Стрижень

Вона віддала мені своє волосся.

Вона мала таке красиве, зплетене з промінів сонця, обрамлене тінями солодкої ночі. Вона завжди пишалась його довжиною, щоденно нагадуючи іншим ученицям про нього, старанно не даючи забути і служницям. Від ходіння під столами до прибирання ліжка власноруч, тому що сором пробирав розповісти комусь про причину гармидеру. Від давна до сьогодення, що повниться її запахами, які волосся затримує у собі, немов пташок у клітці. Вона колекціонувала найрідкісніші з них, аби потім почути від мене скромне зауваження.

«Гуляли сьогодні садами?»

І пізніше не дозволити задовольнитись відповіддю — лише помовчати з хвилинку й піти. Її гребінці знають тонкощі її струн, знають скорботи її мелодії, та нікому нізащо не зізнаються, скільки б я не намагалась про них довідатись. Вона знала, як привернути до себе погляд і як закрутити голову, просто завернувши за ріг. Зачіскою вона була готова вбити, тому що відчувала, як мало душ спіткає страх, коли вона розпускає волосся. Мені було відомо про це. Хтозна, кому ще випала така можливість. Я, втім, нею не нехтувала.

Вона віддала мені свою корону.

Вона носила її лише на парадні дні, за проханням великого числа осіб, і лише тому що в ці дні в неї був геть вже піднесений настрій, аби опиратися. Короні достатньо було всістися на троні поряд, щоб справити враження. Їй достатньо було підвестись один раз й лягти на неї очима рівно стільки ж разів, щоб опонент зрозумів, що вона має на увазі. Вона закладає у свою складну мову примітивний сенс, оскільки вступати із нею у бій з покон віків наважувались одні шибайголови. Я могла відрізнити її манеру. Одного дня вона показала мені різницю.

«Хіба ми з тобою зроблені з різного матеріалу? Тоді чому ж мій стрижень так лине до твого?»

Вона тоді сказала ще, що сама гадки не має. Мені довелось думати про це протягом наступних кількох років. Я досі шукаю відповідь. Вона пливла залами із особливою захопливістю, коли носила її. Діаманти освічували її путь: сонце не воліло виходити з контакту із нею. Природою дано було їй акуратну голову, тому що інакше, напевне, всесвіт не знав, як впускати її у це життя, де їй, рано чи пізно, неодмінно потрібно було вдягнути корону і вміститись у неї. Необхідності в цьому ніколи не було, та вперше в історії каркас не підлаштовували під носійку й це не було її примхою.

Вона віддала мені своє серце.

Вона виношувала його всередині себе, ніби дитя, якому от-от ступати на землю своїми новонародженими ніжками. Вона відмовляла всякому, хто пропонував встати на його захист, зосередити функцію збереження її одіянь на ньому. Всі, хто мав совість спробувати торкнутися нього, так само були відкинуті нею назавжди, навіть якщо це мала би бути близька їй людина. І це не було питанням припущення: вона справді мала такі острахи. Коли вона оголошувала надмірне спостереження за кимось з цих її острахів, воно прискорювалося, вириваючи у приміщення із рук мертву тишу. Все одно та вже нічого не відчувала. Вона називала його своїм слабким місцем наодинці зі мною. Його биття з ясного неба ростило у мені схвилювання у години, коли я могла до нього прислухатись.

«Донині, ніхто зі мною так не робив. До тебе»

Вона мала на своїй пам’яті багатьох джентльменів, які робили гірші речі, ніж це, і для мене було здивуванням чути її обурення, бо ж я не переступала закон чи її слово. Вона, здається, сама мене покликала до себе. Але тепер я розумію.

Вона віддала мені свою владу.

Увесь білий світ був на ногах, збентежений її духом. Стіни гаряче обмінювались між собою думками, вікна передавали звістки через повітря, яке віталося у цю ніч по-особливому радо. Чужі діти збігалися під ними, начхавши на заборони, як збіглися б, якби їхня власна матір втрачала життєві сили. Передбачаючи, що палац паде під вагою пожежі, що дихала їм всім у спину, вона перейняла на себе роль вогню.

«Я віддала, і ти не смій не прийняти. Це забагато, аби бути залишеним напризволяще»

Якщо ви здатні мені повірити,

вона віддала мені свою владу.

Нарізаючи свої пасма на салат, розбиваючи своє золото на друзки, чавлячи свої жили на смузі.

Як згодом виявилось,

вона віддала мені себе.