Таємниця

Дівчина встала, вона поспала лише декілька годин але не погано виспалась. І ось вона наважилась розповічти один її самий головний секрет. Чи лячно їй було? Дуже. Вона боялася що буде ще більша ймовірність що вони її виженуть, а вона так не хтіла цього. Вона насолоджувалась тим моментом за столом зі стівом та Робін вони якомога більше жартували щоб трохи підбадьорити її. Ось цього не вистачало в її сім’ї. Уваги. Вона дуже боялася її втратити та самі Стів та Робін дуже класні. Вона ще сиділа в роздумах приблизно час. Уже 15:03. Дівчина наважилася і встала із ліжка та попрямувала до дверей. І ось вона вже спускається, дівчина чує голос Стіва та Робін і прямує на звук. Вони були як за звичай у вітальні та щось бурхливо обговорювали. І тут заходе Оді.

– я мушу вам дещо розповісти..- сказала дівчина і знову ж сіла на той стілець.

– ох добре, мені вже трохи лячно- мовила Робін та поглянула на Стіва.

– я думаю ви загадувалися як я відчинила двері- Стів кивнув і Робін також але трохи невпевнено. Їх розділяв лише скляний столик і це було едине що попало в очі до Оді. Перед собою вона поставила руку і заплющила очі.

Стів та Робін переглянулись та почали дивитися на події які відбуваються прямо зараз. Цей столик, що?! Піднімається?!. В хатині різко починає мигати світло. Стів нервово обертається на всі боки і старається зрозуміти, що це в біса коїться?! Потім столик почав повільно спускатися назад. Оді хотіла максимально акуратно його спустити і в неї це вийшло.

– цьому тебе навчили погані люди, так?- з спокійним голосом говорила Робін щоб трохи заспокоїти дівчину бо з ліва від Баклі сидів знервований Харрінгтон.

– так.

– окей добре, давай це буде наша..м.. таємниця! О так саме вона, не розповідай про неї нікому, добре?- Робін глянула на Стіва у якого сіпалося два ока- не зважай на нього, він просто трохи. Єм.. здивований!

-добре, тоді я піду в свою кімнату.

– так сонце іди.