Танець на стінах

Таких як він не забуваюсь. З такими як він ночі стають коротшими, сонце яскравішим, а трава зеленішою. З такими як він хочеться цілуватися до світанку, щоб губи червоніли та пекли. З такими як він відчуваєш спокій, затишок та любов.
Я любив його майже вічність, маленьку мою вічність
Я пам’ятаю його чорне волосся з бризками жовтогарячих променів. Пам’ятаю як побачив його з моєю сорочкою у руках: він мрійливо прикривав очі вдихаючи мій аромат – йому здавалося, що я пахну лавандою. Я пам’ятаю його теплі обійми які закривали мене від усього світу.
Моя пам’ять буде зі мною до самого кінця
Він був найяскравішою миттю у моему сірому всесвіті. Його посмішка розривалася як мільярди наднових зірок. Коли він дивився на мене своїми темними шоколадними очима у яких відзеркалювалося сонце, я був готовий зробити для нього будь-що, все що він забажає. Він був моїм особистим ліхтариком за вікном.
Я готовий був дивитися на нього вічність
У нього була мила звичка – коли ми засинали разом, а я прокидався раніше, завжди бачив його миле личко на моїй груді і найулюбленіший носик, що утикався мені в шию. Одного разу він забрав у мене улюблену футболку з якимось дивним принтом корови і завжди у ній засинав. Поворухнутися було майже неможливо, бо його ноги та руки оплетали моє тіло повністю, а на безіменному пальці красувалася золота каблучка, така сама як і у мене.
Цю каблучку я не знімав ні разу, навіть зараз
Той день я пам’ятаю як сьогодні, хоча пройшло вже дуже багато років. Мені зателефонували і попросили приїхати, згадуючи цю розмову я розумію, що все ще був підписаний у нього як “любий”. Коли я їхав, все сильніше тримав кермо і молився богу, щоб нічого серйозного не сталося… А потім мені показали його тіло, він виглядав так, наче заснув, напередодні багато працювавши над паперами, але приглядаючись ближче я зрозумів – він вже ніколи не прокинеться. Ті хвилини я волів би не згадувати ніколи, але наді мною вже багато років пам’ять жартує – пам’ятаю навіть колір його пофарбованих нігтів.
Я сумнівався багато років, думав, зможу жити без нього – ніколи. Сьогодні така ж тепла, ясна ніч, як та сама, коли його більше не стало в моєму житті. Я йду до тебе, милий, буду вимолювати твоє пробачення стоячи на колінах. Ти – все, що мені потрібно. Ти – той самий всесвіт, якого мені не вистачало у цій білій м’якій кімнаті.