бомгю був з тих людей, що йому було краще випити з друзями по баночці пива у нього вдома і по базікати про кожного хто їм не сподобався, аж ніяк не любив бари і заклади де людей більше ніж 3 чоловік. Але тікати вже шансів не було, і так він краще дізнається про своїх співпрацівників. Старші замовили по баночці саке та закуски. На подив Бомгю вечір проходив не так погано як він собі уявляв, до моменту коли до них не підійшли дві симпатичних дівчини. Вони запропонували познайомитися. Всі троє придставилися, і почали пити разом з дівчатами. Одразу після цього моменту Бомгю стало некомфортно. Він почав клацати по клавішах телефону, просячи хоть якусь допомогу від його молодших друзів.

 

 

Б:-“Ми зараз у барі, і до нас підійшли 2 дівчини. Як злиняти звідси по бистрому?”

Т:-” КАДРИ! Хоча б заради свого друга, якому одному подобаються дівчата!”,

Б:-“Ти з глузду з’їхав, чи шо? Як ти собі це уявляєш? Чуєш, тут мій друг хоче дівчину найти, не проти з ним познайомитися?”

Т:-“О, ти вже знаєш що казати. Удачі!”

Б:-” Техьон! При наступній зустрічі я тобі в пику так надаю, що тебе рідна мати не впізнає!”

Т:-“Чекаю на цю зустріч більше, ніж на своє день народження”

ХК:-“Що да шум, а бійок нема?”

Б:-” Каю, коханий, приїдь і забери мене звідси, я не витримую. На мене дівчина заглядає що робити? А я її імені не почув.. як соромно(⁠-⁠_⁠-⁠;⁠)”

ХК:-” Де ти? Зараз чарівна фея Кай приїде і забере принцесу з лап монстра.”

Т:-“ХАХАХАХАХ, вот це ти влучно! Кай, з мене полуничне морозиво.”

ХК:-“Хьон, ну так ти кажеш де ти?”

Б:-“Подзвони до мене!!!”

 

Йонджун помітив, що Бомгю після приходу дівчат став тихішим і засів в телефоні. Тут пролунав дзвінок і Бомгю відлучився від компанії. Через декілька хвилин Бомгю повернувся трішки живішим і навіть з щасливим лицем, так як знав що його забере його клубочок щастя – Хьюнін Кай. Вже через 10 хвилини до бару ввійшов високий хлопець з білим волоссям. Він одразу кидався в очі, тому що був ярко одягнутий в білу футболку з котиком і в синіх джинсах. Не звичайний хлопець, а ангелочок. Від нього так і віяло добром та позитивом. Побачивши Бомгю, Кай одразу почався до них.

-Хьюнін Кай:” Добрий вечір, я прийшов по цього хлопчика, модна в вас його забрати?” З повагою промовив Кай.

-Йонджун:”Добрий вечір, то сідайте з нами! В нас тут весело.”

1. -Хьюнін Кай:” Дякую, але цьому недолюбі людей треба йти. Тому, дякую за запрошення, але ми підемо!” З широкою усмішкою сказав Кай. Взявши мініатюрного Бомгю під руку, вони помчалися до виходу. Коли вони вийшли з бару, Бомгю вже хотів розцілувати Кая, так як той його врятував від очей які заглядали на його зовнішній вигляд і якось перешептувалися один з один. Бомгю виглядав незвичайно. Ходив в милому одязі і з довгим волоссям, але так і не може звикнути до лишніх очей.

 

Вибачте за таку кількість помилок!! Буду дуже вдячна за відгуки! Дякую за увагу та за те що прочитали моє творіння!(⁠◍⁠•⁠ᴗ⁠•⁠◍⁠)⁠❤