Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал

    За 3 години Ендрю та Норман прибули у Тбілісі.

    Е – Ти не знаєш, де може бути розташована їхня контора?

    Н – Гадаю, це вже не просто контора, а ціла база. Ні, не знаю. Маркові варто розпитати у Левського детальніше про ту дівчину і його колег.

    Норман подзвонив Марку, аби той ще раз розпитав у Олега.

    На базі Надзвичайних.

    М – Розкажи детальніше про ту дівчину з Грузії.

    О – Ну вона темненька, гарна, невисока. Це все, що я про неї знаю. Аа, ще вона з британським акцентом розмовляє.

    М – А де знаходиться їхня база?

    О – На краю Тбілісі, вулиця Шахарадзе.

    Марк зателефонував Норману і розповів усе про цю зустріч.

    Н – Хмм…

    Е – Ну що там?

    Н – Темненька, невисока.

    Е – Бріджит темна і невисока…

    Н – Але з британським акцентом…

    Е – Що? З британським? Бріджит чистокровна американка.

    Н – На, з’їздь. Це адреса. Мені потрібно поїхати вирішити деякі справи.

    Е – Добре.

    Ендрю поїхав на ту адресу, що була написана на листку. Прибувши, постукав.

    А – Вітаю!

    Е – Вітаю. Австрія – росія – Грузія.

    Це пароль, завдяки якому можна було пройти.

    А – Проходьте. Яку зброю ви бажаєте придбати?

    Е – Вибачте, а у вас працює дівчина років двадцяти, темна, невисока?

    А – Так, Маріам. Я, до речі, Александре.

    Е – Дуже приємно познайомитись, але де та Маріам?

    А – Маріам? На виїзді. Вона взагалі Барбара. Британка. Приїхала до нас зі своїм дядьком, тобто нашим президентом, – містером Мейнфордом.

    Е – Чекайте, Мейнфордом?

    А – Так. Він взагалі привозить багатьох сюди. Ось Барбару Мейнфорд, Джоша Кайнса…

    Е – Джоша Кайнса?

    А – Так. Стоп, а чому ви цим цікавитесь?

    Е – Мені варто йти.

    А – Ви нікуди не підете. Гіоргі!

    Г – Раджу вам замовчати і пройти зі мною.

    Е – Ні, дякую.

    Гіоргі вистрелив у Ендрю енергією, той поглинув її і вистрелив на Гіоргі нею.

    Е – Пане Александре, це все обман! Містер Мейнфорд… Він…

    Б – Привіт…

    Е – Він…

    Ендрю повернувся.

    Е – Бріджит!

    Хлопець побіг до дівчини, обійняв її, поцілував у щоку, та вона відштовхнула його.

    Б – Ви чого?

    Е – Бріджит… Ти мене не пам’ятаєш?

    Б – Відійдіть! – дівчина шпульнула енергією в Ендрю.

    Е – Бріджит, це точно ти. – Ендрю поглинув енергію. Намагався підійти до дівчини, та вона знову його відштовхнула за допомогою енергії.

    Б – Приберись!

    Е – Бріджит! Це я – Ендрю! Згадуй!

    А – Вона нічого не згадає.

    Е – Тобто ви про все знали?

    А – Ну звісно, любчику! А тепер ходімо до кімнати тортур! Гіоргі підготував для тебе дещо особливе! Там ти точно не ухилятимешся за допомогою поглинання енергії.

    Е – Ти здохнеш!

    Александре вдарив Ендрю по коліні. Той впав і Гіоргі затягнув хлопця до підвалу.

    Б – Пане Александре, чого це він?

    А – Все добре. Іди працюй.

    Б – Угу…

    У підвалі Гіоргі зв’язав Ендрю і почав бити шокером, потім батогом, потім перейшов до мачете.

    Г – Обожнюю холодну зброю.

    А – Зачекай, Гіоргі. Я хочу поговорити з ним.

    Гіоргі піднявся наверх.

    А – На кого ти працюєш?

    Е – На себе.

    Александре вдарив Ендрю по обличчю.

    А – Невірно. На кого ти працюєш?!

    Ендрю промовчав.

    А – Вбий його.

    Г – Буде зроблено.

    А – Тільки… нехай мучиться довго.

    Гіоргі почав знущатися над Ендрю. Та раптом почувся голос.

