Так вийшло, що

Обираючи між власним життям і життями сотні незнайомців Кейске неодмінно обрав би сотню. Хіба люди, що не винайшли ліки від раку заслуговують на життя? Кожного разу, коли Кейске переглядав фільми чи серіали, то не бачив нічого особливого в смерті, самопожертві чи вбивстві і не розумів чому люди так побиваються через чиюсь смерть, а тим паче свою. “Люди – це згустки атомів, які живуть в середньому 70-80 років, і не більше. Тож нащо хапатися за те життя?”, – думав хлопець. 

По телевізору крутили малобюджетний фільм, який навряд чи сподобався б комусь, навіть якби його рекламувала королева Англії, але нічого іншого не було, тож уже 20 хвилин Кейске жалівся в порожню кімнату на дурнуваті кліше і на головного героя, що останні 5 хвилин марно намагався втекти від смерті. Коли у дверний дзвінок подзвонили, Кейске пройшов до дверей і, відштовхнувши ногою порожні пакети з під їжі з доставок, відчинив їх знаючи, що там може бути тільки одна людина.

– Що на цей раз? – запитав він.

– Вітаю, я ваш сусід з четвертого, дозвольте зайти, – сказав невисокий світловолосий хлопець, якого Баджі раніше не бачив, і проліз всередину. 

Судячи з його траєкторії руху, квартири мали схоже проєктування, він прямував на балкон, переступаючи через розкидані по квартирі диванні подушки, але повернувши голову до телевізора хлопець зупинився і сів на диван. Кейске йшов за ним і збирався сказати щось, або просто відгамселити гостя, коли той заговорив знову:

– О БОГИ!! Ти теж дивишся цей фільм?! Цікавий же, скажи, – блондин повернув голову до Кейске і побачивши абсолютний шок на його обличчі усміхнувся, – сідай-но, будемо дивитися разом.

Кейске підняв одну з подушок і сів на диван підклавши її під лікті, але не тому що його запросили, а тому що це була його квартира і його диван, а як відомо, то власники квартир можуть робити все що забажають у своїх квартирах, і ще тому що він гадки не мав, що робити в таких ситуаціях.

У Баджі не було друзів. Харучійо іноді заходив, але він не був другом, скоріше старим знайомим. Кейске не ладнав із людьми. Не вмів чи не хотів, або ж просто не щастило. Люди, які були його сусідами, оминали Кейске десятою дорогою по причині наявності байка¹, всім же відомо, що байкери агресивні і неприємні люди. Кейске подивився декілька фільмів про знайомства і виявив, що знайомитися з людьми в інтернеті було морокою, а надворі найбільш дурною ідеєю, тож він навіть не намагався. Загалом після певних подій в його житті, соціалізація аж ніяк не текла в потрібне русло, вона впиралася у величезну греблю. Які ж бобри її сколотили?

Бити людей не правильно, декілька років назад йому вперше пояснили це у відділку поліції, а говорити Кейске не вмів, тож хлопець просто спостерігав за своїм гостем, який сидів на дивані і переглядав фільм з щирою цікавістю, якщо така річ існує.

Почалася реклама і хлопець повернувся до Кейске тулубом обпершись ліктем на спинку дивану:

– Тож… як думаєш чим все закінчиться? – спробував почати розмову він.

– …, – Баджі дивився велетенськими очима на свого гостя і не вірив власним вухам, – ти хто в біса такий?! І якого чорта ти тут робиш?!

– Я? – гість вказав пальцем на себе.

– Ти ідіот? Бачиш тут ще когось?

– Ні.., – хлопець роззернувся, – і ні. Я Чіфую Мацуно з двадцять п’ятої квартири. Я переїхав сюди.., – Чіфую почав загинати пальці, – п’ять, шість, – мурмотів собі під ніс хлопець, – тиждень назад!

– І?

– Ііі…

– Навіщо ти тут? – закотив очі Кейске.

– А, так. Я кота шукав! Він пригнув на твій балкон. Можна глянути? – запитав Чіфую і Баджі хитнув головою, коти часто залазили на його балкон.

Кота на балконі не було.

– Що там? – Кейске підійшов до балкона.

