Стілець

Джуйон як зазвичай йшов до свого кабінету,йому знову задали розробити план будівництва трьох-поверхового магазинчику що по ідеї мало зайняти в нього не менше неділі.Лі Джуйон-найкращий робітник в своєму відділі,але заздристників та конкурентів ніхто не прибирав через що йому жилося ой як не сладенько.Неділю тому пообіцяли привести нового робітника на місце О Синміна що був щуром в компанії.Він був з відділу дизайну інтер’єра через що компанія практично залишилась без гроша.Але Кім Чонсу-заступник директора вчасно спіймав щура за хвоста.Джу якщо чесно не дуже цікавив новий робітник,в нього було погорло своїх проблем та завдань так як він був вважай “принеси,зроби,подай” хоч і був авторитетним робітником.

-Агов,Йон!

Знову цей клятий Пак-подумав про себе хлопець скрививши обличчя,але повернувшись наче янголятком посміхаючись білосніжною посмішкою.

-що таке містер Пак?

Голос був наче не його,лагідний та зовсім не роздтратований.Посмішка повільно покинула губи розслабляючи їх а від янгольского вигляду нічого і не залишилось як тільки Пак відкрив свого рота вдруге.

-допоможи новенькому з відділу дизайну,я просто зараз зайнятий не можу. 

Пак почухав потилицю ніяково усміхаючись.

-а як же ж той хто керує їх відділом?Ви на двох зайняті?Цікаво чим..

Д’явольска посмішка прорізалась на обличчі як б Лі не хотів її прибрати вона все одно залишалась.Пак розчервонівся й поспішно вибіжав з кабінету.Як завжди..про його роман з Шин Рюджин знають вже усі,окрім боса звичайно.Який не який але колектив дружній і не каже босу всякі непотрібні дрібнички,хоч і існує ця тупа заборона на службовий роман,це нікого не зупиняє.Поклавши документи на свій стіл Джуйон важко видохнув.Ну робити йому нема шо як новенький зустрічати чи що?!

-Джисок піди візьми стілець з складової,бо робітники як тільки звільнили декого одразу розібрали стілець що тут стояв.

У Сон-а очі на лоба полізли.Одразу розібрали?!Навіщо?!Але хлопець розумів що ці питання будуть зайвими тому просто кивнув та направився в невідому йому сторону шукати складовку.

-куди ти преш?!

Хлопець що був вище за зростом обхопив свою руку зап’ястем.Схоже Джисок довбанув головою по його руці.

-вибачте будь ласка,ви можете мене провести до складової?

Джисок поклонився щоб не здатись грубіяном та прослідував за хлопцем який проборматав під ніс щось типу коротенького “окей”.Взявши до рук чорний стілець на коліщатках та попрощавшись з колегою Сок направився до відділення де працював Джуйон,він встиг спитати напрямок коли йшов до складової.Джисок аби як тримав той стілець дивлячись собі під ноги щоб не спотикнутися,він і не помітив як на нього йшов хтось з довгим чорним волоссям з білою прядкою.З фантазій про купу грошей та щасливе життя Джисока вибив крик незнайомця,і він був..мелодійним?Сок підняв очі і побачив незвичного для стандартів хлопця,він був гарним а його підборіддя читким.

-Може вже прибереш з моєї ноги цей клятий стілець?

Взгляд незнайомця впав на стілець який вже як практично хвилину стояв на його нозі одним з коліщатках.

-вибачте!

Голос тремтів разом з тілом а в очах темнішало,Джисок швидко прибрав стілець примостивши його біля хлопця.

-я так розумію ви Джуйон?

Трошки заспокоївшись сказав хлопець поглядуючи на бейджик з призвіськом та ім’ям.

-а я так розумію ви Джисок?

Йон лагідно усміхнувся,вперше за 2 місяці.Хлопець почухав потилицю та кивнув.

-проведеш мені екскурсію по кабінетам?

Джисок ніяково усміхнувся та закусив нижню губу.Джуйон похлопав хлопця по плечу від чого він аж підпригнув на місці.

-давай спочатку ти віднесеш стілець до свого місця?