Такий їхній шлях

Після школи Венздей і Ксав’є, як і планували почали жити разом. Вони купили квартиру на чотири кімнати плюс вітальня. Перша кімната стала майстернею, де малював Торп і знаходилося більшість його картин. Найчастіше тут же й друкувала свої романи Аддамс, яка ставила свою машинку на столик біля вікна. Насправді, їй подобалося потай спостерігати за коханим, який творив.

Друга кімната стала кабінетом. Їм довелося зайнятися бізнесом, який дістався від Аверса. Як не дивно, Венздей також взялася допомагати хлопцеві і згодом їй навіть трохи сподобалось. Особливо, те, що стосувалось переговорів. Вона любила крутитися серед хижих акул бізнесу і завжди грала роль не тільки поганого поліцейського на переговорах, а й шантажиста і займалася «брудними» справами. Цифри та схеми видавались їй нудними, але це було неприємним боком справи, які вона терпіла.

Коледж вони все ж закінчили, просто відклали свої мрії на потім. У вільний час Ксав’є малював, а Венздей писала, робота йшла повільно, та впевнено. Уже пізніше він виставив свої малюнки, а вона почала видавати свої книги. А в той час це було для них не більше ніж хобі. Дівчина навіть знайшла детективне агентство на грані банкрутства, викупила його, привела в порядок і зрідка бралася за розслідування цікавої справи, щоб мати матеріал для книги й задовольнити жагу до розгадувань загадок.

Третьою кімнатою була спальня, суміжна з гардеробною. А ось четверта кімната, яка офіційно мала назву гостьової, не мала в собі нічого, крім дивану й столика. Ніхто крім них не знав, що це була майбутня дитяча кімната для їхньої ненародженої доньки. Квартира була переважно оформлена у темних кольорах, з елегантним дизайном. Дещо художник додав від себе, навіть розмалював деякі стіни.

З весіллям їм довелося поспішити, так як насідав Ковен і клан Аддамсів. Родичі вже конкретно дістали молодих запитаннями про шлюб, що вони просто не витримали. Але всіма приготуваннями зайнялися Мортіша з Гомесом, наречена сказала, що їй це не цікаво, головне, щоб весілля не було солодким та рожевим (Енід до організації не допустили, з чого та кілька днів ходила засмучена), нареченому було не до того.

На свято, яке на перший погляд походили на похорони зібралися: вся родина Аддамс, однокласники й друзі, кілька знайомих з коледжу, ділові партнери, співробітники та інші. Були навіть представники родини Торп, на чолі з Вінсентом, який не був щасливий з факту одруження сина, та при всіх робив відносно щасливий вигляд.

Наречена була в чорній елегантній сукні з букетом чорних троянд в руках, на голові в неї була чорна прозора фата, увінчала фамільною діадемою Аддамс, прикрашена чорними діамантами, в комплекті до неї ішли сережки і кольє. Вона гордо пливла по залу під руку із щасливим батьком, який аж сяяв. Дівчина виглядала незворушною, та ті, хто добре її знав, відмітив блиск в її очах.

Наречений був у білому. Знаючи любов коханої до чорного кольору, він вирішив вибрати саме цей колір, щоб бути її протилежністю як це буває на звичайних весіллях. І контраст спрацював. Їхня пара виглядала доволі гармонійно. А ще як чорний та білий ворон із видіння. Гомес вклав її руку в руку юнака. Позаду чувся плач родичів, Енід, у яскраво-рожевій сукні, в ролі подружки нареченої (вовчиця буквально виблагала цю роль) ледве стримувала емоції. Аякс тут був у ролі шафера і підтримував свою дівчину.

Кузен Воно, який проводив церемонію, заговорив. Ксав’є не міг його зрозуміти, тож в потрібний момент Венздей штовхнула нареченого, щоб той вимовив заповітне «Так». Сама вона погодилась без роздумів, як не дивно. А потім їх оголосили чоловіком та дружиною й вони злилися у пристрасному поцілунку, який, щоправда, тривав недовго. Аддамс все ще не любила публічної демонстрації почуттів.

Після цього розпочався банкет. Перший танець молодих, потім танці  батьками, під час якого наречена із задоволенням потопталася по ногах свекра. Пізніше вона танцювала один раз із братом і дядьком, а також нареченим. Що для неї було нехарактерним, однак цього дня дівчина зробила виняток.

