Сумніви

Сидячи перед великою аудиторію вони робили те,що роблять завжди,відповідають на запитання,які запропоновані аудиторією.Проте,чесно кажучи,настрій був не самим найкращим.У Спартака так точно,хоча на перший погляд ніхто б і не помітив різниці,але Женя помічає це відразу.У чоловіка відразу погляд змінюється,стає ніби байдужим,і душнить він ще більше,ніж зазвичай,хочу куди ще більше.

Перед подкастом,і взагалі ще за тиждень до того, у хлопців щось змінилось,і ніхто з них не може конкретно зрозуміти,що саме.Спілкування ніби пішло на спад,Спартак все більше почав себе загружувати роботою,лекціями та клієнтами,ще і стрімити почав на додачу.

Женя теж взявся за декілька проєктів,і часу на піти “випити каву” ставало дедалі менше.І чашка кави це насправді їх мінімум,зазвичай вони проводили набагато більше часу разом,практично кожен вечір був спільним.

І зараз,слухаючи чергове пояснення наукового поняття від Спартака,Женя розумів,що ініціатором спілкування останній час був саме він.Попри всю їхню загружену роботу саме він старався знайти хоча б пів годинки на свого друга,і звісно чекав цього в зворотню сторону.Але нічого не відбувалось,Спартак,як зазвичай ввічливо пояснював чому саме зараз не може,і переносив їхню зустріч на майбутнє.І ось зараз,вони сидять разом,і Янович старається обґрунтовувати це все.Ну,по-перше,він розуміє,що в Спартака на першому місці робота,це очевидно,і якщо в нього справді часу немає,то ні в якому разі нав’язуватись він не стане,адже поважає серйозну роботу свого товариша.

По-друге,десь на підкорці мозку,виникали деякі сумніви.Спартак ніби став холоднішим,ніж зазвичай.За сьогодній випуск,який практично закінчується через 5 хвилин,жодного гейського жарту з його вуст не прозвучало.Це звісно не означає,що це кінець їхній дружбі,проте Женя це не дуже зрозумів,це як мінімум дивно.

І якщо вже заглибитись,Янович дуже боявся одного,що Спартак навмисно це все робить.Навмисно відстроняється від нього,розчарувався в ньому чи щось інше.Напевно,Женя вже не входить в категорію “товариша” свого друга,і він вирішив таким собі способом віддалитись,і перестати морочити собі голову таким дурняковатим Яновичем.Так,можливо так і є,подумав Євген,паралельно слухаючи Субботу,поглядаючи на годинник,і готуючись завершувати подкаст.

–Київ,дякуємо вам за чудовий вечір,ви неймовірні! – промовив Женя,і почав спускатись зі сцени,для теплих обіймів глядачів.Спартак трішки зачекав,занотував собі,бог зна,що в чернетку,і спустився за ним.

Пройшла майже година,і зараз Янович стояв в сторонці і дивився як Спартак спілкується з дівчатами і обіймається.Наразі по ньому і не скажеш,що настрій в нього вбивати,добре тримається.Проте Женя думав зараз про інше.Спартак так лагідно обіймає дівчат,що Женька аж вздригнувся.Ні,нічого такого,просто сам він вже не пам’ятає коли у нього з Спартаком був хоч якиїсь тактильний контакт,не кажучи вже про міцні обійми.І признаючись сам собі,він розуміє,що заздрить тим дівчатам,і він теж хотів би простих обіймів від свого друга і людини,яка йому в будь-якому випадку дорога,навіть якщо це діє тільки в одну сторону.

Проте,Янович навіть не підозрював,що в Спартака схожі думки.

Дуже малесенький початок,написала на пробу,якщо буде відлик,то буде й продовження,хоча думаю воно в будь-якому випадку буде:з