Тбілісі
від Натаніель і всеЗа 3 години Ендрю та Норман прибули у Тбілісі.
Е – Ти не знаєш, де може бути розташована їхня контора?
Н – Гадаю, це вже не просто контора, а ціла база. Ні, не знаю. Маркові варто розпитати у Левського детальніше про ту дівчину і його колег.
Норман подзвонив Марку, аби той ще раз розпитав у Олега.
На базі Надзвичайних.
М – Розкажи детальніше про ту дівчину з Грузії.
О – Ну вона темненька, гарна, невисока. Це все, що я про неї знаю. Аа, ще вона з британським акцентом розмовляє.
М – А де знаходиться їхня база?
О – На краю Тбілісі, вулиця Шахарадзе.
Марк зателефонував Норману і розповів усе про цю зустріч.
Н – Хмм…
Е – Ну що там?
Н – Темненька, невисока.
Е – Бріджит темна і невисока…
Н – Але з британським акцентом…
Е – Що? З британським? Бріджит чистокровна американка.
Н – На, з’їздь. Це адреса. Мені потрібно поїхати вирішити деякі справи.
Е – Добре.
Ендрю поїхав на ту адресу, що була написана на листку. Прибувши, постукав.
А – Вітаю!
Е – Вітаю. Австрія – росія – Грузія.
Це пароль, завдяки якому можна було пройти.
А – Проходьте. Яку зброю ви бажаєте придбати?
Е – Вибачте, а у вас працює дівчина років двадцяти, темна, невисока?
А – Так, Маріам. Я, до речі, Александре.
Е – Дуже приємно познайомитись, але де та Маріам?
А – Маріам? На виїзді. Вона взагалі Барбара. Британка. Приїхала до нас зі своїм дядьком, тобто нашим президентом, – містером Мейнфордом.
Е – Чекайте, Мейнфордом?
А – Так. Він взагалі привозить багатьох сюди. Ось Барбару Мейнфорд, Джоша Кайнса…
Е – Джоша Кайнса?
А – Так. Стоп, а чому ви цим цікавитесь?
Е – Мені варто йти.
А – Ви нікуди не підете. Гіоргі!
Г – Раджу вам замовчати і пройти зі мною.
Е – Ні, дякую.
Гіоргі вистрелив у Ендрю енергією, той поглинув її і вистрелив на Гіоргі нею.
Е – Пане Александре, це все обман! Містер Мейнфорд… Він…
Б – Привіт…
Е – Він…
Ендрю повернувся.
Е – Бріджит!
Хлопець побіг до дівчини, обійняв її, поцілував у щоку, та вона відштовхнула його.
Б – Ви чого?
Е – Бріджит… Ти мене не пам’ятаєш?
Б – Відійдіть! – дівчина шпульнула енергією в Ендрю.
Е – Бріджит, це точно ти. – Ендрю поглинув енергію. Намагався підійти до дівчини, та вона знову його відштовхнула за допомогою енергії.
Б – Приберись!
Е – Бріджит! Це я – Ендрю! Згадуй!
А – Вона нічого не згадає.
Е – Тобто ви про все знали?
А – Ну звісно, любчику! А тепер ходімо до кімнати тортур! Гіоргі підготував для тебе дещо особливе! Там ти точно не ухилятимешся за допомогою поглинання енергії.
Е – Ти здохнеш!
Александре вдарив Ендрю по коліні. Той впав і Гіоргі затягнув хлопця до підвалу.
Б – Пане Александре, чого це він?
А – Все добре. Іди працюй.
Б – Угу…
У підвалі Гіоргі зв’язав Ендрю і почав бити шокером, потім батогом, потім перейшов до мачете.
Г – Обожнюю холодну зброю.
А – Зачекай, Гіоргі. Я хочу поговорити з ним.
Гіоргі піднявся наверх.
А – На кого ти працюєш?
Е – На себе.
Александре вдарив Ендрю по обличчю.
А – Невірно. На кого ти працюєш?!
Ендрю промовчав.
А – Вбий його.
Г – Буде зроблено.
А – Тільки… нехай мучиться довго.
Гіоргі почав знущатися над Ендрю. Та раптом почувся голос.