Звісно, її батьки, як завжди були в центрі уваги, демонструючи свою пристрасть прилюдно. Ніби це вони молодята, а не їхня донька і зять, які поводились набагато стриманіше. А їхні танці буквально притягували погляд й викликали заздрість. Від них можна було прикурювати. Наречена ледве стримувалась, щоб не закотити очі.

Не дивлячись на похмурий стиль, Аддамси були доволі веселі, тому весілля було гучним. Кожен святкував по-своєму. Оркестр практично не затихав, на площадці постійно хтось танцював, де-не-де лунали пісні. Букет нареченої зловила сяюча Енід і вона хихикаючи демонструвала його всім. Наречений взявся знімати підв’язку коханої й зник під її сукнею, затримавшись там. Судячи по очах дівчини, про підв’язку він уже забув. Вона не знала чи зупиняти його чи ні. Тоді Аякс дав другові добрячого копняка під зад, сказавши, щоб той прискорювався і нагадав, що перша шлюбна ніч ще попереду. Підв’язка швидко знайшлася і полетіла до Петропола.

Зрештою Венздей не витримала до кінця і коли гості вже були достатньо п’яні або втомлені, щоб помітити їхню відсутність, молоді непомітно втекли. Вони вже втомилися від постійних привітань, розпитувань про майбутнє й спробами запросити на танок. Дівчину боялися займати, а ось хлопця постійно запрошували, що навіть йому це набридло.

Молодята прокралися до кімнати, де вони ночували, коли навідувались до її батьків. Аддамс (прізвище вона так і не змінила) обережно зняла дорогоцінності й фату, розпустила волосся. Торп тим часом роздягався, навіть допоміг їй розшнурувати корсет.

Пролунав якийсь шурхіт із вікна. Коли вони обернулись, то побачили п’яного дядька Фестера, який лаявся із Річчю і намагався по драбині забратися у вікно. Вперше Венздей так сильно розлютилася на дядька і схопивши туфлю кинула у нього. З вікна пролунала лайка, дівчина потрапила точно в ціль, точніше в лоб. Повільно він почав спускатися.

Зачинивши вікно юнак обернувся і поглянув на кохану, яка вже зняла одяг, залишившись у чорній сексуальній нижній білизні. Крізь легке мереживо бюстгальтер виднілись біла шкіра грудей, а до маленьких трусиків за допомогою підв’язок кріпилися панчохи, які обтягували маленькі ніжки. Від цього видовища він перестав дихати.

В голові крутились два протилежні бажання: намалювати її й негайно зайнятися сексом. Член аж пульсував, тож перемогло друге. Зі стогоном Ксав’є штовхнув Венздей на ліжко й ліг на неї сам зверху, почавши покривати кохану поцілунками. Він навіть не зняв з неї білизну, це видовище збуджувало його ще більше.

Цікаво, що сьогодні Аддамс дозволила йому повністю домінувати, можливо, це був такий подарунок від неї. Але, як не дивно, цього разу на ніжності він не витрачав багато часу. Відсунувши трусики, Торп вставив свій член в бажане гаряче лоно. Яка ж вона вже була мокра, здається чекала цього не менше, ніж він, можливо, навіть все весілля.

Стогони наповнили кімнату, темп був доволі жорсткий та швидкий. Юнак прикусив губу відчувши як її нігті буквально роздираючи його спину до крові. Глибоко вдихнувши він зробив останній поштовх і вилився в її кіску. Буквально за секунду до цього дівчину накрив оргазм. Ксав’є обережно зліз з неї і деякий час вони лежали незворушно. Тільки тьмяне світло відблискувало на їхніх блідих спітнілих тілах. Пізніше вони пішли до душу.

Венздей з незворушним виразом обличчя дивилась на монітор. Лікар був вражений такою байдужістю. Зазвичай дивлячи на зображення ембріона жінки демонстрували то розгубленість, то ніжність, хтось плакав, але ніколи не було такого кам’яного лиця. Він не помітив як вона кілька разів моргнула, що видавало її хвилювання.

