Сумісність імен

Повертаю свої старі роботи із поміткою “Світ ловив мене, та не спіймав” с:

Подумки Володимир часто повертався в той вечір, коли вони втрьох ділили номер столичного готелю. Тоді він лежав на колінах Анджея, поки Єрмак без страху бути поміченим курив у вікно. Київ спав і з вулиці не доносилося ні звуку і нічну тишу порушував лише голос Дуди, який майже пошепки розказував дивовижну армійську байку. В цій історії йшлось про моряка, закритого в морозильній камері зберігання на кораблі. Він помер від обмороження в агонії, впевнений, що не зможе витримати довго в такому холоді. По прибуттю в порт, виявилось, що холодильник був виключеним і підтримував стандартну температуру в плюсові дев’ятнадцять градусів. Єрмак тоді багатозначно, але незрозуміло хмикнув і жбурнув недопалок через вікно, а Володимир тільки спостерігав за тим, як рухається підборіддя Анджея.

Вікна були прочинені навстіж, але однаково було до біса жарко. Вони втрьох були достатньо сп’янілі від випитого і час від часу якось по-глупому хіхікали, а Єрмак все продовжував наповнювати бокали. Вони пили і пили, сміялись, ділились історіями і секретами, але нікому не ставало легше.

Було настільки «нелегше», що коли Анджей схилився і поцілував його вперше, Зеленський думав, що відчуває свої сльози на його губах. Весь біль і вся злість сконцентрувалися в фантомній солі цього поцілунку і хотілось вити.

Єрмак не відпустив стакан і не зрушив з місця. Хмільна посмішка скривила його лице і він продовжував спостерігати за ними, поки Зеленський відчайдушними поцілунками просив поляка змусити його забути про все, а Анджей, в свою чергу, обіцяв спробувати.

Почувши за спиною тихе покашлювання помічника, Володимир відчув себе так, наче його застали за чимось грішним. В п’яній димці він думав, що це схоже на ситуацію в якій мама застукала підлітка за мастурбацією, але з іншого боку в цьому було щось близьке до спіймання на зраді. І від такого розуміння він спершу заціпенів, а тоді рвано одним скоком відсторонився від Дуди.

Його помітили і Андрій подумки поремствував про власну здатність залишатись непоміченим. Але річ у тім, що він хотів, щоб його побачили. Звісно, він не хотів бути небажаним глядачем чужої близькості, але всі душевні начала бажали заявити про себе і свої права. Він єдиним ковтком прикінчив наповнення стакана, а тоді твердою пішов до них.

Зеленський сів на дивані, на якому ще хвилину назад розслаблено лежав, та якось знесилено спустив ноги на землю. Його тіло було зжатим, а покаті плечі напружилися, наче він зробив жахливу помилку, втративши обох близьких людей водночас. Усе в його постаті видавало непомірне бажання скасувати останню годину життя і опинитися десь якомога далі від Києва. Дуда ж себе соромом не обтяжив і продовжував розглядати розгубленого Володимира, кидаючи поодинокі погляди в сторону Єрмака.

– Ходи-но сюди, – проговорив Андрій, вмощуючись біля них на дивані. Він сів сам, а тоді потягнув за собою Зеленського, щоб той ввалився між його ніг тряпковою лялькою. Він трохи потиснув рукою Володимиру на груди і змусив спиною відкинутись до його грудей.

Зеленський спершу напружено тулився до радника, але Єрмак неочікувано по-ніжному поцілував його в загривок і президент розтікся в чужих руках. Такі гарячі і ведмежі обійми змусили його забутись і довіритись тому, що відбувалось. Він відпустив себе і старався не надто ніяковіти від того, що Дуда продовжував сидіти поруч та відверто розглядати його.

Андрій взявся за ґудзики чужої сорочки і розстібнув кілька верхніх, оголяючи смуглу шию та поспішив притулитися губами до розгаряченої шкіри. Володимир відчував вологі дотики гарячого язика і невдоволено шипів, коли на його шкірі стиснулися зуби. Місце укусу Єрмак поспішив ретельно зализати, наче вибачався за недоречну грубість, і не вгамовувався водити руками по його тілу. Дуда ж тим часом мовчки спостерігав за тим як Зеленський вигинався і корчився в руках свого помічника, закидуючи голову і міцно жмурячись в спробах не стогнати.

Анджей підвівся. Він був глибоко віруючою людиною, поважав християнські порядки і святині, але ні перед якою іконою йому не кортіло так сильно стати на коліна як зараз перед Зеленським. І він недовго боровся з собою перед тим як поволі опустився між розведених стегон Володимира. Той подавився повітрям і якось незрозуміло смикнувся і Єрмак поставив гарячі долоні йому на бедра щоб знерухомити.

