Страх бути підкореним

17 жовтня 2038 року Еліс Вільямс згадала, що її улюблений колір — жовтий. Колір захисту й надії. Колір просвітління.

9 листопада 2038 року Коннор побачив, як виглядає сонце крізь застлені сльозьми очі. Таке, яке буває раз на місяць. Висвітлююче найяскравішим жовтим.

Кара вкотре з’явилась у їхньому домі. Вона поводилась, як зазвичай, тож Еліс навіть не намагалась уявити, що зможе переконати її берегтися тата. Той знову розсердився за дрібницю. Вона знала, що заслуговує на це, але ця Кара, відчувши, яку Тодд має владу над дівчинкою, виглядала розгніваною. Це здивувало Еліс.

“Те, що ти переживаєш, — ненормально”, — сказала їй Кара, поки вони переховувались у її кімнатці, і в голові Еліс щось посунулось.

Генк вкотре з’явився за його спиною. Коннор міг поїхати до Кемскі самотужки, але Генк сів до нього в автівку без запрошення. Елайджа виявився непростим завданням. Він відмовився давати їм бодай щось, хоча не мав на те причин. Поставивши Коннора перед важким вибором, він намагався змусити його взяти участь у експерименті.

Вони вийшли з його будинку, перш ніж він зміг втілити свої плани, завдяки Генку. Щойно він відчув, що Кемскі застосовує тиск, то хутко витяг Коннора назовні. Той не видавав жодного звуку, зберігаючи мовчання з моменту, як його спитали, чи він застрелить Хлою.

Еліс залишилась одна. Тодд дістався Кари, з якою Еліс якраз перелізала за той бік вікна. Батько схопив її за ніжку, нагадуючи, що “вона гадки не має, через що проходить татко” і що “плювати вона на нього хотіла”. Вона, вибиравшись із рук Тодда, раптом зрозуміла, що це і є вся суть. Плювати вона на нього хотіла. Вона ніколи не любила його, тому що він ніколи не любив її. Чому вона має слухатись його? Свобода була за крок від неї — прямо там, за згибом даху, де ще блищить асфальт після рясного дощу, де будівництво не вщухає навіть у ніч. У неї були всі шанси мати те, що мають люди.

Коннор залишився один.

— Що, якби я застрелив її, Генку?

Коннор плакав. Він був вдячним Генку за те, що той забрав його, але він не міг змиритися з тим, що Генк ніби намагався втекти від правди. Чи змінилось би його ставлення до Коннора, якби він довів свою бездушність? Вони сварилися довгі декілька хвилин, тому що Коннор чекав на відповідь, маневруючи туманними формулюваннями. І коли він нарешті знайшов підходящі слова, Генк вибухнув:

— Я би вбив тебе, Конноре. Голими руками.

Це скінчилося.

Еліс дістала із наспіх зібраного рюкзака свою книжку, помітивши на дні пістолет. Вона міркувала, чи варто повернутись і застосувати його. Чи має вона в собі силу, аби вчинити це. “Аліса в країні див”. Точно. Аліса має жовте волосся.

Коннор відвернувся від місця, де Генк їхав від нього нерівною дорогою. Сонце засліпило його очі. Воно нагадало йому про світлодіод, що застерігав від несправностей. Він вагався, чи повернутись і отримати те, за чим прийшов, чи викликати таксі.

Еліс застрелила Тодда.

Коннор поїхав по Генка.

Осені 2038 страх бути підкореним набув своєї чинності.