    Г1 – Вибачте, це тут ломбард?

    Г – Що?

    Г1 – Просто хочу здати розбите серце.

    Г – Чиє?

    Г1 – Ви що, не в курсі? Ваше.

    Дівчина за допомогою майстерно виконаних трюків дібралася до Гіоргі з вікна і вбила його ножиком, що встромила у серце.

    Г1 – Хмм, яка іронія… – сказала дівчина і різко повернулася до Ендрю. – Генрієтта, можна просто Генрі. Допомога потрібна?

    Ендрю помахав головою, так як рот був заклеєний скотчем.

    Генрі відкрила йому рот, розв’язала руки.

    Г1 – Далі сам – маю тікати, ти ж розумієш…

    Генрі вистрибнула у вікно.

    А – Що ти зробив з Гіоргі?! От гад!

    Александре вистрелив у Ендрю, та той ухилився і теж втік через вікно.

    А – Здохнеш! Тварина!

    Г1 – Привіт, пупсику… – промовила Генрі, сидівши у червоному кабріолеті. – Підвезти?

    За кілька секунд вони вже їхали по вечірньому Тбілісі.

    Е – Хто ти така?

    Г1 – Я – Генрієтта МакХолідей. Типу дівка-свято. Шпигунка, чи як…

    Е – Навіщо ти мене урятувала?

    Г1 – За тобою мене привела доля. Та жартую, один мужичок мене послав. Офігезний пупсик…

    Е – Норман?

    Г1 – Та ні… Джордан. Джордан Рейнсон. Він типу рулив ситуацію в Європі до приходу цього відморозка Мейнфорда.

    Е – Ти щось знаєш про нього?

    Г1 – Ха-ха. Так, чималенько. Я з ним навіть один раз переспала. Береза, хоча за відчуттями дуб. Не раджу…

    Ендрю саркастично посміхнувся.

    Г1 – Ха-ха. Жартую.

    Е – То розповіси?

    Г1 – Так, звісно! Хоча ні… Звісно ні! Мені голову відрубають за розплетеного язика. І взагалі, досить! Ми приїхали, виходь!

    Генрі різко зупинила машину…

    Е – Окей.

    …і поїхала.

    Ендрю тим часом подзвонив до Нормана.

    Е – Алло, ти де? Окей. Окей, зараз буду.

    Ендрю поїхав в готель “Георгія”,що в центрі Тбілісі.

    Н – Привіт. Ну що там? Дізнався щось про Бріджит? – запитав Норман, читаючи книгу та попиваючи коктейль.

    Е – Так, точніше ні. Не важливо…

    Н – Як хочеш.

    Е – …ти чув про Джордана Рейнсона?

    Н – Так, він власник мережі європейських ресторанів. А що?

    Е – Просто там… Там одна… Ай, нічого. Я спати.

    Н – Надобраніч.

    Зранку Ендрю побачив надпис на вікні:

    “Їдь у ресторан “Роман”. Там і поговоримо

    P. S. Не забудь про окуляри і головний убір.”

    Він був зроблений зеленкою. За годину Ендрю був у ресторані. Він шукав очима когось, хто міг таке зробити. Побачив когось схожого на Генрі в окулярах та головному уборі і присів біля неї.

    Г1 – Привіт, пупсику.

    Е – Чого треба? Що за конспірація?

    Г1 – Ох і наламав ти дров. Це ресторан Рейнсона. Чудове містечко, чи не так?

    Е – Угу. І що?

    Г1 – За нами стежать.. – Генрі неприродньо посміхнулась. – Хмм.. Коротше, приїзди на вулицю Першу 1 о 12 завтра. Все, йди.

    Е – Окей.

    Г1 – Пс!

    Ендрю зупинився.

    Г1 – Хай щастить…

    Хлопець був у недорозумінні. Прийшовши до номеру в готелі він не застав Нормана і телефонувавши до нього, той не брав слухавки. Ночувати Норман теж не прийшов.

    Дзвінок.

    Е – Ренат, тобі не телефонував Норман?

    Р – Та ні. Він наче з тобою до Тбілісі поїхав.

    Е – Ага, та десь пропав і слухавки не бере.

    Р – Як з’явиться подзвониш.

    Е – Добре. Бувай.

    Так само Ендрю обдзвонив і Джеймса, і Метью. Теж глухо.

     

    0 Коментарів