– Куриш? – Чіфую вказав на порожню попільничку.

– Так. Ти?

– Ні, алергія. А як тебе звати?

– Ке.., – Кейске хотів назвати своє ім’я, коли з вулиці почувся гуркіт, ніби хтось впав, і Кейске похмурнів, – Кх.. краще тобі йти вже, – сказав Баджі й випхав Чіфую за двері.

><><><

Кейске сидів біля дверей своєї квартири і запалював другу цигарку. Вже третій день сходинковий майданчик другого поверху огортала непроглядна димова завіса. 

– Добридень, – долинуло від сходинок, – в будинку курити не можна ж, чи не так?

– Хм.. – Баджі видихнув клуб диму і відповів, – не знаю.

– Хлопець з гарним волоссям це ти?! – піднесено крикнув Чіфую. 

Після їхньої першої зустрічі вони перетнулися в зоомагазинчику, де працював Кейске, а також в барі, де вони випивали поодинці, але Баджі так і не назвав своє ім’я, тож Чіфую кожного разу виділяв Кейске за допомогою його ж зовнішності, або інших речей, що крутилися навколо його особистості: хлопець з похмурим поглядом, хлопець з другого поверху, хлопець, що не запам’ятав моє ім’я абощо.

– Так. Привіт, Чіфую. 

Чіфую прокашлявся.

– Пані Хоші говорила, що в будинку курити заборонено, – сказав Мацуно і знову прокашлявся.

– То хай не курить, – Кейске закотив очі, пані Хоші, яка була старостою під’їзду, постійно докучала йому правилами і порядками², – нехай надішле мені на пошту листа з іншими скаргами теж.

Чіфую розсміявся, але кашель перебив його сміх і він почав задихатися.

– Все добре? – Кейске піднявся на ноги і загасив цигарку. Він не міг побачити обличчя Чіфую через дим і це лякало.

– Тхак, – Чіфую ледве відкашлявся, – я маю йкхти, але я обов’язкхово їй передам. До зустрікхчі.

– Бувай.

Кейске зайшов до квартири і глянув у вікно, надворі третій день лив дощ.

><><><

Восени темніло раніше, тож місто накрила ніч, коли на годиннику ще не було восьми. Кейске сидів на лавці в парку під ліхтарем і обробляв рани свого знайомого зовсім забувши про свої. 

Так вийшло, що Кейске повертався з роботи через парк, коли в голову прилетіла цеглина. Для Баджі це було нічим, якщо згадати про його бурхливу молодість, але перш ніж він встиг розвернутися і відповісти нападникам, хтось почав голосно погрожувати викликати поліцію. Обернувшись він побачи свого нового сусіда, який голіруч бився з трьома чоловіками, що були озброєні битами і камінням, і очевидно перемагав, хоч і з невеликими втратами. Вперше в житті хтось заступився за нього.

Баджі знайшов у своїй рваній сумці декілька пластирів і антибактеріальну мазь, які він носив на випадок надання домедичної допомоги безхатнім тваринкам.

– На упаковці намальований песик? – поцікавився Чіфую, прижмуривши очі.

– Так, це мазь з моєї роботи, а що? – відповів Кейске, наклеївши пластир на розбиту брову хлопця

– Та ні, нічого, – Чіфую усміхнувся і підняв голову догори. – Хто б міг подумати, що сьогодні мені доведеться побитися за такого красеня.

– Тц, – Кейске закотив очі і вдарив Чіфую в плече, через що той зашипів. – Вибач і тойво.. дякую, але тобі не варто було влазити.

– Немає за що, дорогенький, звертайся.

– Баджі, – промовив він і додав, – це моє ім’я, можеш називати мене так.

– Ох, шкода, – награно засмутився Чіфую. 

– Що? – підняв брову Кейске. 

– Я так хотів називати тебе своїм, – усміхнувся Мацуно.

– Слухай-но, хлопче, – Баджі взяв Чіфую за воріт і притягнув до себе, – я зараз зламаю тобі шию, а після..

– А після ти будеш виплачувати компенсацію і до кінця життя ми будемо разом, бо тобі доведеться піклуватися про мене за наказом суду, – перебив його Чіфую і усміхнувся ширше.