Два місці тому до неї нарешті прийшло видіння, яке вона довго намагалась викликати, щоб зрозуміти, коли повинна була народитися та сама донька із майбутнього, яке так ніколи й не настане. Аддамс ніколи б не зізналась навіть собі, що давно вже чекала на цю дитину. Вона звикла до думки, що колись стане матір’ю, також дівчинка час від часу з’являлася в її видіннях, що жінка до неї звикла.

І ось нарешті вона побачила спочатку зачаття, а потім і народження дитя, яке в цій реальності відбулось коли їм з Торпом ще не було тридцяти. Зачаття відбулось в домі роду Аддамс, куди вони приїхали з несподіваним візитом. Попередньо вона припинила пити зілля проти запліднення. Несподівано це було і для її чоловіка, якому вона не наважилася розповісти, хотіла зробити сюрприз. Однак, Ксав’є звик до дивацтв своєї подруги, наприклад, що та може несподівано зірватися і кудись поїхати, тож нічого не запитував.

Старші Аддамси були раді побачити доньку і зятя, Пагслі вдома не було, він подорожував по слідам дядька Фестера. Пара прожила в батьків кілька днів, а потім повернулися додому. Жінка не сумнівалась, що у неї все вдалося, особливо після загадкової посмішки Мортіши. Мати нічого їй не сказала і не розпитувала.

Місячні не настали в очікуваний термін, тож через кілька днів вона купила провела ритуал для визначення вагітності, який видав позитивний результат. Потім Венздей купила і зробила тест, який також підтвердив вагітність. Довелося йти до гінеколога, щоб той надав кінцевий вердикт. Гінеколог діагностував вагітність й відправив її на дослідження.

УЗД й аналізи не показали ніяких відхилень. Лікар, побачивши реакцію Аддамс натякнув на аборт, за що був посланий у грубій формі. Вона забрала результати й повідомила, що буде народжувати, викликавши черговий подив. Перейматись тонкою душевною організацією лікаря провидиця не мала наміру.

Торп не відразу зміг усвідомити своє майбутнє батьківство. Він деякий час із шоком на обличчі дивився на дружину, а потім кинувся її обіймати. Чоловік був щасливий, він знав, що колись в них народиться дитина, тільки вважав, що це буде набагато пізніше, можливо, в той же час, що й у паралельному майбутньому. Адже Венздей не любила дітей.

Енід пищала приблизно півгодини, коли почула про вагітність подруги. Вовчиця уже встигла вийти заміж за горгону й народити йому сина, який уже активно повзав по їхній квартирі й псував меблі. Це стало ще однією причиною для Аддамс забажати вагітності. Вона бачила як Ксав’є з радістю гуляє з хлопчиком, хоч сама мало брала його на руки, оскільки той швидко бруднив її одяг. Але їхня дитина буде інакшою, жінка була в цьому впевнена.

Взагалі сама вагітність проходила без проблем. Її хіба що злегка нудило. Живіт потроху округлювався, навіть настрій був не похмурий, як завжди, а позитивний, що було зовсім не схоже на Венздей. Але на рожеву дитячу кімнату вона не погодилась, не настільки на неї вплинули гормони. Ксав’є всю вагітність проходив буквально сяючи. Він особисто вигадував дизайн дитячої (звісно його затверджувала майбутня мати) й розмальовував.

Сімейство Аддамс було щасливе. Гомес із Фестером й Пагслі відразу ж відсвяткували, Торпу не наливали. Мортіша із Юдорою давали поради, готували необхідні зілля й складали дієту для вагітних. Більшість їхніх порад, жінка ігнорувала. І пила лише половину зілля із запропонованого списку. Таблетки від лікаря вона не приймала.

Ева Аддамс-Торп народилася без ускладнень в міському пологовому будинку в назначений термін. Навіть було нудно. Лікарі й інші пацієнти були здивовані, коли побачили спокійну породіллю, яка самостійно із чоловіком прийшла народжувати й не панікувала. Навіть Ксав’є більше хвилювався. Він був з самого початку присутнім на пологах.

Як він потім прокоментував, Венздей більше видавала звуків й емоцій під час зачаття, ніж під час народження їхньої дитини. Сама ж жінка кайфувала від отриманого болю. А коли побачила свою маленьку зморщену дівчинку, то посміхнулась і назвала її черв’ячком. Торп заплакав від радощів й обійняв своїх улюблених дівчат.