Г1 – Вибачте, це тут ломбард?
Г – Що?
Г1 – Просто хочу здати розбите серце.
Г – Чиє?
Г1 – Ви що, не в курсі? Ваше.
Дівчина за допомогою майстерно виконаних трюків дібралася до Гіоргі з вікна і вбила його ножиком, що встромила у серце.
Г1 – Хмм, яка іронія… – сказала дівчина і різко повернулася до Ендрю. – Генрієтта, можна просто Генрі. Допомога потрібна?
Ендрю помахав головою, так як рот був заклеєний скотчем.
Генрі відкрила йому рот, розв’язала руки.
Г1 – Далі сам – маю тікати, ти ж розумієш…
Генрі вистрибнула у вікно.
А – Що ти зробив з Гіоргі?! От гад!
Александре вистрелив у Ендрю, та той ухилився і теж втік через вікно.
А – Здохнеш! Тварина!
Г1 – Привіт, пупсику… – промовила Генрі, сидівши у червоному кабріолеті. – Підвезти?
За кілька секунд вони вже їхали по вечірньому Тбілісі.
Е – Хто ти така?
Г1 – Я – Генрієтта МакХолідей. Типу дівка-свято. Шпигунка, чи як…
Е – Навіщо ти мене урятувала?
Г1 – За тобою мене привела доля. Та жартую, один мужичок мене послав. Офігезний пупсик…
Е – Норман?
Г1 – Та ні… Джордан. Джордан Рейнсон. Він типу рулив ситуацію в Європі до приходу цього відморозка Мейнфорда.
Е – Ти щось знаєш про нього?
Г1 – Ха-ха. Так, чималенько. Я з ним навіть один раз переспала. Береза, хоча за відчуттями дуб. Не раджу…
Ендрю саркастично посміхнувся.
Г1 – Ха-ха. Жартую.
Е – То розповіси?
Г1 – Так, звісно! Хоча ні… Звісно ні! Мені голову відрубають за розплетеного язика. І взагалі, досить! Ми приїхали, виходь!
Генрі різко зупинила машину…
Е – Окей.
…і поїхала.
Ендрю тим часом подзвонив до Нормана.
Е – Алло, ти де? Окей. Окей, зараз буду.
Ендрю поїхав в готель “Георгія”,що в центрі Тбілісі.
Н – Привіт. Ну що там? Дізнався щось про Бріджит? – запитав Норман, читаючи книгу та попиваючи коктейль.
Е – Так, точніше ні. Не важливо…
Н – Як хочеш.
Е – …ти чув про Джордана Рейнсона?
Н – Так, він власник мережі європейських ресторанів. А що?
Е – Просто там… Там одна… Ай, нічого. Я спати.
Н – Надобраніч.
Зранку Ендрю побачив надпис на вікні:
“Їдь у ресторан “Роман”. Там і поговоримо
P. S. Не забудь про окуляри і головний убір.”
Він був зроблений зеленкою. За годину Ендрю був у ресторані. Він шукав очима когось, хто міг таке зробити. Побачив когось схожого на Генрі в окулярах та головному уборі і присів біля неї.
Г1 – Привіт, пупсику.
Е – Чого треба? Що за конспірація?
Г1 – Ох і наламав ти дров. Це ресторан Рейнсона. Чудове містечко, чи не так?
Е – Угу. І що?
Г1 – За нами стежать.. – Генрі неприродньо посміхнулась. – Хмм.. Коротше, приїзди на вулицю Першу 1 о 12 завтра. Все, йди.
Е – Окей.
Г1 – Пс!
Ендрю зупинився.
Г1 – Хай щастить…
Хлопець був у недорозумінні. Прийшовши до номеру в готелі він не застав Нормана і телефонувавши до нього, той не брав слухавки. Ночувати Норман теж не прийшов.
Дзвінок.
Е – Ренат, тобі не телефонував Норман?
Р – Та ні. Він наче з тобою до Тбілісі поїхав.
Е – Ага, та десь пропав і слухавки не бере.
Р – Як з’явиться подзвониш.
Е – Добре. Бувай.
Так само Ендрю обдзвонив і Джеймса, і Метью. Теж глухо.
0 Коментарів