– Забудь, – Кейске відпустив його і піднявся з лавки, – я просто йду геть, з цього моменту ми незнайомі.

Кейске пішов вздовж алеї і Чіфую скочив за ним.

– Зачекайте, пане, я хочу познайомитися! Не дивлячись на те що від тебе смердить цигарками.

“Бовдур”

><><><

Кейске прокинувся на своїй кухні, він сидів за столом, а його голова лежала на столі на подушці. Голова хлопця боліла від вчорашнього випитого алкоголю, а спину ломило від незручної пози сну. Баджі подумки скрутив голову барменові, який наливав йому весь вечір і всю ніч, а потім і собі, щоб не мучитися. Він подивився на настінний годинник, пів дня хлопець вже прожив, а краще б провмер. Кейске дістав з кишені дещо зім’яту цигарку, запальничку і закурив. Хлопець встиг зробити одну затяжку перед тим як згасив цигарку об стіл, адже в дверний дзвінок подзвонили. Жахлива трель дзвінка лунала близько дванадцяти секунд, коли в Кейске з’явилося бажання випалити кнопку. В уже прочинених дверях стояв Харучійо і пропустивши його всередину Кейске запалив цигарку знову. 

– Що це в тебе? – Кейске вказав на зелену сумку, що Харучійо поставив на стіл.

– Якийсь хлопець впустив мене в під’їзді, запитав куди я йду, попросив передати це тобі й побіг допомогти тій галасливій жінці, – без ентузіазму сказав він. 

Харучійо Акаши і Кейске Баджі були друзями дитинства, але з часом їхні дороги розійшлися, тож вони перестали спілкуватися на декілька років, а після того, як Харучійо вийшов з в’язниці, він іноді приходив до Кейске, щоб пересидіти якийсь конфлікт, залягти на дно чи, дуже рідко, попросити про допомогу. Харучійо ніколи не цікавився особистим життям Кейске, не запитував про роботу, гармидер в домі, про порожній холодильник чи стосунки з людьми, тож і про своє нічого не розповідав, а стріляв цигарку і тихо сидів на дивані, також він міг дивитися тв шоу з Кейске, але ніяк їх не коментував.

– Що на цей раз? – запитав Баджі і видихнув дим в бік зачиненого вікна.

– Давно в квартирі палиш?

– З тих пір, як надворі стало холодно без куртки.

– Твоя мати умертвить тебе.

– Байдуже.

– Мені можна? – запитав Харучійо, щоб запитати і, діставши свої цигарки, теж закурив

– Очевидно, що тобі чхати, але ні. Говори чого прийшов.

– Мені потрібен твій байк на двадцять чотири години.

Кейске не думаючи кинув йому ключі:

– За будинком, але візьми до відома, що паливо за твій рахунок і якщо щось зламається, то ти це теж оплатиш і я вб’ю тебе.

– Мг, – Харучійо взяв ключі і пішов до виходу.

– Кхе, – привернув до себе увагу Кейске.

– Дякую?

– Ні, цигарка залишається тут докурена, або загашена.

Після того як старий знайомий пішов Кейске згадав, що не їв уже тринадцять годин, і це тільки сьогодні, а ще про сумку від Чіфую в якій як спасіння знайшлося карі з рисом і таблетки від головного болю.

Ввечері Кейске витратив годину на пошуки інструкції до пральної машини, але все ж був вимушений зателефонувати матері. Сумку потрібно було відправити в прання.

><><><

Надворі випав перший сніг і хоча його було дуже мало, шар снігу, що покривав землю нагадував не ковдру, а тонке простирадло, у вікно квартири Кейске прилетіло дві сніжки. Коли він виглянув, щоб насваритися на, він припустив, дітей з сусіднього будинку³, то там нікого не було, але щойно вікно закрилося, то в нього знову поцілили сніжкою. Тож хлопцю довелося одягтися і вийти у двір, де він побачив Чіфую, який продовжував кидати сніжки, і стіну навколо вікна, що була заліплена снігом, точності Мацуно потрібно було повчитися у Баджі, який з першої спроби вгатив йому сніжкою у голову.