Близьким вони розповіли про цю подію лише через кілька днів, коли їх виписали. Їх зустрічали Аддамси й Петрополи. Вінсент Торп їх стримано привітав по телефону. Вони так і не помирились. Однак, Ксав’є не зважав на це так, як у нього вже була сім’я, яка його любила і підтримувала.

Ева насправді була дивовижно дитиною. Ще з малечку вона продемонструвала вміння володіти магією і хоч батько все відкладав процедуру нанесення символів, йому довелося це зробити, щоб мати змогу контролювати її силу. Дівчинка навчилася терпіти біль, тим більше, що в неї був підвищений больовий поріг, як і в матері.

Її хобі стало малювання і вона часто проводила свій час у майстерні з батьком. Вони з Ксав’є були дуже близькі, Венздей навіть трохи ревнувала. Ева була схожа на неї, хіба що більш емоційна і мала такі ж зелені очі як і в батька. Матір дівчинка теж любила, та навчала її тому, чому колись юну Аддамс навчав її дядько.

Загалом Ева частково повторила долю матері, змінивши багато шкіл, перш ніж її відправили у Невермор. Дівчинка не любила несправедливість і карала своїми методами (які були схожі на методи її матері) хуліганів та кривдників. Близькі друзі в неї теж з’явилися лише в Неверморі, так як їй доводилось приховувати свої здібності й вона не могла повністю відкритись. Там Ева знайшла свою любов.

Коли все стабілізувалось Ксав’є почав виставляти свої картини, а Венсдей видавати свої романи. Не відразу, однак публіка оцінила їхні старання. Детективи Аддамс стали бестселерами, їх екранізували. Малюнки Торпа виставлялися в багатьох галереях світу й зберігалися в приватних колекціях. Вони хоч і не досягли тієї кількості картин й книг, які створили в минулому житті, та в них було ще все попереду. Колись вони досягнуть такого ж успіху, тільки пізніше. У них ще є час.

В день, коли їй виповнилось сорок п’ять, чоловік її запитав чи щаслива вона. Жінка задумалась. Вона не стримала обіцянку, яку дала своїй матері в день, коли приїхала до Невермору. Венздей закохалась і створила сім’ю. Єдине чого їй вдалося уникнути – це стати домогосподаркою.

Але чи стала вона щасливою? Аддамс вийшла заміж, хоч не хотіла, народила дитину. Вона кохає Ксав’є навіть після стількох років як і в підлітковому віці, хоч і не хотіла цього визнавати. Вона любить свою доньку Еву, незважаючи на те, що й досі не терпить дітей. Ева особливе дитя і так вважає не лише вона.

Жінці довелося на деякий час забути про власні амбіції, щоб допомогти своєму чоловікові, довелося зайнятися з ним бізнесом, що, як не дивно, їй навіть сподобалось. Але писати вона не припинила, як і Торп не припинив малювати. Також Аддамс займалася детективним агентством, яке відродила.

Чи щаслива вона? Ніхто не буває повністю щасливим до кінця, так як ніхто не може все отримати. Венсдей більше не самотня, як колись хотіла, не пише так часто як хоче, мало часу витрачає на загадки. Вона не така, як була тоді, коли повернулась. Жінка зробила те, для чого повернулась назад і навіть більше. Вона зблизилась із Ксав’є, стала спочатку його дівчиною, а згодом і дружиною, стала його партнером, матір’ю його дитини, магічною парою. Вони пов’язані більше, ніж хто-небудь на світі.

Так, вона щаслива. Нехай це щастя і не таке як Аддамс собі уявляла. Не так як була в паралельному світі. Все змінилось, як вона й хотіла. Все ще не закінчилось, а просто продовжується. Коли все стабілізувалось жінка змогла собі дозволити більше приділяти часу своїм інтересам й захопленням. Вона все ще залишилась сама собою і це головне.

Ксав’є увійшов до кімнати, де знаходилася вагітна Венздей. Жінка лежала без свідомості. Він кинувся до неї, перевірити пульс. Вона все ще була жива. Чоловік викликав швидку, а Ізабелла намагалася надати їй першу допомогу. Швидка допомога забрала Аддамс до лікарні, де почали рятувати їхні з дитиною життя.