Дуда жадібно ловив поглядом кожен їх рух і наосліп послаблював краватку та розстібав сорочку. Єрмак мав такий самий вигляд, бо залетівши в готельний номер, Зеленський вже встиг пом’яти в кулаках його піджак. Однак сам Володимир продовжував виглядати ідеально: його костюм залишався таким же ошатним, але чоловік змінився і, здавалося, квітнув на очах. Його груди важко здіймалися від глибокого дихання, а губи були непристойно яскравими та припухлими від того, як надривно Володимир їх закусував.

Коли Зеленський відчув як Анджей неспішно провів руками по його гомілках, обтягнутих костюмною тканиною, то почав і зовсім панікувати. З ребер вибило повітря і він сліпо, наче кошеня, тикався через плече в щоку Єрмака в пошуках поцілунку. Андрій був доволі розуміючий і заспокійливо торкнув його губами. Він ліниво цілував його, прихоплюючи то верхню, то нижню губу, а тоді і зовсім осмілів і втягнув його язик собі в рот. Однак Дуда не зупинявся і брів руками до ременя, щоб стягнути з Зеленського штани і поцілунок ускладнювався. Володимир не знайшов в собі сил плавно рухати губами, а лише якось безсило роззявлявся і дозволяв Єрмакові ґвалтувати його рот язиком. Андрій акуратно вилизував його, ловив кожен подих і ніжно погладжував щоку прохолодними пальцями. Він заспокоював, захищав, закривав собою.

— Ну що ж ти, Вов… – питав він в губи, перериваючи поцілунок.

“Вова” не знав “що” він. Його не вперше цілували, не вперше брались роздягати та й зрештою дотики Єрмака і Дуди не були першими теж. Однак вони і поодинці були “надто”, а разом то і взагалі зливались в гримучу суміш. Зеленський лиш і міг що стогнати, пихтіти і намагатись не забувати дихати.

Анджей був дратуюче повільним: його пальці були неслухняними від збудження, а поцілунок чоловіків перед ним не давав зосередитися на початому. То ж деякий час він просто спостерігав за ними і хаотично погладжував ноги Зеленського. В якийсь момент Єрмак несильно стиснув долоню на шиї Володимира і той, вхопився за його передпліччя як за рятівне коло і напружився всім тілом.

Його ступні переминались на пальці і Анджей думав, що якщо не зробить хоч щось, то явно зійде з розуму.

Він різко шарпнув ремінь і відточеним рухом дістав з петель штанів. Дуда склав шкіряний пасок біля черевика Єрмака і вперся лобом в коліно Зеленського. Дихав так, наче біг марафон, наче пів справи зроблено. Перед тим як взятися до ґудзика на штанях, поляк знову підняв погляд і бачив як Єрмак гладив щоку Зеленського великим пальцем і вишіптував в гарячий рот щось таке, чого він не міг ні зрозуміти, ні почути. Раптово стало недостатньо уваги знизу і він грайливо вкусив Володимира за коліно. З уст Зеленського вирвався смішок і Єрмак, скориставшись цим, знову почав глибоко і мокро його цілувати.

Єрмак не спішив і, здавалося, не соромився нічого в світі. Він похабно крутив в пальцях соски Зеленського, затискаючи їх через сорочку, і залишав на шиї слиняві сліди та червоні плями.

• Вова… Вов… – без перестанку шепотів в шкіру. – Я попіклуюсь про тебе, чуєш…

І він казав це так просто і буденно, що йому хотілось вірити. Його слова щирі і таранили своєю прямотою.

І Зеленський вірив. Як же тут не вірити.

Дуда тим часом продовжував стягати чужі брюки, бо розумів, що в роті назбиралось вже надто багато слини. Він спустив штани відразу разом з білизною і взяв його член до рук, силуючи себе не накинутись на Володимира зразу. Заленський опустив погляд вниз і захоплювався тим, як Анджей облизнув губи в очікуванні, дивлячись на нього у відповідь.

Володимир жадібно зазирав в очі навпроти, вдивляючись і намагаючись розгледіти там щось окрім всеохопної ніжності та сліпого обожнювання. Не знайшов, не виходило.

Не було  там нічого зайвого.

Лише світло і смішинки і на цьому він посипався. Просто здався собі. Картався за те, що п’яний: в очах мутно, а в п’ятах пече, але вирішив, що прийме усе, що всесвіт йому зараз дасть.

Поляк зручно вмостився між його стегон, міцно тримаючи однією рукою його ерекцію. Чужі холодні пальці на такому чутливому і гарячому члені відчувалася чудесно і Зеленського кинуло за край, коли Анджей облизнув губи знову зовсім близько біля його члена, торкаючись язиком голівки.