– Хей, ти що робиш? – обурився Чіфую.

– Зустрічне запитання, вандале, – сказав Кейске і кинув другу сніжку.

– Ну, досить, – винувато промурмотів Чіфую. – Я хочу тебе попросити про послугу.

– Ні, ти хочеш почистити мені вікна.

– Допоможи мені помститися дітям з майданчика!

– Що? Ні. Йди до біса. Робити мені більше нічого, – фиркнув Кейске. 

– Я знаю, що нічого. У тебе ж вихідні. А вони напали на мене і засипали снігом.

– Ні, розбирайся з ними сам.

– Будь лаааасочка, пане-“ні”-моє-улюблене-слово, – Мацуно склав долоні разом, як це роблять під час молитви віруючі люди.

Кейске закотив очі.

Через десять хвилин вони вже тікали від матері одного з хлопчаків, яка обіцяла викликати поліцію, якщо вони не припинять кидати сніжками по дітях, але так як закону про заборону гри в сніжки не існувало, жінці довелося взяти в свої руки палицю і прогнати їх.

– Знаєш, – відхекавшись почав Чіфую, – вона б не бігла за нами так довго, якби ти не кинув сніжкою в неї.

– Справді? – у Кейске не було задишки після бігу, бо дихання теж не було, він ледь живий лежав на лавці під будинком. – А хто ж попросив мене це зробити? А хто штовхнув її сина? 

– В будь-якому разі, ми гарно провели час, – підбадьорював напівживого друга Чіфую. 

– Я ненавиджу тебе.

– …

– О БОГИ!! Баджі-сан, глянь тут на снігу сліди перетворюються в сердечко, – Чіфую вказав собі під ноги і Кейске перевів туди погляд, – це знак, що ти маєш мені пробачити.

– Це твої сліди, бовдуре.

– Це не важливо.

Запала тиша. 

– А я знаю, що покращить тобі настрій, – прожевронів Мацуно.

– Смерть?

– Ні, – хлопець потягнув Баджі за руку, – ми йдемо їсти.

Кейске волочився позаду, він припідняв кутики губ на секунду. “Було весело”, – зрештою хлопець зізнався собі. 

><><><

Кейске лежав на підлозі в квартирі Мацуно і гладив кота, поки господар квартири метушився по кухні.

– Кіт, я запевняю тебе, твій власник тебе не любить, – бурмотів Кейске. 

– Повір мені, це взаємно, – донеслося з кухні.

– Цілком заслужено, якби моя мати назвала мене на честь якоїсь дурнуватої речі, я б теж не любив її. Еско.. Еска.. Ескалатор? Ідіотизм, – Баджі притянув кота до себе й обійняв, тварин він любив.

– Взагалі-то, його ім’я Ескалібур, – поправив свого гостя Чіфую і поставив на столик тацю з чашками і печивом, – і це не якась дурнувата річ, це легендарний меч короля..

– Пеке Джей тобі личить більше, – сказав Кейске і погладив кота за вушком від чого той замурчав, – тобі подобається? Подобається. Який хороший котик.

– Все годі, – Чіфую витягнув кота з обіймів Кейске і пухнастий відразу почав вириватися, тому світловолосий його відпустив.

– Ти викрав мого терапевта! Не дивно, що Пеке Джей не любить тебе, ти не чув про особисті кордони, – жалівся Кейске. 

– По-перше його звуть Ескалібур, а по-друге зізнайся, що в твоїх кишенях схована котяча м’ята.

Баджи лиш кинув засуджуючий погляд на Чіфую, на тацю з чаєм, найгіршим напоєм усіх часів і народів, і відвернувся.

– Що трапилося з частиною освітленого волосся? – запитав Чіфую. 

– Бісів барбер! Вперше в житті я довірив своє волосся незнайомій людині й тепер маю таке ж каре, як коли постригши мене мама вирішила підрівняти все за допомогою запальнички. Після того вона навіть не перепросила, натомість сказала не накручувати себе, бо все нормально, – Кейске перевернувся на спину і втупився в стелю.