Торп сидів в коридорі очікуючи. Поруч була Ізабелла і члени роду Аддамс. Він же їй був ніхто, батько її дитини. Він картав себе, що послухав Ковен й зробив дитину тій, яку намагався забути. Він чекав на неї майже двадцять років. І не дочекався. Не зміг більше страждати. Йому так хотілось створити свою сім’ю. Його втішила Ізабелла, з якою чоловік познайомився в Ковені. Вона стала для нього новою родиною, залікувала рану в його серці.

З часом Ксав’є навіть полюбив Ізабеллу, хоч і не так як колись Аддамс. Іншу свою любов йому вдалося стишити, практично погасити, зробити минулим. І хоч через велику магічну силу чоловіка Ізабелла не могла виносити дитину, в неї траплялися викидні, він не шкодував про свій вибір. Торп змирився з тим, що в них не буде дітей.

А тоді було пророцтво й повернення Венздей. Він до кінця сподівався, що вона відмовиться або Ізабелла не захоче ділити чоловіка. Та, чомусь обидві погодились. Ізабелла ревнувала, але чи то покорилась Ковену, чи то хотіла, щоб Ксав’є став батьком… Але ж Венсдей, навіщо це їй? Невже, все ж таки в ній прокинулось щось до нього?

Було вже занадто пізно. Навіть якби вона прийшла до нього на весіллі й попросила не одружуватись, дала йому хоч найменший шанс… Він би пішов за нею, став її. Тільки б бути поруч. Аддамс втратила його назавжди. Так, ніч зачаття стала для нього справжнім випробування. Тоді він отримав те, що хотів, задоволення від сексу було більшим ніж чоловік коли-небудь відчував. Він не зміг навіть затриматися й боягузливо втік. Подалі від неї й спокуси.

Занадто пізно вона схаменулась. Торп не хотів полишати дружину, яка стала його сім’єю й якій він був стільки зобов’язаний. Навіть дитина не змогла змінити його рішення. Венздей зробила свій вибір, а він свій. Вона була щаслива по-своєму, а Ксав’є по-своєму.

Але тепер, сидячи під дверима реанімації, він не був впевнений у своєму рішенні. Навіть секс із Аддамс і майбутня поява дитини не змогла похитнути його впевненість так як їхня можлива гибель. Що ж трапилось? Чому вони опинились на грані, якщо Венздей судилося стати матір’ю його дитини? Лікарі тільки розводили руками. Мозок жінки відключився сам собою, дитина раптом ослабла, ніби не отримувала достатньо поживних речовин. Чи врятується хоч хтось із них, мало шансів.

Вперше, Торп молився. Він готовий був зробити усе заради Аддамс, але їй це більше не було потрібно. Вони запізнились, втратили можливість бути разом. Коли лікарі, які вийшли з реанімації, повідомили йому, що ні мати, ні дитина не вижили, він впав на коліна й заридав. Вперше за довгий час. Цей світ втратив свій сенс.

Краще б вони більше не бачились, краще б вона не належала йому, а ця дитина не зачиналась. Головне, щоб його кохана була жива. Світ розвалювався на шматки. Чоловік закрив очі, щоб не бачити як все помирає. Він не хотів жити, хотів відправитись вслід за ними.

Коли ж чоловік розплющив очі, то побачив перед собою стелю. Поруч з ним хтось лежав. Схиливши голову він побачив живу й неушкоджену Венздей, яка мирно спала в його обіймах. В голову почали повертатися спогади. Того, паралельного світу більше немає. Є лише цей, в якому вони живуть разом зі своєю донькою, в якому вони сім’я. В якому він член родини Аддамс, нехай і не носить їхнє прізвище.

Цього разу вони не зробили помилку. Вони зуміли зблизитись, попри все й залишитись разом. Відтепер вони хранителі цього світу й будуть стежити, щоб ніхто не призвів до тієї катастрофи, яку їм вдалося уникнути. Вони розвивали свій дар, хоч і не часто ним користувались. Та й взагалі Ксав’є не часто користувався магією. Йому було достатньо і звичайного життя. Але їхній дар перейшов до Еви й відтепер буде продовжуватись у поколіннях, зберігаючи цей світ. Такий їхній шлях.