Так жалюгідно кохати Женю

– Мені боляче , Жень..
– То сходи до лікаря.

Спартак взяв руку Яновича і поклав собі на груди.

– Тут боляче , ай.

Женя з усмішкою згадав як Спартак декілька раз казав це на подкастах.

– Вибач , Спартак. Ми вже довго знайомі , але я не можу так. Розумієш? І я не хочу руйнувати те хороше що між нами є. Але я розумію , що так ми не можемо продовжувати , тому..
– Ні , не кажи цього. Ти не..
– Спартак , я зобов’язаний припинити наше спілкування і подкасти теж. Ти бляха, все зруйнував! Ти казав , що це всього на всього жарти . Казав , що дуже швидко забуваеш людей , а зараз стоїш і сверлиш мене поглядом благаючи відповісти взаємністю. Куди дівся той холодний та раціональний Спартачок з яким я познайомився?
– Ти мене змінив. Женя , ти найкраща частина мене яку я не хочу втратити. Мені в тобі подобається абсолютно усе. А ти знаєш, що вимоги в мене високі. Ти перевернув моє світосприйняття і засів в думках і серці. Будь ласка , залишся зі мною. Будь зі мною. Не кидай мене.

Спартак взяв Яновича за руку , але той забрав її як ошпарений. В його очах було багато сумнівів і виглядав він дуже здивованим. Звісно , не кожен же день Спартак йому зізнався у коханні. І десь далеко в думках , Женя розумів всю серйозність ситуації , але все одно не зміг прийти до точного рішення.
– Мені треба подумати про це.

З цими словами Женя забрав своє пальто і пішов додому нічого не сказавши.

Тиша , зараз вона відчувалась як щось матеріальне , що давить на тебе з усіх сторін.
Спартак ніколи не шкодував про скоєне , але зараз все по іншому. Все що стосувалось Жені було по іншому .

Що я накоїв? От бовдура шматок. Я ж не погано тримався. Навіщо я йому зізнався? Як би він і далі не знав , то й не віддалився від мене. А зараз є велика вірогідність , що я його і не побачу більше. Це просто схоже на щось нереальне. Ніби це не могло статися зі мною . Саме зі мною.  Це коли ти не слухав урок про поведінку в екстреній ситуації , думаючи , що це може статися з кожним , але тільки не з тобою. А зараз сидиш в палаючому домі і не знаєш що й робити. Так , саме так я себе почуваю. Так жалюгідно кохати Женю , але я не можу припинити. Я втріскався в цього кучерявого , вічно дотепного і доволі сексуального чоловіка.

***
Прийшовши додому я не знав що й робити. Так , Спартак поводив себе дивно в останій час , але я приписував це на його відсутність апетиту та сексу,  тому в нього часто був високий рівень картизолу . Я думав, що своєю присутністю йому тільки зашкоджу тому й не бачився з ним тиждень , а ще , я не хотів говорити про той поцілунок. Просто не знав що казати. А він виходить це все через мене. Який же дурень. Він напевно зараз сидить там один , самотній як палець в дупі.
Боже , Женя , як ти можеш жартувати саме зараз? Ну й покидьок. Що ж він знайшов в мені? Хоча , ні , я не можу , навіть якщо трохи і хочу. Ну як трохи , коли він взяв мене за руку в мене встав. І це вже не жарти в подкастах. Доречі про них. Чи зможемо ми так само якісно їх записувати?
Дідько , а люди що скажуть? Напевно подумають , що я його використовую тому що дівчину не можу знайти. А його репутація не погіршиться?
Жах , каша в голові . Треба виспатись і подумати ще. Я не хочу його втратити. Тільки не Спартака…

~~~~

Дякую за увагу , сонечки. Хотіли б ви продовження?