Чіфую сів поряд з Баджи і нахилився до його обличчя.

– Скільки цигарок тобі довелося викурити, щоб розповідати це так.. спокійно?

– Три чи чотири, а ще я збрив брови тому барберу.

– Пфх, я б хотів на це подивитися, – розсміявся Чіфую.

– Ти можеш, бо він працює на розі вулиці, але стригтися не раджу, – засмучено відказав Кейске. 

– Агов, ти чого? Ти маєш прекрасний вигляд з коротким волоссям, – сказав Чіфую дивлячись в очі Кейске, але той знову відвернувся, – я серйозно і якщо я брешу, то нехай диявол забере мене.

За тими словами Чіфую впав на підлогу і почав крутитися паралельно викрикуючи звуки невідомого походження:

– О, НІІІ… Я ж просто пожатував!! … Не забирайте мене прошу!! Я ще молодий, щоб помирати!! – далі він замовк і завмер.

– Йолоп, – закотив очі Кейске і сів на підлогу, він збрехав би, якби сказав, що ця вистава не була настільки ж недолугою, наскільки забавною, – вставай, я тебе зрозумів. 

– Будеш чай? – запитав Чіфую, щойно скочив з підлоги.

– А пива немає? – скривився Баджі.

– Вибачте, пане-я-п’ю-все-що-горить, сьогодні у нас чай з печивом, – самовдоволено посміхнувся Чіфую за що отримав капцем в голову, – агов.

– Пиво не горить, лише тліє.

Опісля десятихвилинної чайної церемонії Мацуно зник за дверима ванної кімнати, печиво було точно не сьогоднішнім, як сказала продавщиня, а Кейске залишився сам на сам з котом.

– Знаєш, друже, я ж не просто так п’ятнадцять років поспіль висвітлював частину свого волосся. Це було у пам’ять про мого друга, що помер.

– Няв, – кіт багатозначно хитнув головою.

– Думаєш, що прийшов час залишити це в минулому?

– Няв.

– Ти правий, Пеке Джею. Ти хороший спеціаліст. Я обов’язково принесу тобі смаколиків з роботи, – усміхнувся Кейске і погладив тваринку.

><><><

Ранок суботи почався о дев’ятій. Замість будильника надворі галасувала пані Хоші, а замість сніданку були пігулки від головного болю. Кейске збирався зачинити двері на балкон і відкласти початок дня ще на три-чотири години, але вирішив залишитися, коли почув ще один знайомий голос і, виглянувши з балкону, побачив Чіфую, що сапав клумбу. Спостерігати за цим було цікаво, але що було більш цікаво це те, що вчора вони пили разом і якщо по Баджі за кілометр було це видно, то чому Чіфую виглядав ніби найсвятіший з святих. 

– Чіфую, ти такий хороший хлопець, – почала жінка, вона була надзвичайно галасливою, на першому поверсі її чули через закрите звукоізольоване вікно.

Мацуно тихо відповів їй щось і вона продовжила:

– Ще й як варто! Завдяки тобі люди зібралися на суботнє прибирання, на другому поверсі не накурено…

Кейске закотив очі і повернувся до кімнати, щоб заварити каву. На днях він дізнався від Чіфую, що пані Хоші любила його більше, аніж свого сина, і готова була приписати Мацуно всі добрі справи світу: від винайдення інсуліну й до знищення всіх шкідників на її клумбі, а ще вона була впевнена, що то він прогнав тих хлопців, що кричали під її вікнами вночі минулої суботи, і вона мала рацію, адже, то були друзі Чіфую, яких він просто пустив до квартири.

Коли Кейске повернувся на балкон, то пані Хоші закінчила перечислювати пункти зі списку добрих справ Чіфую і взялася за обговорення його особистого життя:

– Як це в такого кремезного парубка немає дівчини?! 

Баджи усміхнувся з прикметника “кремезний” у бік Чіфую, хоча і Кеске це слово не пасувало, як належить.

– Справді?! І як її звуть? Вона гарненька?

Мацуно хитнув головою і жінка засвітилася від щастя.

– Бажаю вам міцного кохання, синку!!

Чашка з кавою полетіла з другого поверху в клумбу, обоє садівників підняли голови.