Все довкола, здавалось, завмерло і Володимир втратив відчуття реальності. Нездорове відчуття жару накрило його, а в животі все переверталося від хвилювання. Він усім тілом відчував позаду себе Єрмака, навалюючись на нього та торкаючись кожною молекулою. І так же сильно закортіло відчути Анджея. Раптово необхідним виявилось однією рукою зачепитись за бедро радника, а іншою погладити щоку поляка. І коло наче замкнулось. Щось невидиме зшило їх і усі хвилювання в животі зупинились, а в голові пронісся заспокійливий бриз.

Зеленський хотів затриматися у цих відчуттях настільки довго, наскільки це можливо.

Він думав, що краще ніж в руках цих чоловіків бути не може, але раптом не змовляючись вони пускають в хід язики і Володимир ледь стримався, щоб не кричати. Єрмак вилизував його шию, а руками стискав ребра мало не до хрускоту, вмудряючись при цьому зачіпати пальцями соски. Тим часом Анджей нарешті взяв його член до рота і гаряче вологе смоктання було просто приголомшливим.

Зеленський не знав куди себе подіти, бо хотілось втискатись в Єрмака сильніше і рухатись назустріч обпікаючій тисняві рота водночас. Він геть одуріло мружився і вертів головою, поки Андрій не зловив його губами та не почав злизувати усі стогони.

Задоволення зносило його наче шторм.

Наче вони, самі того не відаючи, розбурхали океан і тепер їх вела лише неконтрольована стихія. Володимира і справді штормило і він розумів, наскільки беззахисним і вразливим був насправді.

Дуда продовжував витворяти своїм язиком щось невимовне і бродив теплими руками його стегнами та животом, трохи натискаючи, щоб втримати на місці. Одна рука Єрмака раптом опустилася донизу і чіпкі пальці схопили стовбур біля основи, в той час, як вправний і спритний язик поляка облизував його і ковтаючими рухами дражнив набряклу голівку, занурюючись язиком у чутливу щілину.

Андрій не міг відвести погляд від тремтячого кадика Зеленського і продовжував пальцями дражнити його член та груди. Очі Володимира були закриті. Він безсоромно вигинався в чужих руках і збито дихав.

Насолода розповзалась по тілу поволі, тягуче і душа наче висковзувала з тіла. Наче весь цей час йому треба було докладати зусиль, щоб існувати, а зараз він відпустив себе і існує не він сам, а його слід в чужих руках.

Було добре. До біса добре.

Але хотілось взяти більше. Усього було мало: такого великого і гарячого Єрмака було мало, такого вправного і старанного Дуди було мало. Здавалося, що навіть діапазону його відчуттів було недостатньо для цього всього. Хотілось забрати все і хлопнутись як чорна діра.

Вологі непристойні звуки, які видавав Дуда, видихи Зеленського і сопіння Єрмака надавали усьому справжності і реальності. Слина Анджея брудно і збудливо капала на землю, а Володимир корчився в неможливих конвульсіях та був близьким до втрати свідомості. Андрій дивився на них і не міг надивитись. Реальність була кращою ніж будь-яка фантазія до якої він міг дійти у мріях.

Зеленський нестримно стогнав в такт з кожним облизуванням Анджея і рухом пальців Єрмака. Як би йому не хотілося, щоб це тривало і продовжувалося, він збирався кінчити. При чому дуже скоро. У нього вистачило часу, щоб запустити руку у волосся Анджея і впитися нігтями в долоню Єрмака, перш ніж його спина вигнулася.

Вони огортали його повністю і він плавився в чужих руках забувши своє ім’я, походження і що їв зранку. Серце шалено калатало в грудях, у вухах шуміло, а перед очима витанцьовували цятки

Зеленський доклав титанічних зусиль, щоб згадати усю польську на яку здатен був і з тихим “otwórz usta” кінчив Анджею на обличчя. Сперма туго вистрілювала і обмащувала щоки й підборіддя Дуди. Білі краплі тяжко падали на його лице. Він відкрив рот і зловив кілька крапель язиком. І цей момент Зеленський поставив на найбільш помітну полицю власних спогадів. Його раптом торкнув такий сильний сердечний щем, що він ладен був заплакати від ніжності, яка переповнювала його.

Анджей підійнявся, опираючись руками на коліна Єрмака, і поцілував Зеленського передаючи сперму йому в рот.

Андрій зачаровано спостерігав за рухом чужих язиків, а тоді пальцями повернув підборіддя Володимира до себе і сам взявся вилизувати його смак з гарячого рота, штовхаючись при цьому бедрами в поясницю.

І коло замкнулося знову.

А Зеленський подумки повернувся до історії про моряка,

бо тоді зрозумів, що усе, чим він себе нагородить чи покарає

завжди буде в його голові.