Твоя книжечка, Лано?

На вулиці ми частіше посміхаємось котикам ніж людям.

Сіріус Блек, Джеймс Поттер, Пітер Петтіґру і Ремус Люпин, ще відомі як “мародери” стояли біля кабінету трансфігурації. Компанія голосно сміялася, жартувала, штовхала один одного. Сміх вщух відразу ж коли до них підійшла дівчина, що не звертала уваги на них, а дивилась тільки на Люпина.

– Привіт, Ремусе, ось твоя книга, я ледве ледве добула підпис Флитвіка, щоб взяти її з забороненої секції. – промовила вона ніжним голосом.

– Дякую, Лано, я твій боржник! – захоплено розглядаючи книгу.

– Нема за що,Рем, звертайся! – усміхнулась дівчина.

Друзі Люпина уважно розглядали незнайомку. Мала вона гарне густе волосся, блакитні очі, які оточували чорні вії, маленький гострий носик і пухлі вуста.

Коли, так  звана “Лана” розвернулася і пішла хлопці почали говорити.

– Що це за дівуля? – запитав Джеймс.

– Гарненька. – дивився Сіріус вслід дівчині силует, якої ледве виднівся з учнів.

– Теж заучка, як і ти. – зауважив Пітер.

– Це Лана Рауд, – пояснював Ремус, – вона наша однокурсниця з Рейвенклову і допомогла мені здобути книгу для саморозвитку.

– Що, поклав око на мудру рейвенкловку? – посміхнувся Сіріус.

– Я б не сказав що ти не поклав ока… – пробурмотів Петтіґру.

Всі крім Сіріуса вибухнули сміхом. Натомість Блек тільки пирхнув:

– Я її перший раз бачу, про що ти?

– Значить, кохання з першого погляду? – підколов його Поттер.

Мародери швидко забули їхню зустріч з Ланою. Але Сіріус перед сном згадав. Невже вона чимось його зачепила? Невже він закохався? Ні… Цього не може бути…

***

Дивним було те, що на відміну від минулих днів, місяців Сіріус почав постійно помічати Лану. Навіть уже за цілий місяць після їхньої зустрічі він вивчив пару її звичок. Наприклад, по середам вона завжди по обіді грає з своєю подругою в шахи. Лана любить закодувати волосся крабиком. Ох, а, ще вона мастить свої губи бальзамом, або малиновим, або вишневим. Якби ж то дізнатись…

Мародери стояли біля гобелену якоїсь відьми. В юрбі учні було видно знайому всім їм русу голову. Ззаду неї бігла теж знайома всім персона – Северус Снейп. Він врізається в плече Рауд і величезна стопка книжок, що її несла вона розлітається на всі боки.

– Дивись куди біжиш, Снейпе ! – кричала вслід Лана.

Хлопець зупинився і хотів щось сказати, але дуже заїкався.

-Я…а – м.. я … Виб…

-Так, розкрий очі слинтявусе, бо, так і Макґонеґел можеш збити. – Сіріус підняв книжку, що долетіла аж до мародерів і пішов віддати Лані.

– Твоя книжечка, Лано? – запитав Блек  показуючи книжку в руках.

– Дякую – усміхнулася кутиками губ Рауд. Вона вже хотіла забрати книжку, але Сіріус не дав :

-Ні ні ні, така пані, як, Ви, не має напружуватися після того, як постраждала від якогось пройдисвіта, дозволь мені допомогти?

-Дозволяю – відповіла Лана і ніжно посміхнулась в 32 зуба.

Блек забрав усі книжки у Рауд і вони пішли. Ще хлопець відштовхнув Северуса з дороги, бо той стояв і тупо дивився на них.

А мародери просто хіхікали в кутку і обговорювали недавнішню подію