– Їй-Богу, що тут робиться?! – крикнула пані Хоші, після чого з вікна виглянув її чоловік і в них почалася сварка.

><><><

Кейске курив цигарку, що знайшов у зимовій куртці, на сходинковому майданчику, коли Чіфую піднявся по сходинках на другий поверх.

– Доброго ранку, Кейске, – усміхнувся Чіфую, – ти сьогодні рано прокинувся.

Баджи погасив недопалок об сусідські двері й, вхопши хлопця за руку, затяг Мацуно в свою квартиру.

– Хто вона? – запитав Кейске, зачинивши за собою двері.

Вони стояли в коридорчику, дивлячись один на одного, Баджі був злим, а Чіфую розгубленим.

– Вибач? – перепитав світловолосий.

– Хто та дівчина, що тобі подобається? – хоч Кейске і був злим, кричати на Чіфую було заборонено, адже він відмовлявся говорити після того як на нього підвищать голос.

– Яка дівчина? – щиро не розумів Мацуно.

– Агхр, та що гарненька і з якою у вас буде міцне кохан.. – останнє слово Баджі проковтнув.

– Пфх, – розсміявся Чіфую, – з чого ти взяв, що то дівчина?

– …

– По-перше підслуховувати не гарно, а по-друге я сказав пані Хоші, що мені подобається одна людина, а не одна дівчина, – продовжив Чіфую, – і відверто кажучи, “гарненька” як опис зовнішності цієї людини це найменш правильне слово.

У квартирі запала тиша. Мацуно усміхнувся і підвівся навшпиньки, він поклав руки на плечі Кейске і приклав вуста до його чола.

– Мої губи нижче, – проговорив собі під ніс Баджі.

– Вибач, дорогоцінний камінчику⁴, але поцілунок з людиною, яка щойно випалила цигарку може нашкодити моєму здоров’ю, – усміхнувся Мацуно 

– Не називай мене так.

– Це твоє ім’я!

– Ні, це не моє ім’я!!

– Ти чув про етимологію свого імені?

– Бовдур. 

><><><

Кейске повертався додому близько десятої години вечора, коли на вулицях його району не було ані людей, ані автомобілів. У зеленій сумці він ніс смаколики для Пеке Джея5, кілька упаковок повітряної кукурудзи і три банки пива. Кейске дуже поспішав на вечір дешевого кіно, тож не озирався по сторонах при перебіганні дороги і не помітив автомобіль, що вилетів із-за рогу вулиці. 

Коли Кейске відкрив очі в лікарні, він пам’ятав лише останню думку, що промайнула в нього перед тим як він відключився, після зіткнення з автомобілем: “якщо потрібно буде я особисто вб’ю сотню незнайомців, лише дайте пожити довше”.

————————————————————————————————————

¹люди оминали Кейске, бо він будучи п’яним влаштував бійку з місцевим п’яничкою і зламав йому декілька кісток, той п’яничка всім надокучав криками і жебракуванням, він також часто паплюжив стіни в під’їзді, після бійки п’яничка більше не з’являвся, а люди почали боятися Кейске, хоча той зовсім нічого не пам’ятає. 

 

²пані Хоші – самопроголошена староста, адже ніяких виборів не було, але ніхто інший не хотів цим попікатися, тож хоч всі і жалілися на неї одне одному, але ніхто не виступав проти вона просто була собі “королевою”. Коли Кейске тільки переїхав у цей будинок, то вона постійно йому надокучала, а за три тижні після вона звинуватила його в тому що він викидав недопалки на її клумбу, але як виявилося згодом то був її син, після того жінка уникала Кейске(вона не вибачилася). 

 

³в минулому році хлопчаки з сусіднього будинку гралися під будинком Кейске і мали необачність влучити грудкою сніга в його вікно, а після зауваження вони зробили так ще тричі, внаслідок чого були облиті водою. 

 

⁴Ім’я Кейске означає «дорогоцінний камінь» (圭) (kei) і «предтеча, вісник» (介) (suke).

 

5Пеке Джей стало офіційним ім’ям кота, бо Кейске завів йому паспорта.